У пам’ять про Петра (Хауса) Каноніка. Чоловіка, що народився 24 лютого

Ініціатором стала вдова — Анастасія Канонік. Минулого року її чоловік приїздив у відпустку і з великим захопленням розповідав про свою другу сім’ю — побратимів. На вулицях міста до чоловіка підходили військові, дякуючи за надану допомогу, пригадує Анастасія. Тепер частина другої сім’ї прийшла до Петра — вшанувати пам’ять.

Останній бій

Петро народився у Ковелі 24 лютого 1990 року. Він закінчив місцеву 11 школу, здобув фах технолога у Львівському університеті ветеринарної медицини та біотехнологій. На Львівщині проходив строкову службу, а війну пізнав у 2014 році. Пройшов чимало гарячих точок АТО на посаді гранатометника штурмової роти у 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила.

Чоловік обороняв луганський аеропорт, брав участь у боях за селище Георгіївка та місто Лутугине. У свій день народження, у 2022 році, він пішов у військо. З травня того ж року став частиною волинської сотки.

Сержант на посаді бойового медика два з половиною роки рятував життя побратимів. Його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя», відзнакою командира 100 окремої бригади територіальної оборони України «За оборону рідного краю».

В останньому бою під час штурму ворожої позиці, отримавши поранення, до кінця виконував свою місію — евакуйовував хлопців, сам виходив останнім. Але рана виявилася смертельною. Петро псевдо Хаус загинув 9 серпня 2024 року біля міста Торецьк Донецької області у віці 34 років.

У червні цього року йому присвоїли найвищу державну нагороду — звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

«Ми не набулись…»

Одного разу Петро прислав дружині пісню «Zeit» гурту Rammstein. У ній йдеться про час, який не зупинити, про смерть, яка настає. Написав, що слова пісні стануть його заповітом, а ця мелодія має бути на його похороні. Трек увімкнули під час хвилини мовчання за Героєм на роковинах.

У вечір пам’яті зібралися рідні та військові побратими, зокрема, зі 100-ї ОМБр, згадуючи медика.

«На війні я знайшов собі безцінного друга, але на війні його і втратив. Він врятував багато життів наших хлопців, водночас і нищив ворога. Це була людина із власною думкою щодо багатьох речей і вмінням її відстоювати. До цього часу не можу змиритись із втратою», — поділився піхотинець 100-ї ОМБр Володимир Жлукта, який приїхав із фронту, щоб вшанувати друга.

Брат Героя Володимир розповів, що з дитинства той був допитливим до світу, активним та поспішав жити.

«За своє коротке життя він віддав іншим більше, ніж дехто, доживаючи до глибокої старості. Ми з ним не набулись разом. Ця рана ніколи не загоїться», — поділився Володимир Канонік.

Реліквія з фронту

Цього дня також організували турнір із шахів. Петро дуже любив цю інтелектуальну гру. Його друзі передали фігури, якими чоловік грав у вільні хвилини на фронті — цю сімейну реліквію представили на події.

Для учасників також організували майстерклас зі стрільби з лука. Цей напрямок добре підходить для реабілітації ветеранів та ветеранок, переконаний співзасновник ГО «Федерація стрільби з лука Волинської області», тренер клубу «Луцькі соколи» Олег Дучимінський. Він з 2022 року розвиває цей спорт у Луцьку і готовий поширювати практику у Ковелі.

Також відбулися ігри з дартсу , піклболу  та корнхолу . Всі ці напрямки для людей з інвалідністю в Ковелі веде тренерка і психологиня Альона Трихонова, яка через війну переїхала з Харкова до Ковеля.

Громадська організація ветеранів «Сталевий легіон» провела турнір з петанку , ГО «Центурія» організувала майстерклас зі спортивного та вуличного ножового бою, а волонтерський центр «Марлог» — з тактичної медицини.

Були на вечорі також військові 11-го прикордонного загону ДПСУ. Один із них на псевдо Закон, хоча й не знав Петра особисто, зауважив: такі персоналізовані заходи вкрай важливі. Адже на прикладі історії одного бійця люди краще розуміють сплачену ціну для їх вільного і відносно спокійного життя.