Каліграфія як найкраща психотерапія. Іванна Білінська закохує лучан у гостре перо

Коли береш до рук гостре перо, з’являється «шорстка легесенька» мелодія звуку — і думки вимикаються. Зосереджено думаєш, як правильно повести лінію.

Майстриня каліграфії Іванна Білінська перетворила студентське захоплення на справу життя. Вона проводить майстеркласи у Луцьку, створює унікальні замовлення — від весільних запрошень до великих літописів у шкіряній палітурці — і вже готує до друку другий тираж власних прописів.

Говоримо про перші невдалі спроби, горіхові чорнила і про те, чому каліграфія працює краще за будь-яку психотерапію.

«На відео все здавалося дуже легким, а насправді — не виходить зразу»

Каліграфія з’явилася в житті Іванни, коли вона була студенткою. Дівчина любила щось робити своїми руками, малювати, писати. На першому курсі натрапила в інтернеті на відео, де пишуть пером. Дуже зацікавив саме цей інструмент, бо раніше нічого подібного не бачила. Зайшла в Google, знайшла в Україні кілька людей, які цим займаються, і написала в онлайн-магазин.

«Мені відповіли таким дожелезним повідомленням! Мене це так вразило, що людина з таким скрупульозним підходом розписала, порадила, з чого почати і яке перо та чорнило вибрати. Я придбала набір і пробувала писати сама. На відео здається, що це дуже легко: пишеш собі й пишеш. Але перший шок — що воно не виходить одразу. Це насправді складно. Проте важливо розуміти, що перші літери майже ніколи не бувають ідеальними, і це абсолютно нормальна частина процесу — немає ідеального результату миттєво», — пригадує Іванна.

Спершу вчилася за відео та фотографіями в соцмережах, пізніше знайшла українські прописи і відвідувала майстеркласи в Києві. Перше замовлення — вітальну листівку — попросили зробити десь через пів року.

«Я тоді створила сторінку в інстаграм, почала виставляти листівки. Потім з’явилися замовлення на запрошення для весіль. Після початку повномасштабної війни ми переїхали з Києва, де я навчалась, в Луцьк, а через пів року я наважилася провести тут перший майстерклас. Любов до письма й літер у мене від мами — вона вчителька української мови та літератури. Рідні почали серйозніше ставитися, коли я відкрила ФОП: треба ж податки платити, значить — працюю. А зараз, коли є сайт, реклама і результати, підтримують. Тато взагалі хвалиться всім», — усміхається майстриня.

Чорнило з чорного волоського горіха

Для каліграфії потрібні спеціальні матеріали, адже звичайний офісний папір чи канцелярія з художніх крамниць для цього не підходять.

Улюблений матеріал Іванни — це природне, екологічне та стійке чорнило з чорного волоського горіха.

«Дуже часто мене питають, з яких це горіхів. У середньовіччі, наприклад, для знаменитої Келлської книги використовували залізо-галові чорнила з дубових горішків — вони досі, через століття, зберігають колір і не псуються. Чорнила, які я використовую, продаються у вигляді кристаликів, які просто розчиняються у воді. Дуже економні, дають тонесеньку лінію і насичений темно-коричневий колір, інтенсивність якого можна регулювати кількістю води», — розповідає каліграфістка.

Від простих гачечків до величезного літопису та підписів

Сьогодні Іванна працює в кількох стилях: класичний англійський курсив Copperplate, сучасний модерн, бізнес-курсив для покращення повсякденного почерку, а також давньоукраїнський скоропис. Замовлення бувають найрізноманітнішими — від корпоративних листівок і карток розсадки до індивідуальної розробки стильних особистих підписів для людей.

Проте найнезвичнішим замовленням залишається робота над щорічним літописом.

«Організація присилає мені величезну товстолезну книжку в шкіряній палітурці. Там не можна вирвати сторінку, якщо зробив помилку, і лінії олівцем не накреслиш, бо залишаться сліди. Я підкладаю світловий планшет під аркуш як розліновку і пишу одразу начисто. Книга важка, незручно писати, але це дуже круто і незвично», — тішиться Іванна.

Грант «Теплиця ідей»: як народилися прописи, що розійшлися за півтора місяця

Минулого року дівчина зареєструвалася на буткемп «Теплиця ідей» у Луцьку — програма, яка стала можливою завдяки підтримці Швейцарії, зокрема проєкту UCORD. Потім був грантовий конкурс «Теплиця ідей»: дівчина написала проєкт, хоча зізналася, що не вірила у перемогу.

У січні 2026 року прийшло сповіщення про схвалення заявки, а реалізація гранту почалася у червні. За грантові кошти вдалося надрукувати перший тираж власних авторських прописів (100 штук), підготувати набори з інструментами, налаштувати таргетовану рекламу та провести курси.

«Я ставила собі план продати тираж до весни 2027 року, адже запуск продажів відбувся в середині серпня, а ментори казали — хоча б за три місяці. Але вийшло ще швидше — 100 штук розкупили за півтора місяця! Зараз уже друкується другий тираж.

Авторські прописи «Перша ластівка» створені з думкою про початківців: вони повністю написані від руки, а спеціальний італійський папір Tintoretto дібраний так, щоб чорнило не розтікалося — це повністю знімає страх зіпсувати першу спробу. Через логістичні проблеми тираж прописів ледь не зірвався, бо папір із фабрики не могли вчасно привезти в Україну.

Були моменти, коли я готувала все до запусків і думала: все, зневірилася, нічого не виходить, зранку до ночі робиш і не встигаєш… Але коли бачиш результат — це дуже тішить. Грант і менторство дали мені шалений поштовх, розклали все по поличках і навчили, як розвивати проєкт далі», — розповідає підприємиця.

«Каліграфія — це як медитація»

Зараз Іванна веде курси класичної каліграфії та українського скоропису у Луцьку (групи намагається робити камерними — по 8 людей, щоб кожному приділити час), випускає набори для домашнього навчання та готує майстерки в онлайн-форматі.

«На майстеркласах люди часто кажуть: спочатку здається дуже складно, не вийде. Але спробують — і кажуть, що це супер. Це як медитація та чудовий спосіб відпочити від цифрових екранів: навіть кілька хвилин зосередженого виведення ліній допомагають відчутно знизити рівень стресу. У мене є учні, які після курсів приходять з роботи і сідають писати кожен день. Я сама так часто не пишу, а для них це ментальне відновлення: ти відволікаєшся від усього, чуєш звук пера — і знімаєш весь стрес. Навіть якщо в тебе був дуже важкий день, сідаєш, пишеш одну сторінку — і робота зроблена, і сам відпочив», — ділиться дівчина.

Проєкт реалізовано в межах грантової програми «Теплиця ідей», яка фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії компанією NIRAS Sweden AB.