Молода луцька музика. Металюги Volynstoned

Знайомимось і знайомимо з молодими луцькими музикантами, розповідаємо про їхні стилі й сенси, даємо послухати їх і підтримати. Щоб вони продовжували.

Перші герої музичної рубрики — формація Volynstoned, заснована у 2020 році навколо тяжкої музики, а саме її піджанру стонер -дум, звучання якого поєднує дум-метал, сладж та стонер-рок.

За чотири роки учасники спільноти створили декілька гуртів, випустили один альбом і провели 13 концертів.

Сусіди просили гучніше

Або коротко СПГ — відносно нова назва відносно старої репетиційної бази в гаражному кооперативі біля «ПортCity». Вже понад 20 років вона служить місцем збору й тренувань луцьких рокерів. Тут грали панки New Raid, всіма знаний музичний колектив «Флайза» і багато інших локальних музичних утворень. Тут багато хто чого написав і записав, пережив і певний час навіть буквально жив. Тут проходили квартирники, кіноперегляди й стендап.

СПГ на другому поверсі. Під нею, на першому, — репетиційна база Антона Шухмана, який грає у гурті The BLAST. А з виду — прості гаражі… Склади, промислові зони — звичне місце репетицій і студій місцевих музикантів.

Не зважаючи на те, що у таких приміщеннях влітку — жарко, взимку — холодно, постійно якісь проблеми з електроенергією чи власниками — у будь-який час дня (і колись — ночі) тут ніхто не просить тихіше.

Протягом останніх декількох років СПГ — репетиційна база хлопців з молодої й «тяжкої» музичної формації Volynstoned. Двоє активних учасників спільноти — ударник Влад Чернов та гітарист Микита Ребров запрошують нас (і вас!) на репу (так вони між собою називають репетицію). Йдемо.

Усередині база — одна кімната під косим дахом, така собі хатинка. Два невеликі вікна (з металевими решітками), килими на підлозі, стіни — трохи в шпалерах, трохи у синіх шторах. Двері — в наклейках. Ближче до входу — «вітальня» — два дивани, столи, стільці. Стиль інтер’єру — «все, що було шкода викинути з дому». Проте дуже затишно. В іншому кінці кімнати — музична студія — ударна установка (барабани), комбопідсилювачі для баса і гітари, звуковий пульт, колонки.

Трошки більше про Микиту й Влада

Микита Ребров — гітарист та вокаліст. Влад Чернов — ударник, тобто грає на ударній установці або ж — барабанах. Обоє вчилися переважно на ютубі. Тексти пісень й музику пишуть разом. Разом працюють й над організацією концертів.

Микиті — 23, Владу — 25. Обидва — корінні лучани, росли на Привокзальному, навчалися у 5 школі, де познайомились й потоваришували. Займатись музикою обох надихнув той самий Володимир Ляшенко, який співзаснував Volynstoned. А любов до жанру у хлопців починалась у підлітковому віці з творчості англійського гурту Black Sabbath — одного із засновників хеві-металу й творця дум-металу.

— Black Sabbath були відправною точкою всього того, що потім зі мною сталось. У нашому жанрі вони — як біблія. Це перша така тяжка, метальна група, яка породила цілий жанр з його блюзовими рифами, низьким строєм струн, тематикою сатанізму, окультизму. Дум-метал зародився у Великобританії, потім поширився у США. До нас він дійшов після розвалу Радянського Союзу, під час існування якого був заборонений на державному рівні й обізваний різними словами типу «мракобєсіє», — розповідає Микита, тримаючи в руках свою гітару «з ріжками», яка є копією інструмента Тоні Айоммі — гітариста Black Sabbath.

Щодо українських гуртів, які надихали грати й організовувати події, Влад називає такі: Soom, Kasu Weri, Shiva the Destructor. А в осінній плейлист радить додати композиції думових іноземних груп: OM, Electric Wizard, Sleep. Микита сюди ще додає пісні американців Eyehategod та Type O Negative. Цих виконавців та їхню творчість хлопці рекомендують також слухати, щоб краще зрозуміти та відчути музику їхнього жанру.

Культивація Волині, хтоні та багна

Volynstoned — музична формація, заснована у 2020 році музикантом та організатором концертів Володимиром Ляшенком та однодумцями. Серед ключових імен цієї спільноти, окрім Володимира, — Олександр Стрихоцький («Кайзер»), Сергій Сологубов, Владислав Тарасюк («Сладж»), Владислав Чернов та Микита Ребров.

Задумувався Volynstoned як зібрання однодумців навколо тяжкої музики, а саме її піджанру стонер-дум (з англійської stoner-doom) звучання якого поєднує дум-метал, сладж та стонер-рок. «Популярність? Завжди залишиться в андеграунді» — пишуть у вікіпедії, і тут ми повністю погоджуємось з автором

Це була ідея культивації крізь музику Волині, багна й зелені, хтонічності, міфічності й чаклунства.

Влад Чернов,
музикант, учасник Volynstoned.

За короткий час у формації сформувались перші гурти — «Пристрій» (Влад Чернов, Володимир Ляшенко, Сергій Сологубов) і його польська версія — Device, «Аргос» (Влад Тарасюк, Олександр Стрихоцький, Ігор «Шаман», прізвище якого не знають навіть колеги. І трохи пізніше — гурт Slowerpain (Микита Ребров, Сергій Сологубов, Влад Тарасюк).

Це треба було показати людям. Так Volynstoned стали організаторами концертів.

Ці музичні заходи можна поділити на три основних напрямки:

1. Polissian Witchcraft — концерти, де виступають гурти з жанру стонер-дум, з музикою з тяжкими рифами, перегруженим басом й вільними ритмами.

2. «Сладжівство» — формат, більш лояльний до різних жанрів. Має на меті відкривати локальні й регіональні гурти.

3. Квартирники — закриті невеликі тематичні вечірки, які переважно проводять на репетиційній базі.

Після початку повномасштабного вторгнення всі концерти — благодійні, прибуток віддають на військо. Загалом за 4 роки Volynstoned провела 13 концертів. За цей час якісь групи зникали, якісь з’являлись, а потім знову зникали, змінювались ролі музикантів й організаторів. Певний час діяв гурт Witchcunter як трансформація Slowerpain. Але й він розпався.

«Мені проблем з поліцією не треба»

Перші концерти формації Volynstoned організовували Володимир Ляшенко, який мав досвід і багато знайомств серед музикантів, та Олександр Стрихоцький, дизайнер, який все красиво запаковував візуально. На початку 2022 року організацію концертів на себе взяли Микита, Влад, Влад «Сладж» та Сергій. За весь час у Луцьк приїжджали групи з різних українських міст — Львова, Івано-Франківська, Тернополя, Києва, Харкова, а також з-за кордону — Японії та Польщі.

Що перші два роки, що наступні — всі ці заходи проводяться лише завдяки ентузіазму хлопців та бажанню розвивати метал-культуру Луцька. До війни заробляти цією справою не виходило, а після — весь прибуток завжди йде на військо.

Ми донатимо, запрошуємо військових і так далі… Але постійно є відчуття, що цього недостатньо, що робимо гучно, що це виглядає збоку недоречно і може викликати у когось негативні емоції. Я думаю, у кожного організатора концертів чи якихось таких подій є це відчуття. І в людей, які приходять, — теж. Немає впевненості, що те, що робимо, дійсно вартує зусиль.

Микита Ребров,
музикант, учасник Volynstoned.

Якщо з екзистенційних проблем перемкнутись на більш матеріальні, то однією з перших, яка постає перед організаторами Volynstoned, є пошук локації на концерт. Для гучної музики приміщення має бути:

• з хорошою звукоізоляцією;

• не у спальному районі міста, але й не за містом;

• з потужною проводкою для купи апаратури;

• велике, щоб розмістити багато людей й поставити мерч і бар, якесь додаткове дозвілля, наприклад, виставку луцьких художників;

• щоб були санвузли.

Ціль і навіть трішки мрія у хлопців — мати своє власне місце для подій.

Концерти формації за весь час проходили у різних пабах, Лучанці, мистецькому просторі «Ангар» та «#культурному УКРИТТІ», а крайні рази — у студії звукозапису MiK.

— Завжди тяжко домовлятись за місце. Власники локацій часто не розуміють нашу музику, і з цього вже вилазять різні проблеми. Ми неодноразово чули: «не формат», «занадто гучно — це шкодить будівлі», «у вас якісь незрозумілі теми», «мені проблем з поліцією не треба» і так далі. Доводиться переконувати орендодавців, що ми — адекватні, — коментує Микита.

— Але на наші події ходять люди, й вони задоволені. Йдуть навіть коли не знають гуртів, які виступатимуть. Для них достатньо того, що організатори — Volynstoned, значить буде приємна атмосфера, класна музика і фансервіс, — додає про позитивні аспекти організації концертів у Луцьку Влад.

Обидва хлопці хвалять луцьку аудиторію і дякують їй за залученість і довіру. Багато гуртів, які приїжджають з інших міст, також говорять про Луцьк як прогресивне місто, яке підтримує андеграунду культуру.

Гурт «Стир» і новий подих

Сьогодні активними учасниками формації, які продовжують грати музику, є Микита Ребров та Владислав Чернов. Нещодавно вони почали працювати над створенням нового гурту — знайшли третього учасника — басиста, ім’я якого поки тримають у таємниці. А от назвою колективу поділилися — це буде гурт «Стир». Влад грає на ударній установці, Микита — на електрогітарі. Зараз активно репетирують та пишуть треки. Планують записуватись і публікуватись на музичних платформах.

Надіємось, що у них все вийде, адже єдиний повноцінний реліз — альбом з п’яти треків, вийшов від гурту Slowerpain на початку 2022 року.

— Багато музикантів оспівують Волинь з красивого боку — природа і так далі. Я розумію, чому так. Музика асоціюється у людей з чимось прекрасним. Творчість же групи «Стир» буде присвячена всім темним сторонам Волині й Луцька, їхнім мінусам — сірій гнітючій атмосфері панельок, волинській контрабанді, поганим запахам, залежностям, наслідкам війни тощо, — розповідає Микита.

Хлопці планують втілювати більш професійні підходи й в організації концертів. Хочуть зібрати команду однодумців, ентузіастів, де в кожного буде своя зона відповідальності. Ідею підтримав товариш Влада — Родіон Сень, який приєднався до команди як відповідальний за логістику, охорону та персонал.

— У нас немає зараз спеціаліста, який, наприклад, займався б апаратурою, або локацією, або комунікацією в медіа. Через це завжди є якесь недопрацювання через брак досвіду, — коментує Микита.

— Хочеться покращувати якість концертів, з кожним ставати кращими. А після закінчення війни вийти на рівень фестивалів, — додає Влад.

Після запитання про амбіції, хлопці поблажливо усміхаються, кажуть, що їм вже пізно думати про амбіції. Хочуть залишатися нішевими, мати свою аудиторію, отримувати задоволення від музики й паралельно працювати далі на «звичайних» роботах. Бо де починається комерція, там закінчується мистецтво, — кажуть.