Кіберспорт у Луцьку. З чого почати і чого можна досягнути

Іван (Spot) Круць пише «GLHF» у геймерському чаті. Це абревіатура від англійського «Good luck, have fun», що означає «удачі, розважайся». Завжди вітатися і дякувати за гру на прощання — це хороший тон, знак доброзичливості серед гравців. Так спілкуються між собою геймери або кібератлети. Їхній сленг — це переважно скорочення англійських фраз, які зрозуміють ті, хто належать до субкультури геймерів.

«AFK», — пізніше додасть хлопець скорочення від «Away from keyboard», що означає «далеко від клавіатури».

Так він повідомить друзям по команді про те, що буде недоступний деякий час. Бо саме зараз його відволікає misto.media, розпитуючи про кіберспорт.

Луцький боєць віртуальних баталій

Іванові Круцю — 16. Він — учень 10 класу луцького ліцею № 1. Хлопець грає в комп’ютерні ігри, скільки себе пам’ятає. Згадує, з віртуальними битвами познайомився в початкових класах школи.

«Тато показав мені якусь із RPG  — відеогру, де треба керувати своїм персонажем, розвивати його здібності та вміння. Треба було виконувати місію, вбивати ворогів, отримувати за це досвід й так розвиватися, піднімати свій рівень. Гра заворожила мене малого», — розповідає.

Відтоді Івану найбільше подобаються сюжетні ігри. Однією з найяскравіших вважає «Відьмака» («The Witcher») — рольову відеогру за мотивами однойменної серії фентезійних романів польського автора Анджея Сапковського. Каже, історія Ґеральта з Рівії, який постійно змушений робити складний моральний вибір, що впливає на перебіг усієї гри, неабияк затягує.

«Побачив, як у „Відьмака“ грає брат, і також приєднався. Далі придбав книгу, потім іще одну, так усю серію романів перечитав, серіал на Netflix за мотивами цієї історії подивився. Гра мені більше подобається. По-перше, в книзі Ґеральт описаний як худорлявий мішок з кістками, а в грі він — міцний чолов’яга з м’язами. По-друге, в романі головного героя вбили, а в грі делікатно поставили три крапки: „Історія Ґеральта завершена“», — ділиться Spot.

Школяр не вважає себе профі — грає для душі. Командні ігри полюбляє за можливість розважитися з друзями, яких розкидало світом на початку повномасштабного вторгнення. Гра для хлопців — це нагода зустрітися, як в старі добрі часи. Вони вмикають камери, одягають навушники і відриваються у вільний час.

Іван грає переважно вдома. Старший брат зібрав для нього хороший комп’ютер з потужним процесором, продуктивною відеокартою та якісним монітором, від якого не втомлюються очі. Іван каже, в ігровому ПК важливі деталі:

• окрема відеокарта — від її параметрів залежить те, як добре і швидко буде завантажуватися зображення;

• великий монітор для картинки високої якості деталізації;

• геймерська мишка — має бути зручною, як взуття для бігуна;

• навушники з гарнітурою, аби почути наближення ворога з усіх боків;

• геймерська клавіатура. Хлопцеві для його потреб вистачає звичайної, та для серйозних кібербаталій все ж краще придбати спеціальний пристрій. Ігрова клавіатура відрізняється швидкістю та точністю передачі сигналу навіть за умови одночасного натискання клавіш, додатковими кнопками, можливістю налаштування під потреби гравця.

Spot розповідає, часто спілкування з учасниками продовжується і після завершення гри. Хлопець подружився з кіберсуперниками з різних кутків світу. Каже, спілкуються у Discord — платформі для спілкування, популярній серед геймерів. Зі слів хлопця, відеоігри не тільки об’єднують гравців у команди, а й серця — у сім’ї. Іван знає випадки, коли в процесі віртуальних битв між гравцями спалахував «вогник» — люди знайомились, зустрічалися і навіть одружувалися.

Але найбільше Івана вражають зірки кіберспорту. Школяр тішиться, що комп’ютерні «стрілялки» — офіційна спортивна дисципліна, а не соціальна залежність, як вважали колись. Він спостерігає за іграми кібертитанів, затамувавши подих, знає нікнейми кумирів та їхнє місце в турнірній таблиці.

Що таке кіберспорт?

Кіберспортом (або комп’ютерним чи електронним спортом) називають командне або індивідуальне змагання у комп’ютерній відеогрі.

Захоплення електронними битвами почалося з першої мережевої «стрілялки» Doom. Ця гра полягає у знищенні ворогів із вогнепальної зброї. Вона з’явилася на початку 90-х і швидко завоювала армію прихильників. Геймери-першопрохідці влаштовували любительські турніри «на інтерес» у підвальних комп’ютерних клубах, які згодом переросли у спортивні змагання світового масштабу.

Потужний вплив на розвиток кіберспорту зробила Південна Корея. Саме там віртуальні битви стали офіційним видом спорту та з’явилася перша у світі асоціація кіберспорту. Це дало змогу багатьом шанувальникам комп’ютерних ігор розвивати свої навички на професійному рівні. Південна Корея стала центром кіберспортивного туризму, адже великі турніри залучали численні натовпи глядачів.

Зірки українського кіберспорту

В Україні кіберспорт отримав офіційний статус самостійного виду спорту у 2020 році, наступного року з’явилася Національна федерація кіберспорту України. Відтоді його інфраструктура в країні активно розвивається: проводяться змагання локального, національного та міжнародного рівнів, створюються тренувальні майданчики.

Найвідомішим українським клубом є Natus Vincere (NAVI) (з лат. — «народжені перемагати») — українська кіберспортивна команда, що прославилася яскравою грою, а її зіркові гравці — високими гонорарарами. NAVI першою в історії виграла у трьох головних турнірах з Counter Strike за один рік. На рахунку команди 132 виступи на турнірах міжнародної кіберспортивної організації ESL  і 27 перемог, що принесло їм друге місце у світі за виграними призами.

Під час війни команда активно займається благодійністю. NAVI виділили 5 мільйонів гривень на закупівлю безпілотних робототехнічних комплексів, передали тисячі автомобілів, моторних човнів на фронт, зібрали кошти на відновлення комп’ютерного класу Михайло-Коцюбинського ліцею у Чернігівській області, зруйнованого ударом російської ракети.

За свої благодійні ініціативи впродовж року NAVI отримали новий трофей від урядової платформи United24, підписаний Володимиром Зеленським.

Сьогодні за напрямком «Кіберспорт (eSport)» навчають у виші. Фах можна здобути в межах спеціальності фізична культура і спорт у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Тут готують не лише професійних гравців електронних змагань, а й тренерів (зокрема дитячих), спортивних суддів, менеджерів, організаторів кібертурнірів, психологів, що спеціалізуються на кіберспорті.

Луцький лаунж для геймерів

У комп’ютерних клубах своя атмосфера. В темних залах, де системники та клавіатури сяють кольоровими вогниками, вирують справжні пристрасті. Гравці емоційно лупашать по кнопках, щось час від часу вигукують і напружено вдивляються в монітор.

У Луцьку центральною кіберспортивною локацією є Force Arena Lutsk — комп’ютерний простір, куди приходять не лише задля розваги — тут проводять навчання та турніри з кіберспорту, командні ігри.

Клуб відкрився у приміщенні РЦ «Промінь» влітку 2017 року. Невдовзі ще одна Force Arena з’явилася і у Львові. Це найбільші кіберспортивні майданчики на заході України. Керує обома локаціями лучанка Олександра Хомич.

Більшість відвідувачів — це чоловіки віком 18—35 років. Зі слів Олександри, саме у них є більше часу та можливостей грати у клубі. Заходять школярі та дорослі люди 45+. Тут часто проводять турніри. Найпопулярніша дисципліна — Counter-Strike, але можна позмагатися також у Fortnite, Dota, FC25, ufc тощо. Каже, цікавість до кіберспорту постійно зростає. На це є багато причин.

«Геймінг розвивається шаленими темпами. Щороку з’являються все реалістичніші ігри, технології удосконалюються, а глобальна аудиторія кіберспорту перевищує 530 мільйонів глядачів. Це не просто розвага — це культура й багатомільярдна індустрія», — розповідає Олександра.

У кіберспорті відеоігри називають дисциплінами, як і в традиційній спортивній термінології. Кіберспортсмени змагаються у п’яти основних напрямках:

• «стрілялки» (шутери) — Counter-Strike, DOOM Eternal;

• стратегії — StarCraft, WarCraft;

• командні рольові ігри з можливістю розвивати свого персонажа — League of Legends, Dota 2;

• спортивні симулятори реальних спортивних ігор (футбол, хокей, баскетбол) — FIFA, NHL;

• технічні симулятори, в яких гравець змагається в ролі водія авто, пілота або танкіста — World of Tanks тощо.

Кожен випуск великих ігор чи оновлень генерує навколо себе все більше прихильників. Наприклад, українська гра STALKER 2: Heart of Chornobyl у день свого релізу побила всі рекорди, обійшла Counter-Strike 2 за продажами та стала найпопулярнішою грою у світі. Через масове завантаження цієї гри у різних містах України «ліг» домашній інтернет.

Стати s1mple

Олександра розповідає, геймінг давно вийшов за межі формату «хлопчик у дитячій кімнаті за компом з чаєм від мами». Тепер це потужна спортивна індустрія, до якої прикута увага всього світу.

«Кіберспорт — це мрія для кожного другого геймера. Усі хочуть потрапити у NAVI чи стати s1mple  Це мрії, як про шоубіз», — говорить керівниця клубу.

Олександра пояснює, саме у клубі найефективніше тренуватися. Адже тут нічого не відволікає — легко абстрагуватися від світу і повністю зануритися у гру. Тренувальна арена — це якісний комп’ютер, інтернет, а головне — однодумці.

«Тренування в кіберспорті не схожі на традиційний спортивний вишкіл. Наставники виконують роль морального лідера, вони грати не навчають. Потрібно розібратися в усьому самостійно, багато грати, дивитися за гравцями, розбирати що вони роблять, як і для чого. Постійно опрацьовувати техніки гри, нарощувати скіли і стежити за власним здоров’ям і тілом», — говорить Олександра.

Вона каже, професійні гравці завжди поєднують кібертренування з традиційними вправами в спортзалі або басейні. Дбати про тіло необхідно, аби покращити швидкість реакції та самопочуття спортсмена. Тренування додають рухливості суглобам, тримають в тонусі м’язи, впливають на роботу серцево-судинної системи та мозку, нормалізують рівень кисню в крові.

«Професійний гравець завжди дотримується балансу, поєднуючи кібертренування (80%) та спорт (20%). Дехто ще й намагається вчитись», — пояснює.

Дівчина додає: кожен вид спорту має свої ризики у тій чи іншій групі. Віртуальні змагання — не виняток. Найбільше страждають нервова система, спина, сухожилля та очі. Попри те, що сучасні монітори максимально ощадливі для зору, геймер рідко моргає. Професійні гравці радять робити коротку паузу щогодини на «проморгатись» або заплющити очі на кілька хвилин, а після турніру — глибоко подихати, щоб заспокоїтись.

Наполеглива праця і везіння можуть зробити диво — гравець потрапляє в команду. Робота там — найочевидніший спосіб стабільного заробітку в кіберспорті. Перемоги в світових турнірах супроводжуються величезними сумами. Йдеться про сотні тисяч та мільйони доларів. Найкращі результати топових гравців esports та суми призових виграшів відображені на порталі Еsports Еarnings. Втім такий сценарій — майже казка про Попелюшку.

Реальніший спосіб отримання коштів грою — транслювати її в інтернеті (стріми). Видовищний контент має шанс привернути увагу аудиторії. Головне — впертість, майстерність і удача.