Останній дзвоник з «освітнім байрактаром»

Під ногами батьків ніжився в сонячних променях пес, їздила машинка малюка. Все було уквітчане сукнями мам. Чорно-білими, в горошок, квітковими. Але були й жінки у пікселях. З трояндами не на сукенці, а у руках.

Сьогодні у луцьких школах відбувся останній дзвоник. Останній для багатьох випускників. Не виняток — і ліцей Луцької міської ради № 28. На початку урочистостей випускники пройшли «під рушниками», наприкінці ж для них пролунав останній дзвоник.

Проте саме для них це свято особливе ще й візитом директора Миколи Євтушина — військового-добровольця 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. За словами вчителів, на третій день війни директор повідомив колег, що йде на фронт. Показав приклад учням не лише на словах, а й на діях. Тепер під час відпустки Микола Євтушин навідується до своїх ліцеїстів.

Ведучі заходу назвали вчителя «освітнім байрактаром» та запросили до слова:

«Сьогодні свято, попри всі виклики нашого часу. Все потрібно пережити».

Також на урочистостях був військовий оркестр та інші військовослужбовці 100-ї бригади, які виголошували промову. Цитували Ліну Костенко і письменника Любка Дереша.

Дійство було таке захопливе, що деякі працівниці ліцею визирали з вікон верхніх поверхів.

Був і випускний вальс. Ліцеїсти танцювали під звуки повітряної тривоги, яка лунала, на щастя, з їхніх колонок (художній задум). Танцювали й Квітку Цісик, і під «Повільно», і під «Буде весна». Після основного вальсу був вільний танець, на який учні запрошували вчителів та військових. Декілька дівчат посперечалося, кому ж таки танцювати з директором. Одна з учительок порадила:

«Директора, певно, візьмуть випускники, запросіть ось того рудого військового, такий гарний».

Чи таки вдалося витягнути рудого красивого військового, ми не знаємо, але дзвоник таки продзвенів.

Попередній слайд

Наступний слайд