Кримськотатарський культурний центр у Луцьку

Після окупації Криму у 2014 році в Луцьку на постійній основі оселилися дев’ять родин кримських татар. Серед них — сім’я Сервера Зейнідінова, який навесні того ж року виїхав із Джанкойського району разом із дружиною та трьома дітьми. Сьогодні він очолює громадську організацію «Кримські татари Волині» та релігійну громаду мусульман «Рахма».

Спільнота потребує власного культурного простору для спілкування, навчання та молитви. Запевняють, він стане відкритим майданчиком для лучан. 

«Потреба в культурному осередку існує давно. Йдеться про збереження мови, традицій та дотримання релігійних обрядів — проведення шлюбів, поховань за ісламськими канонами, вивчення рідної мови дітьми та спільної молитви», — пояснює керівник громади Сервер Зейнідінов.

Проєкт майбутнього кримськотатарського культурного центру презентували на сесії Луцької міськради 30 липня 2026 року. На засідання прибув  Верховний Муфтій Криму Айдер Рустемов, аби підтримати кримських татар Волині.

Хто такі «Кримські татари Волині»

Громадська організація «Кримські татари Волині» діє в Луцьку з 21 липня 2014 року. 

Спочатку діяльність осередку була пов’язана здебільшого з підтримкою півострова, протидією російській окупації та допомогою спротиву. Організація проводила публічні акції, зустрічі та просвітницькі заходи, на яких розповідали про історію кримських татар, окупацію півострова й досвід вимушеного переселення. 

У 2015 році збирали кошти для активістів «Громадянської блокади Криму» , продаючи на Театральному майдані міста кримськотатарські страви — плов і пахлаву.

Поступово діяльність організації розширилася від допомоги переселенцям і громадської активності до збереження кримськотатарської культури, історичної пам’яті та інтеграції в життя міста. Громада кримських татар брала участь у програмі Ради Європи «Інтеркультурні міста» в Луцьку, щороку 18 травня вшановує

День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, входять до Ради церков при Волинській обласній державній адміністрації.

За ініціативою громади Луцькрада виділила окрему ділянку на міському кладовищі в Гаразджі для поховань за ісламськими канонами. Осередок обслуговує потреби не лише Волині, а й суміжних областей. 

Вісім чоловіків із дев’яти кримськотатарських родин, що мешкають на Волині, доєдналися до лав Збройних сил України. 

Зейнідінови — перша родина, що переїхала з Криму до Луцька. Вони познайомилися з містом ще у 2006 році, коли старша донька Сусанна вступила до  Волинського національного університету імені Лесі Українки. 

«У Луцьку — я вдома, бо це моя країна. Тут я вперше наживо побачив, як святкують релігійні свята, трепетно бережуть традиції, мову. Але те саме відчуття рідної землі на 100% є лише в Криму — там зарита моя пуповина. Нам необхідний свій матеріальний культурний простір, аби не розчинитися у світі, зберегти культуру кримських татар, нашу мову, релігію, звичаї, кухню», — міркує Сервер Зейнідінов.

Чотири поверхи Криму

У липні 2026 року Луцька міська рада підтримала розроблення змін до детального плану території для реалізації цього задуму. За попередньою концепцією, йдеться про чотириповерховий кримськотатарський культурний центр із приміщеннями для школи, дитячого та культурного просторів і молитовною залою. Бюджет будівництва — два мільйони євро.

Взірцем майбутнього культурного центру кримських татар у Луцьку став осередок Birlik, який діє в селі Чайка поблизу Києва. На його базі функціонує мечеть, дитячий і молодіжний центри, книгозбірня та спортивна зала, проводяться відкриті кулінарні та мистецькі майстеркласи, а у школі навчаються зокрема й місцеві українські діти. Також там облаштовано пункт незламності.

Приватна школа Birlik School, що діє в центрі, посідає 6-те місце в області за результатами НМТ. Тут поєднують державний стандарт із поглибленим вивченням англійської, турецької та кримськотатарської мов, STEM-освітою та робототехнікою. У центрі кажуть, що учні школи виграють олімпіади, вступають до провідних світових вишів і змалку долучаються до волонтерських та екологічних проєктів. 

«Спитайте будь-якого переселенця зі сходу, чи з Криму, яка найактуальніша для нього проблема? Він відповість — житло. Усім дев’ятьом родинам кримських татар у Луцьку можна придбати житло за два мільйона євро. Але ми хочемо культурний центр. Навіщо житло, якщо втратиш свою ідентичність, а діти не знатимуть мову й релігію», — каже Сервер Зейнідінов.

Автор проєкту — луцький архітектор Андрош Бідзіля . Він створив ескіз з урахуванням кримськотатарських архітектурних елементів. Деталі проєкту показали на сесії міськради у липні 2026 року.

Проєкт споруди площею близько 1000 м2 поєднує сучасний стиль із східними архітектурними елементами. Симетричний фасад у теплих піщано-кремових тонах обрамлений темно-бронзовими деталями. Видовжені арочні вікна візуально витягують будівлю вгору. 

Головна окраса будівлі — центральний портал із високою стрільчастою аркою та мереживним вітражем-арабескою та блакитний навіс із золотою тамгою , а прилеглу територію планують облаштувати вечірнім підсвічуванням, зеленою зоною та зручним паркуванням. За сприятливих умов центр сподіваються звести за 1,5–2 роки.

Будівля матиме чотири поверхи:

• підвал слугуватиме спортзалом та укриттям;

• перший поверх — традиційна кримськотатарська кухня;

• другий поверх — молитовний простір, який потрібен не лише кримським татарам, а й усій мусульманській спільноті Луцька — близько 80 родинам азербайджанців, чеченців, казахів, башкирів, арабів, турків;

• третій поверх планують віддати під класи загальноосвітньої школи та створити окремий освітній блок, де вивчатимуть Коран, навчатимуть кримськотатарської, турецької та арабської мов, а також діятимуть гуртки з національного декоративно-прикладного мистецтва;

• на четвертому поверсі розташуються робочі кабінети й житлові кімнати для дітей із родин переселенців з інших міст, які навчатимуться у центрі.

«Ми хочемо збудувати відкритий культурний простір не лише для своєї громади. Плануємо кулінарні заходи, виставки, мовні курси та екскурсії для всіх охочих лучан і гостей міста», — ділиться намірами керівник громади.

Наразі кримські татари гуртуються в невеликій орендованій кімнаті на вулиці Винниченка. Тут вирішують юридичні питання, беруть шлюб, відзначають свята і збираються щоп’ятниці на спільну молитву (Джума). 

Керівник громади сподівається, що побудова кримськотатарського культурного центру в Луцьку стане важливим осередком для збереження національної спадщини та підтвердженням того, що культура корінного народу Криму живе, розвивається та збагачує культурний простір усієї України. 

«Доля караїмів та кримчаків — це живий і дуже болючий приклад того, як легко народ може опинитися на межі зникнення. Подивіться: у Луцьку є вулиця Караїмська, є пам'ятки архітектури, але де самі представники цього народу? Нас, кримських татар, роками намагалися розчинити так само — і через депортацію 1944 року, і через нинішню окупацію. Якщо ми не будемо дбати про свою мову, не матимемо власного культурного осередку й мовчатимемо, то ризикуємо повторити цю трагедію. Потрібно робити свій голос гучнішим вже зараз, аби корінний народ України не перетворився лише на залишкові назви на міській карті», — підсумував Сервер Зейнідінов.