Не готуємо до школи, а готуємо до життя. У луцькому «ЛеоСаді» стартували заняття з раннього розвитку

У «ЛеоСаді» практикують італійський реджіо-підхід, а віднедавна заклад запустив окремий формат послуги — сенсорне ательє раннього розвитку. Щоб потрапити на такі заняття, малечі не обовʼязково бути вихованцями садочка — ательє відкрите для всіх охочих.

Філософія свободи: як з’явився «ЛеоСад»

Приватний садочок «ЛеоСад» відкрився 18 липня 2022 року, проте його історія почалася набагато раніше — з центру раннього розвитку «Левеня», який заснувала 14 років тому Вікторія Готь-Сурікова.

«Весь цей час у мене було одне велике питання: що ж потрібно сучасним дітям? Діти і світ змінюються швидше, ніж встигає державна система», — розповідає засновниця «ЛеоСаду».

Аби знайти ідеальний формат, вона з командою спершу вивчала український досвід, а згодом поїхала до Фінляндії. Проте зрозуміла: сліпо скопіювати фінську систему в Україні неможливо через різницю в менталітеті, суспільних цінностях та навіть кліматі. Згодом пошуки привели до Італії, де після Другої світової війни в місті Реджо-нель-Емілія зародився однойменний освітній підхід.

Це освітня філософія дошкільного виховання, яка розглядає дитину як сильну, творчу та компетентну особистість із власним потенціалом, а дорослого — як її рівноправного партнера та дослідника.

Вікторія наголошує, що це не франшиза і не сувора методика, а радше філософія розуміння дитини. У післявоєнній Італії було мало ресурсів, тому для розвитку дітей використовували природні матеріали, підручні засоби та робили ставку на спілкування. Саме цей підхід, де дорослий виступає не наглядачем, а рівноправним партнером, імплементували в Луцьку.

Особливою гордістю закладу є його команда — професійна, натхненна та постійно відкрита до нових знань. Тут немає плинності кадрів: багато вихователів і фахівців працюють роками, розділяючи спільні цінності та бачення.

Простір як третій вчитель

У реджіо-філософії виокремлюють три учителі дитини: першим є дорослий, другим — інші діти, а третім — саме середовище.

Тож у «ЛеоСаді» простір наповнений різноманітними матеріалами, які діти можуть використовувати як інструменти для творчості та дослідження.

У кожному класі є осередки: дослідження, читання, логіко-математичний, творчості. Їх наповнюють не за планом, а за інтересами дітей. Роль дорослого — спостерігати і розуміти, куди рухається дитячий інтерес.

«Дорослий перестає бути передавачем інформації, а стає співучасником, наставником, провідником дитини у світ того, що їй цікаво. Дитина має право обирати», — пояснюють у закладі.

І ще одна важлива деталь: у «ЛеоСаді» немає телевізорів.

«Якщо є ноутбуки в класах для аудіо чи навчального відео, їх мінімум. Ми за природне живе спілкування, чого зараз дітям дуже не вистачає. Адже від того, що маленькі діти дуже рано знайомляться з екраном, вони пізно починають говорити», — каже Вікторія Готь-Сурікова.

Ательє: кімната експериментів, відкрита для всіх

Головний запит сучасних батьків — якісний ранній розвиток, тому нещодавно у «ЛеоСаді» запустили новий проєкт. Раніше у спеціальному «ательє» (кімнаті досліджень та експериментів) займалися лише вихованці садочка, але тепер цей формат вивели як окрему послугу для всіх охочих віком від 9 місяців до 3 років.

Методистка «ЛеоСаду» Ольга Василькова розповідає, що в ательє малечі дозволяють вільно рухатися простором і самостійно обирати, з чим взаємодіяти. Сама ж кімната поділена на зони та наповнена різноманітними предметами для природного дослідження та експериментів.

«Інтелект формується на кінчиках пальців. Чим більше сенсорного досвіду отримує дитина, тим міцніший у неї фундамент», — зазначають у закладі.

Щотижня ательє присвячують новій темі. Наприклад, перше заняття фокусувалося на світлі та тінях. Діти шукали, де ховається світло, гралися з ліхтариками та світловими столами. Далі була «Сипуча вечірка» — малюки досліджували різні крупи, фарбований рис та манку, вільно пересипаючи їх та змішуючи кольори.

Тема третього ательє — «Дарунки осені». Кімнату перетворили на справжній ліс із хвоєю, каштанами, горішками та шишками, де діти вивчали різні фактури і звуки.

«Одна дитина побачить столик — піде туди гратися. Інша — кине каштан на землю, почує звук, побачить, як він покотився. Візьме ще раз його до рук, порівняє: ось — більший каштан, а це — менший, побачить різницю в розмірах. Шишка — колюча, горішок — гладенький. Усе це — про пізнання світу, відкриття нових текстур та відчуттів», — розповідає Ольга.

Інтелект на кінчиках пальців

Такі вправи допомагають дітям відчути впевненість у своїх діях.

«Це можливість набути досвіду самостійно. Що буде, якщо я розсиплю на підлогу? Аби кину в банку — який буде звук? На таких заняттях я намагаюся максимально наситити діток сенсорно. Це може бути і вода, і желейні текстури, і крупи, різні природні матеріали, предмети вторинного використання, тканини, нитки», — пояснює методистка.

Завдяки таким дослідженням розвивається мислення, креативність, творчість, діти вчаться застосовувати різні підходи: «Я не знаю, як правильно, але я спробую отак, отак і отак».

І найголовніше — до шести років у дітей формується самооцінка. Тому відчуття успіху, коли дитина бачить схвалення батьків, а не критику — надзвичайно важливе для майбутнього життя.

Разом з тим, як діти пізнають простір, новий досвід на таких заняттях отримують і батьки. Вони наочно бачать, наскільки важливо допомагати дитині досліджувати світ, розуміють, як правильно це робити: контрольовано, але без заборон.

Заняття тривають годину і проходять у невеликих групах (до 8—10 дітей) разом із мамами чи татами. Аби батькам було зручно слідкувати за анонсами тем та реєструватися, команда створила окремий телеграм-канал.

Формат дуже гнучкий: можна записатися на одне заняття або ж придбати абонемент на чотири зустрічі, який діє протягом двох місяців.

Самозарадність — навичка, якої потребує світ

«Ми готуємо дитину не до школи, ми її готуємо до життя. До того світу, який її чекає», — наголошує Вікторія Готь-Сурікова.

Саме тому у «ЛеоСаді» вчать насамперед самостійності: одягатися, взуватися, збирати свої речі, перевіряти їх.

«У наших дітей у кожного є свій бокс із запасними речами. На кожному — ім’я, прізвище та картинка з фотографією для дитини, щоб вона знала, чиє це. Вони можуть брати, переодягатися, розуміють: мені холодно — треба вдягнутися, гаряче — роздягнутися», — пояснює керівниця «ЛеоСаду».

Коли ходять на прогулянки в парк, або на екскурсію, ці навички стають дуже зрозумілими: що ти з собою взяв, чого не взяв, що забув, що на другий раз візьмеш.

Також діти разом із вихователями доглядають за рослинами та тваринами: хом’ячком, птахами, рибками, равликами. Це вчить відповідальності та розумінню природних циклів життя.

Тут багато гуляють. Часто — в центральному парку, який поруч. Старші діти їздять з вихователями на екскурсії по місту громадським транспортом, ходять на вистави. Гуляють двічі на день, незважаючи на погоду. Дощить — для цього є дощовики і парасолі, зима — тепло одяглися. Зате діти мають можливість досліджувати світ у різних умовах, бачать, як змінюється природа залежно від пори року, як змінюється світ і вчаться в ньому жити.

Діти вчаться відстоювати власні кордони: якщо не хочуть ділитися своєю іграшкою, мають право не ділитися. Але й знають, що можна домовлятися.

І ще одне важливе правило, яке діє в «ЛеоСаді»: всі різні, і це нормально.

«Ми багато говоримо про різні відмінності. Для нас дуже важливо, щоб діти приймали один одного і вчилися комунікувати й дружити», — наголошує Вікторія.

Садочок «ЛеоСад» розташований у Луцьку за адресою: вул. Градний Узвіз, 5. Слідкувати за розкладом тематичних занять, дізнаватися ціни та бронювати місця найзручніше у телеграм-каналі проєкту.