«Дивувались, що не говоримо російською». Лучанки представили Україну на світовому чемпіонаті з дебатів

Говоримо з учасницями про шість місяців інтенсивної підготовки, дебати англійською, відмінності між українськими та світовими техніками аргументації, присутність Росії в наративах студентства світу та досвід, який вони привезли додому.

WUDC — це?

Світовий чемпіонат із дебатів серед університетів — The World Universities Debating Championships (WUDC) — найбільші змагання з дебатування серед студентів у світі. Престиж цього конкурсу у подібних турнірах такий, як Олімпійських ігор серед спортсменів.

Чемпіонат відбувається щорічно, мова змагань — англійська. Залежно від рівня володіння нею, гравців оцінюють у декількох категоріях:

• Open Champions (Відкрита категорія);

• English as a Second Language (ESL — Англійська як друга мова):

• English as a Foreign Language (EFL — Англійська як іноземна мова).

WUDC 2026, який почався 28 грудня 2025 та тривав до 3 січня 2026 року, цього сезону приймала Болгарія в Університеті національного та світового господарства у Софії.

Участь взяли 325 команд з країн Африки, Азії, Південної та Північної Америки, Європи і Росії, яка є постійною учасницею чемпіонату та має представників у його «законодавчому органі» — Раді (The WUDC Council), склад якої ухвалює ключові рішення щодо майбутніх турнірів. Щоб увійти до Ради, країна має брати участь у чемпіонаті щонайменше п’ять років поспіль.

Вперше з 2021 року на чемпіонаті дебатувала українська команда, яку представили лучанки Таїсія Токарчук та Анна Степанюк.

Про дівчат

Таїсії Токарчук — 18. Вона — лучанка, активна членкиня ГО «Брейншторм», секретарка Молодіжної ради при Луцькій міській раді, студентка спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Дівчина бере участь в організації заходів з інтелектуального розвитку молоді в Луцьку, як-от Volyn Debate Camp, який зібрав підлітків з усієї України у таборі, де вони вчились дебатувати. Також розвивається у сфері дипломатії — долучається до міжнародних молодіжних подій, щоб розвінчувати стереотипи про Україну за кордоном.

Дебатами Таїсія займається з 2023 року. Каже, гра захопила її тим, що у ній завжди дізнаєшся щось нове, відкриваєш для себе найрізноманітніші сфери життя — від економіки й філософії до етичних проблем суспільства.

Анні Степанюк — 20. Вона — лучанка, четвертокурсниця спеціальності «Початкова освіта» з додатковою кваліфікацією «Англійська мова» у Луцькому педагогічному інституті. Членкиня Молодіжної ради при Луцькій міській раді. Раніше — членкиня ГО «Брейншторм», з якого теж у 2023 році почався її шлях у дебатах. Зараз Анна навчає гри школярів — веде гурток у Волинському науковому ліцеї. Каже, що крім знань, дебати дали їй ком’юніті однодумців.

Участь обох у світовому чемпіонаті — незапланована й сумбурна, розповідає голова ГО «Брейншторм» Антон Євтушок. Заявку подавали із затримкою, команду створювали навмисно з дівчат, бо так легше виїхати за кордон, а наважились просто тому, що Болгарія близько і легше буде знайти ресурси на поїздку. Участь команди, яка вартує понад тисячу євро, профінансувала громадська платформа «Алгоритм дій», що стало вирішальним в ухваленні рішення про участь.

«Я не можу сказати, що ці дівчата — найсильніші в Україні, але я впевнений, що ніхто з українських дебатерів, які грають англійською і які готові були б на це все підписатися, не тренувався б настільки інтенсивно, не витрачав би на це стільки часу і виступив краще, ніж вони», — коментує Антон.

Спільнота дебатів у Луцьку — найактивніша в Україні

Чому Україна не виступала на WUDC з 2021 року? Антон Євтушок ділиться, що заявки на участь подають щороку навесні — українським студентам у перші місяці 2022-го було не до того — 24 лютого Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну. З того часу, як і багато інших активних молодіжних спільнот, дебатне середовище втрачає людей — вони йдуть на війну, стають волонтерами чи гинуть від рук російських солдатів. Багато молоді також виїздить за кордон, вступає до іноземних університетів і там залишається.

Українська дебатна спільнота дуже ослабла. З 20 найкращих дебатерів України станом на початок 2022 року до сьогодні у цій сфері залишилась чи не одна людина.

Антон Євтушок,
голова ГО «Брейншторм».

Водночас через активну діяльність навколо ГО «Брейншторм» почала зростати спільнота дебатерів серед школярів та студентів. За 2025 рік організація провела 343 події, серед яких турніри із дебатів всеукраїнського рівня, а також тижневий табір, на який приїхали підлітки з усієї України.

Участь у WUDC 2026 команди з Луцька — як логічне продовження діяльності ГО. Це також — важливий крок для всієї української спільноти дебатерів. Не про перемогу, а про те, щоб Україна була знову представлена на світовій арені, а також щоб почати комунікацію та співпрацю із колегами з міжнародної спільноти.

«Найбільше мене мотивувало те, який вигляд мають дебати в Україні у порівнянні із закордонними. У них при університетах діють стабільні дебатні клуби, які мають окреме фінансування. Тоді, коли наставники там отримують заробітну плату, у нас це все — волонтерство», — ділиться Таїсія Токарчук причинами, через які наважилась на участь, й додає, що дуже хоче допомогти інтегрувати українську дебатну спільноту в міжнародну.

«Зробити максимум з того, що ми можемо»

Свою підготовку для участі дівчата поділили на чотири пункти:

• участь у міжнародних дебатних турнірах;

• знання;

• навички;

• робота в команді.

За пів року вони взяли участь у п’яти онлайн-турнірах, які тривали в Океанії, Малайзії, США, Канаді. Доводилось працювати без вихідних, виходити на змагання о 3—4 ранку через різницю в часових поясах. Головне завдання — адаптуватись до гри в англомовному середовищі.

Працюючи над знаннями, визначали, хто в яких сферах сильніший — Таїсія, наприклад, у міжнародних відносинах, Анна — у морально-етичних дискусіях. Поділившись, поглиблювали знання у своїх напрямках.

Коли дівчата говорять про навички, то пояснюють, що це про те, наскільки технічно ти виступаєш на дебатах — чи думаєш швидко, говориш чітко, переконуєш аргументовано тощо.

Дебатерки ніколи не грали в одній команді раніше, тому працювали, щоб стати ефективними тіммейтами (від англ. teammate — так називають учасників однієї команди в дебатах). Чути одна одну, вирішувати конфліктні ситуації й «інколи сказати щось неприємне, щоб покращити взаємодію», ділиться Таїсія.

З підготовкою дівчатам допомагали колеги з «Брейншторму» та дебатної спільноти, але переважно вони працювали самостійно — дивились тренінги онлайн, виступи дебатерів в ютуб чи читали наукові публікації.

Ми ставили собі одну ціль — зробити максимум з того, що ми можемо.

Таїсія Токарчук,
учасниця WUDC 2026.

Російські впливи на міжнародне студентство

Дівчата згадують, що були щасливі побачити наживо «майклівджексонів» світу дебатів, дивувалися відкритості та привітності багатьох з них та раділи відчуттю спільноти однодумців. Анна ділиться, що тішилася думці про те, що «у світі дебатів я, як вдома».

«Я помітила, що в Україні трохи інший підхід до дебатів. У нас дуже цінують ідеї. У них — техніку доведення. Там перемагають прості ідеї, які уміло аргументовані», — ділиться спостереженнями Тая.

Та було й те, що здивувало дебатерок неприємно — присутність на чемпіонаті росіян і толерантне ставлення до них інших учасників. Лучанки розповідають, що іноземці дивувались, коли чули, що вони принципово не розмовляють російською. Учасники інших країн також мають серед друзів «хороших ліберальних» росіян, які «проти війни».

«З одного боку, у розмовах з іноземцями ми намагалися просувати правильні наративи, розповідати правду. А з іншого — розуміли, що глобально ситуація від цього не зміниться. Я ж очікувала, що люди з дебатів — більш свідомі, адже вони більше знають, цікавляться подіями у світі. Це трохи розчаровує. Але й мотивує займатися дебатами на міжнародному рівні, щоб просувати проукраїнські погляди», — каже Таїсія.

Можливо, роздумують дівчата, що проросійський фон проявлявся сильніше і Болгарія прийняла дебатерів з Росії, бо країна має спадок тісних зв’язків з СРСР, а Росія до сьогодні веде активну пропаганду, намагаючись налаштувати населення країни й політиків проти України. Чомусь же росіянам і візу на в’їзд дали, каже Тая, а у центрі Софії, навпроти будівлі Народних зборів (парламенту Болгарії), чомусь досі стоїть пам’ятник царю Олександру II, «визволителю» від османів.

Анна додає, що це також «провина» дебатерів, які за плюралізм думок: «У них глибинно закладена думка про те, що дебати — це поле для обговорень. Вони думають, що можуть впливати на інтелектуалів з рашки, і ті повернуться додому й зроблять там якусь революцію. Вважають, що не варто банити російські команди, тому що так ми долучаємо їх до середовища європейських демократичних цінностей», — коментує дівчина.

Рішення дівчата бачать у налаштуванні співпраць з міжнародною спільнотою дебатерів й участі в міжнародних турнірах, щоб український голос звучав голосніше.

А ще щорічно хочуть відправляти команду (або ж декілька) з України на WUDC, щоб отримати право голосу у Раді чемпіонату й могти впливати на рішення зсередини.

Що українська команда привезла додому

Переможцями WUDC 2026 у відкритій категорії стала команда A  із Університету Сіднея (The University of Sydney) — це найстаріший та один із найпрестижніших університетів Австралії, заснований у 1850 році. Виш має одну з найпотужніших дебатних шкіл у світі.

Переможцями в ESL (англійська як друга мова) стала команда C з Університету Белграда (University of Belgrade). Це найстаріший і найбільший університет Сербії, заснований ще у 1808 році. У ньому навчається близько 100 000 студентів на 31 факультеті. До речі, у 2022 році там відбувався Світовий чемпіонат (WUDC Belgrade).

У категорії EFL (англійська як іноземна мова) найкращими стали також студенти з Університету Белграда — команда A.

Команда з України, Таїсія й Анна, не зайняли призових місць. Антон Євтушок зауважує, що переможцями стали студенти університетів, які роками займають місця у фіналі чи перемагають. Для української команди це ж перший досвід турніру такого рівня. Важливо, що ми там були.

Важливо також — продовжувати. І одна з головних перепон тут — не брак людей чи знань, а ресурсів. Дебатери не знають, чи зможуть поїхати на наступний WUDC через вартість участі у чемпіонаті та оплату дороги, адже він буде у Канаді.

Проте, кажуть дівчата, з Софії вони привезли досвід, знайомства та натхнення займатися дебатами і рухатися з українською спільнотою вперед. У найближчих планах — участь у Чемпіонаті Європи з дебатів серед університетів (European Universities Debating Championship або EUDC) — другому за масштабом та престижністю турнірі у світі після WUDC, який цього року відбуватиметься в Нідерландах. А ще — повернення міжнародних турнірів в Україну.

«Дебати в Україні потребують змін. На чемпіонаті ми отримали знання й ресурси, щоб ці змінити втілювати», — каже Таїсія Токарчук.

«Хочеться, щоб якомога більше дебатерів з України відчули те, що відчули на WUDC ми», — додає Анна Степанюк.