«Що почитати?» Книги, що розповідають правду про Голодомор

23 листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цього дня із настанням темряви в кожній українській домівці запалюють свічки пам’яті на підвіконнях на знак пошани.

misto.media зібрало для вас добірку книг про події, які варто пам’ятати.

Леонід Кононович «Тема для медитації»

Голодомор і діяльність дисидентів, війна у Боснії й повстанський рух у 20-х роках, помста і спокута — все це в центрі психоделічної прози, де сон поєднується з реальністю, а дійсність із передсмертними мареннями головного героя.

Роман став Книгою року у 2005 році, здобув премію імені Григорія Косинки 2009 року і номінувався на Шевченківську премію. Входить у перелік найкращих українських книжок, які варто прочитати кожному.

Василь Барка «Жовтий князь»

Роман «Жовтий князь» (1958—1961) — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному Голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Цей алегоричний образ перетворюється на об’єкт ненависті не лише простого люду, а й самого читача.

Улас Самчук «Марія»

У романі «Марія», виданому у 1934 році, автор першим розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислює трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації і підносить образ селянки Марії до символу цілої України.

Юлія Смаль «П’ять колосків. Голодомор. Історії, як зникали українці»

Це історії про те, як зникали, втрачали і як вижили українці. В цій книзі діти живуть своїм дитячим життям, проживаючи всі події, усвідомлюючи їх, як це притаманно дітям. Вони розповідають про Голодомор таким же дітям. Це яскрава книга про темні часи нашої історії, аби кожен дізнався правду.

Рей Ґамаш «Ґарет Джонс: свідок Голодомору»

Автор розповідає про життя британського журналіста, який доніс до світу правду про злочини радянської влади проти українців та наслідки сталінської політики творення голоду.

Автор розповідає про молодого журналіста, якому вдалося яскраво відтворити реалії совєцького повсякдення — разючі контрасти у рівні життя правлячої верхівки і пересічних людей. Попри розгорнуту на шпальтах газети «The New York Times» наклепницьку кампанію, психологічний тиск та ізоляцію, Ґарет Джонс не втратив впевненості у своїй винятковій місії. Джонс залишив по собі найважливішу й найпереконливішу незалежну розповідь очевидця про Голодомор. За теперішніх умов визнання цього геноциду — необхідний крок в осмисленні проблеми зла, який зрештою виявить зміни в розумінні нашими сучасниками самих себе і свого місця у світі.

Сергій Жадан, художники Андрій Достлєв, Лія Достлєва
«Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор»

«Щоразу, коли я з будь-якої причини викидаю їжу, відчуваю за це сором. Ніяких логічних підстав у цього відчуття немає — я цілком можу собі дозволити не з’їдати те, чого не хочу їсти, і цим не можна комусь допомогти або когось врятувати. Це просто залишки їжі на тарілці — та мені все одно соромно», — пише автор.

Щоб проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців автори книги — художники Андрій та Лія Достлєви документували сліди всієї їжі, яку викидали. Потім з цієї документації зробили контрастні колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу, що не залишив на собі слідів трагедії.