Що почитати? Ми спитали у письменниці-парамедикині
Ці книги чесні, проникливі, на межі. Справжні.
Письменниця, поетка та парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Олена Герасим’юк (Гера) поділилася з misto.media книгами, написаними військовими-учасниками російсько-української війни.
Олена вважає, що ветеранська література є недооціненою і часто навіть стигматизованою всередині літературних кіл, тому важливо говорити про неї, читати її, підтримувати авторів та авторок. Тим паче, що нині військові та волонтери вже написали вдосталь чудових книг.
«На війні вимагаю від себе шукати óбрази. Краса під час геноциду — спосіб заземлитися»
Олена Герасим’юк
Я раджу цю книжку, тому що мені особисто дуже подобається, як Валерій Пузик працює зі словом. Він надзвичайно візуальний та точний — будь-який читач, незалежно від рівня своєї фантазії, уявлятиме деталі саме так, як Валерій описав.
Іноді жартую, що Валерій Пузік пише так багато, що витрачаю на нього всі свої заощадження. Маю у своїй бібліотеці окрему поличку імені Валерія Пузіка.
Ірина Бобик — медикиня 24-ї бригади, яка випустила свою першу книгу «Д’воїна». Я вважаю, що це приголомшливий новий голос української літератури. Це дійсно «сестринська», феміністична поезія, що надає підтримку та силу жінкам. Досить проста форма та чіткі посили.
«Маленький жовтий екскаватор» — це збірка, яку дійсно має мати кожен у себе на полиці. На відміну від усіх інших видань, це дійсно унікальне тим, що вперше в історії української сучасної літератури звернули увагу на творчий потенціал ветеранів, а не на вже готові тексти. Викладачка Наталі Скорикова допомогла військовим та ветеран (к)ам розкрити їхні літературні таланти та показала, як справді має працювати «культурний фронт».
Письменник та юрист Василь Паламарчук воював ще з 2014 року. Власне, записи з його щоденника лягли в основу книги. На жаль, Василь загинув 3 липня під час виконання бойового завдання.
«Війна — це не кінець життя. Війна — це таке життя», — Василь Паламарчук.
Поезія про війну, на жаль, вже загиблого Максима Кривцова (Далі). Його шалена увага до деталей та метафоричність мови вражає й захоплює.
«Прочитайте ці вірші. Побудьте поруч. Зіпріться на обвалену стіну. Подихайте сирістю й порохом. Послухайте, як співають птахи на початку весни, і працює ворожа техніка на дванадцяту годину. А тоді підійдіть до бійниці — й дивіться», — Максим Кривцов.
«Твій біль почують, коли він красивий»
Олена Герасим’юк
Від редакції. Також радимо звернути увагу і на поетичну збірку Олени «Тюремна Пісня».