Лекцію азовця, яку чула Оленівка, почув Луцьк

Її він написав ще до повномасштабного вторгнення, а читав своїм співкамерникам у неволі.

Доцент — офіцер бригади НГУ «Азов» Владислав Дутчак. У цивільному житті — історик, кандидат філософських наук, доцент. Його лекції складали ідеологічну основу підрозділу, який тримав оборону Маріуполя, додавали бійцям мотивації і рішучості.

В Оленівці  Владислав читав їх тихо ввечері після відбою або під час гри в саморобні шашки і доміно. У ніч на 22 вересня 2022 року під час обміну полоненими між Україною та Росією він разом із ще 215 українцями повернувся додому .

Виступ у Луцьку присвятили річниці теракту. misto.media побувало на зустрічі.

Спадок

«Корінь російських звірств — це те, що було з ними завжди. Система, яка прийшла у спадок росіянам, мутувала і стала ще гіршою, ніж була».

Науковець стверджує, що в Мордовії досі існує концтабір Дубравлаг, який за радянських часів містив відділення особливого режиму, куди влада засилала політв’язнів. Ймовірно, саме там зараз перебувають азовці.

Історик каже, що на кінець 1933 року населення Радянського Союзу становило 168 млн людей, з них майже 28 мільйонів 700 тисяч сиділо по концтаборах.

«Це була та країна, де одна частина населення сидить, а інша — охороняє, інколи міняючись місцями»

Владислав Дутчак

Легкий шлях до ворога народу

«Ворогом народу» було дуже легко стати: розповів анекдот на кухні — 10 років отримав, знаєш англійську мову — британський шпигун, знаєш німецьку — німецький шпигун, іспанську — теж щось придумаємо», — розповів Владислав.

Азовець показав архівну радянську статистику, де на початку 1950-х років українці складали понад 20% в’язнів ГУЛАГу.

Непокора

Одна з історій непокори українських повстанців лягла в основу екранізованого у 2017 році роману «Червоний» Андрія Кокотюхи. Йдеться про повстання вояків УПА, яке відбулося в червні 1945 року в Сибіру, у сталінському таборі на копальні «Покришкін». Група ув’язнених напала на охорону, захопила зброю і дала бій енкаведистам. Загинули всі в бою. Ніхто не склав зброї.

«Бандерівцям вдалося розбудувати в умовах суворої конспірації свою підпільну мережу в таборах ГУЛАГу з 1945 року. Українські повстанці власним життям і здоров’ям руйнували систему концтаборів, яка функціонувала, як швейцарський годинник. Повстанці йшли проти наглядачів із ножами і палками, кидали каміння в автоматників, намагалися підпалити танки»

Владислав Дутчак

Подібну картину чоловік бачив, коли перебував на Азовсталі: люди блокували танки росіян голими руками. Нічого не змінилося, ворог той самий і знову проти нього стоять українські патріоти.

«В 2014 році мені траплялися списки тих негідників, які воювали за ДНР, серед них було дуже багато прізвищ із таким же закінченням, як у мене. Я розумів, що це просто виродки, які зростали в атмосфері, де їхні діди не розповіли, хто вони є, або вони свідомо обрали шлях зрадництва».

Життя перемагає смерть

Владислав каже, що нині з’являється зневіра в суспільстві: «ми втомилися» або «як протистояти росіянам — вони сильніші, потужніші».

«А в людей, які знаходилися за полярним колом і мали по 15 років ув’язнення, у них була така впевненість, що українській самостійній державі бути, що вони в умовах концтаборів обладнали власну типографію і навіть друкували для майбутньої незалежної України свою грошову одиницю — бофон. Наше завдання сьогодні — зберегти цю державу, яка дісталася нам завдяки героям-патріотам», — закликав він.

Доцент завершив лекцію оптимістичною історією про Володимира Караташа, який просидів у Радянських тюрмах 12 років і двічі був засуджений до страти, але уникнув її і взяв участь у Революції Гідності.

«Ви можете пошукати в Google цього кремезного діда, який кидався „коктейлями Молотова“ у „беркутів“. Ще у в’язниці він познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Пізніше, після звільнення, вони знайшли один одного, одружилися і народили двох дітей, прожили щасливе життя. Навіть в страшних умовах концтаборів і в’язниць життя перемагає смерть».