5 книг із найяскравішими батальними сценами від письменника-ветерана

Військовий не любить сучасної літератури, оминає сюжети про війну.

«Війна стала спекулятивною темою. Можна що завгодно писати і тобі аплодуватимуть. Бо хто посміє критикувати? Про війну варто писати після її завершення, якщо йдеться про літературу, а не графоманство», — вважає ветеран.

Сам полюбляє писати у жанрі фентезі. Він видав уже два романи — «Воскресіння атлантів» та «Юрій Хмельницький. Чуднівська битва».

«Історія Русів» (ймовірний автор — архієпископ Георгій Кониський)

Цей твір треба вивчати в школі. Кажуть, гострити розум можна лише читанням книг і вивченням історії. В такому разі — джек-пот, два в одному. В книзі йдеться про історію держави на тлі запеклих воєнних баталій. Один з улюблених епізодів, де польський воєначальник рятується посеред бою кидком у козака власним золотим годинником. Я цей епізод навіть використав у своєму романі «Ю. Хмельницький. Чуднівська битва».

В книзі прекрасно описані бої піхоти — перевага списа над шаблею. Тут цікаво пояснюються роди військ, досліджується походження деяких слів. Наприклад, «козак» походить від козарів, які їздили на конях і верблюдах. Як і шляхтич, кавалер, кабальєро, шевальє, аристократ, вершник — всі ці слова пов’язані з кінним воїном. Піхота — це сердюки, гайдуки, мушкетери тощо. Одне слово — книга топ. І цікаво, і корисно.

Юрій Немирич «Discursus de bello Moscovitico…» («Роздуми про війну з московитами…»)

Ще одна перлина української літератури та історії. Невеликий трактат, але для мене він потужніший у баченні війни за «Володаря» Макіавеллі. Тут йдеться про сформовані принципи війни, які дуже елегантно подані на основі історичних аналогій. Наприклад, автор розповідає про страх перед новою зброєю. Описує фрагмент історії Англії, коли військові вперше спробували на ділі велетенську катапульту, яка ще не встигла і стрілити, але самим лише виглядом сполохала супротивників так, що ті здались.

Вважаю, що для кожного чоловіка, особливо військового, це має бути настільна книга.

Колін Маккалоу «Перша людина в Римі»

Неймовірне враження від прочитаного. Два томи історії Стародавнього Риму. Описується період видатного воєначальника Гая Марія і становлення не менш видатного, але чомусь дуже непопулярного в історії Луція Корнелія Сулли. Написано розкішно.

Вперше похитнуло і розбило на друзки мою віру в смертоносність холодної зброї. Пам’ятаю, як не міг сприйняти момент, коли описувались поранення від меча: «Вовняна туніка змінила траєкторію удару і лезо замість прохромити наскрізь… ковзнуло по ребрах і тільки порізало». У мене шок — як проста тканина захистила від меча? Мабуть, звідти походить моя несвідома любов до кевлару 

Загалом це роман про завзяту відвагу, удачу і перемогу. Про те, як дисципліна, злагодження, вишкіл помножені на талант воєначальника малої армії переважає в десятки разів чисельніші війська. Або програє з великою ганьбою, якщо хоча б один із цих компонентів відсутній.

Бернард Корнуел «Саксонські Хроніки»

Цикл романів про Утреда, воїна часів британського короля Альфреда Великого. Боротьба саксів і вікінгів. Чудовий контраст християнської і язичницької цивілізацій. Глибокі думки про те, що найхоробріші йдуть у бій першими, а вже за ними — усі інші. Запам’яталась ідея, що краще нападати на тих, хто позаду — вони найбоягузливіші, а страх — заразний, передається і хоробрим.

Іван Білик «Золотий Ра»

Ця книга — вільний переказ Геродота. Дуже яскраво описана тактика бою персів, скіфів, саків, єгиптян, греків.

Є багато фрагментів, які змушують замислитись над життям. Зокрема, оповідь про жінку, яку змусили обирати, кого з близьких помилувати — чоловіка, брата, синів? І вона вибрала брата. Сказала — чоловік може бути інший, синів я ще народжу, а брат в мене єдиний. Книга багата на подібні моральні дилеми.