З нетрів — у парк. У Луцьку презентують концепт-ідею міської набережної

Ми зустрілися з архітектором, урбаністом ГО «місто.ребут» Тарасом Пахолюком на перетині вулиць Лесі Українки та Кривий Вал біля пам'ятника Костю Шишку. Звідси добре видно спуск до центрального парку імені Лесі Українки та дорогу до театру ляльок і дитячої музичної школи.

— Я називаю це місце – «фільтр Луцька». Більшість лучан тут розвертаються і йдуть назад на Театральний майдан. Щодалі — менше людей: від ЦНАПу до «Зосі» майже ніхто не доходить. Далі є сенс прямувати лише до Старого міста. Назад доведеться йти тим же шляхом — це нецікаво, — розповідає архітектор.

Рухатися не по прямій, у просторі, що спроєктований у форматі кільця — цікавіше. Це дозволяє не повертатися назад тією ж дорогою, ділиться Тарас Пахолюк. 

Тож якщо поєднати центральний парк із зеленою зоною на вулиці Набережній, з’явиться нове пішохідне коло, яке дозволить пожвавити рух у тій частині міста, яка зараз не має популярності. 

Рятівне кільце

Йдемо вулицею Кривий Вал до театру ляльок. Звідси уже видно Набережну. Вздовж дороги — невисока забудова початку XX століття з жовтої цегли. Тут тихо — комфортно гуляти. Виїзд з Кривого Валу перегороджує шлагбаум. Навколо — ні душі.

— Це класний формат вулиці: широкий тротуар, зручно пройтися. Ось вона — готова пішохідна вулиця. Нам не треба нічого створювати додатково. Можна легко інтегруватися в міське середовище і відкрити ті зони, які зараз працюють у закритому форматі — дорогою користуються переважно мешканці навколишніх будинків, — коментує архітектор.

Відсутність попиту лучан на цю вуличку пояснити легко — до Набережної ходити нецікаво. Аби привабити, необхідно створити в цьому місці точку тяжіння для лучан. 

Зелене ядро

Стир розділяє Луцьк на дві частини, які з’єднані лише мостами. Якби тут створити пішохідну переправу, люди мали б альтернативу транспорту. 

— Основна втіха міста — це ходити пішки, жити в ньому, а не сісти в машину, рушити з точка А в точку Б і приїхати додому спати, - каже урбаніст.

Таким чином і саму зелену зону вздовж Стиру, що має потужний природний потенціал, можна зробити привабливішою для спільноти. Нині ця територія вкрай занедбана — чагарник, хащі з інвазійних рослин , відсутність освітлення тощо, не дозволяють повноцінно користуватися територією, зацікавлюють специфічну публіку.

Про забудову узбережжя не йдеться, оскільки територія є частиною смарагдової мережі — природозахисної території, розташованої вздовж річок і заповідних зон, що повинна використовуватись виключно в рекреаційних цілях. 

— Вулиця Набережна — густозаселена. Поблизу розташовані багатоквартирні будинки, садочки, школи, офіси, готелі, один із корпусів ВНУ ім. Лесі Українки. Підрахували, близько двох тисяч користувачів у цієї ділянки вже є. Це немало для Луцька. Екологічне впорядкування узбережжя Стиру зробить це місце доступним та привабливим для лучан, — пояснює архітектор. 

Такі наміри є й у муніципалітету. Виконавчий комітет Луцької міської ради у партнерстві з польським містом Ряшів у квітні 2024 року виграв грант від ЄС 1,35 млн євро на облаштування місць дикої природи у містах. Луцьк отримає 998 тис. євро грантових коштів та співфінансує із міського бюджету 110 тис. євро для створення природного парку на території зеленої зони вздовж вул. Набережної між мостами по вулицях Ковельській та Шевченка.

З міста — в ліс

Насамперед, на думку архітектора, є потреба полегшити пішоходу дорогу до річки через вулицю Набережну. Нині на виході з Кривого Валу — автополотно на чотири смуги зі жвавим рухом. Трасою їдуть фури, обганяють одна одну легкові автівки. Тут гучно, швидко і далеко до пішохідного переходу. Вздовж вузького тротуару важко розминутися.

— Цій дорозі бракує регульованого переходу на перехресті, адже саме тут пішоходам найлегше дійти до води. Таким чином можна органічно з’єднати єдиною лінією Кривий Вал із природною алеєю на березі Стиру. Якщо звузити ширину смуг руху за допомогою розмітки, з’явиться додаткове місце для велосмуги й острівців безпеки для пішоходів, — коментує архітектор.

До центральної алеї на набережній доводиться йти, роблячи добрячий гак до переходу. Пологим спуском проходимо кілька метрів вглиб зеленої смуги. Тут гул з вулиці стихає в рази — відчуття, немов різко зменшили гучність у навушниках. Територією гуляють поодинокі собачники. 

— Ми в центрі міста, а тут зовсім інший звук. Автомобільний шум йде понад деревами, насадження створюють своєрідну звукоізоляцію. Це тиха місцина, де міський конвеєр зупиняється: чути птахів, річку, видно, як сідає сонце. У нас є розкіш — природна безплатна психологічна реабілітація в місті, — каже Тарас Пахолюк.

На його думку, європейська практика використання території біля річки як головної рекреаційної зони міста цілком підходить під план реконструкції Набережної. Впевнений, цей проєкт може гучно заявити про Луцьк як місто, яке показує результат у форматі загальної спільнотворчості.

Завдання громадського сектору — синтезувати думки усіх потенційних користувачів парку на Набережній, експертів різних рівнів, щоб створити максимально зручний та комфортний парк. 

Це цікавий інтеграційний процес, тут не можна покласти бруківку та наплодити мільйон типових лавок й лампочок. 

Тарас Пахолюк,
архітектор.

Ліс, який стане парком

Концепт-проєкт парку Набережної в Луцьку розроблена ГО «місто.ребут» спільно з об’єднанням студентів-архітекторів Asumetrik на базі дослідження Urban Vision Lutsk. 13 лютого команда презентує підсумкові напрацювання у форматі воркшопу.

— Ми зробимо фундаментальну базу, максимально використовуючи те, що є: ландшафт, природний матеріал тощо. Це проєкт міської громади. Ми систематизували думки і бажання користувачів. Хочемо, аби люди вірили у свої сили робити місто таким, в якому комфортно жити, — каже він. 

Серед основних ідей реконструкції парку, команда пропонує створити на Набережній:

• укриття;

• громадську вбиральню;

• роздягальні для плавців, бігунів;

• комірки для зберігання особистих речей;

• душові;

• дитячий інтерактивний простір для взаємодії з водою;

• вуличну галерею.

— Проєкт парку на Набережній — це перший елемент конструктора. На нього можна «нанизувати» інші ділянки, продовжувати змінювати місто вздовж смарагдових мереж, — підсумував архітектор. 

Проєкт «місто.ребут» «Перша міська набережна» можна переглянути за посиланням.

Попередній слайд

Наступний слайд