Без цукру. Китайські чайні церемонії у Луцьку

Чаша справедливості, перший-другий-третій пролив, чайний талісман, піала, улун та пуер — якщо ці словосполучення вам невідомі, то гайда знайомитися з чайними церемоніями. Тим паче, що такі можна знайти й у Луцьку.

Розповідаємо про види чаю, які ви могли б не знати, та особливості чайних церемоній. А також про те, де можна продегустувати різноманітний чай з Китаю та як побувати на церемонії у Луцьку.

Чайна на Лучанці

Нині в Україні набувають популярності чайні — простори, де ви можете не просто випити чаю, а й побувати на церемонії чи дегустації.

Очевидно, що найбільша концентрація таких чайних — у Києві. Проте в Луцьку теж причаїлася одна. Розташована вона на колишній фабриці «Лучанка». Зараз цей простір «Лучанки» частково використовують для здачі приміщень в оренду.

Ідея створення першої луцької чайної виникла у місцевого жителя, якого всі знають, як Роберта. У 2021 році він заснував на «Лучанці» майданчик для проведення заходів, експериментальну дільницю lss557. Тут є дві кімнати, одну з яких чоловік виокремив під лаунж-зону з диванчиками, де й розмістив чайну.

Від крупнолистового Азерчаю до Шен Пуеру

Роберт розповідає, що до того, як він спробував якісний китайський чай, не дуже цікавився культурою чаювань та способами заварювань.

— Коли мені подарували Да Хон Пао (червоний китайський чай), я заварював його як «чефір», варив у каструлі. А коли зрозумів, як потрібно це робити правильно, відчував опісля, як розкривається смак. Це взагалі бомба була. Після такого чай з пакетиків уже не п’ється. Хоча до цього я полюбляв крупнолистовий Азерчай. Зараз вже не маю потреби в ньому, — розповідає Роберт.

Види чаю

Дізнаймося про те, які чаї використовують для китайських чайних церемоній та дегустацій. Чорний, зелений, трав’яний — зрозуміла усім класифікація. А проте шанувальники можуть запропонувати більше відтінків і назв цього напою.

Як у світі кави нині існує широкий вибір зерна та способу заварювання, так і в чайній культурі не все потребує окропу і чашки об’ємом 300 мл. Кожен сорт чаю вимагає своєї температури заварювання.

Також існує два типи приготування напою: європейський та китайський. Перший розрахований на чайник об’ємом 500 мл, а другий — на чайник/гайвань об’ємом 150—180 мл.

Ось основна класифікація:

Білий чай — мінімально оброблений, ніжний і квітковий.

Температура заварювання — 75—80°C.

Зелений чай — неферментований із трав’янистим, свіжим смаком.

Температура заварювання — 75—80°C.

Світлий улун — легкий, частково ферментований із квітковими нотками.

Температура заварювання — 85—90°C.

Темний улун — частково ферментований із глибоким, горіховим смаком.

Температура заварювання — 90—95°C.

— Його ще люблять обсмажувати. Улуни мають найбільше різноманіття смаку: трав’янисті, лісові, навіть вулканічні. Дуже кльова смакова гама, — Роберт показує листочки темного улуна.

Червоний чай (у нас називається чорний) — повністю ферментований із насиченим смаком та червонястим кольором.

Температура заварювання — 90—95°C.

— Найбільш благородний чай — це (в народі) наш чорний. Один із його видів називається Да Хон Пао, що перекладається з китайської як «великий червоний халат», ефект цього такий, наче ви сидите вдома в халатику після теплого душу.

Шен Пуер — сирий, витриманий із терпким, цитрусовим смаком.

Температура заварювання — 80—85°C.

— Як дороге вино. Чим довше лежить і природно окислюється в темному місці, тим він дорожчий. Заряджає енергією.

Шу Пуер — ферментований і витриманий із землистим, насиченим смаком.

Температура заварювання — 100°C.

— Китайці не п’ють цей чай, для них він трішки, як помиї, бо це велика купа чаю, яка лежить на сонці і яку поливають що дві години. Два місяці такого гниття заміняють кілька років ферментації Шен Пуеру. Він більш популярний в США та Європі через свій медитативний ефект, очищає думки.

Український фермерський чай

Роберт купує чай з Китаю: робить спільні замовлення з іншими або самотужки шукає постачальників. Серед головних критеріїв — смак, купаж, вигляд листка, кількість заварок. Листочок має бути цілий, непошкоджений, а також рельєфний, не загладжений.

Окрім китайських, є постачальники з інших країн. Ба більше, на ринку з’являються пуери, виготовлені в Україні, а саме в Карпатах.

— У Китаї зараз дорожчає чай, тому альтернативно їздять закупляти сировину в Індію, Лаос. Навіть у нас, в Карпатах, зараз вирощують чайні листки, а не лише трав’яні чаї. Хоча другі теж класні, можна експериментувати й заварювати їх, але я б не пив таке кожен день, — додає Роберт.

Чайна церемонія

У чайній на «Лучанці» клаптиками розкидане тепле жовте світло. На стінах висять картини молодих луцьких художників, деякі з них залишилися з фестивалю «Метушня», який відбувався на території колишньої фабрики два літа поспіль.

У напівтемряві видніється, як догори в’ється дим ароматичних паличок та пара від закипання води. На столику перед нами — чабань (чайна дошка), на яку проливають зайву воду, глиняна гайвань або чайничок, піали (невеликі посудини), чахай або є чаша справедливості для того, аби розлити чай рівномірно між усіма.

Чайна церемонія розпочинається. Метод цього чаювання — Пін Ча (з китайської — «дегустація чаю»). Цей спосіб є найпростішим, він спрямований на своєрідне знайомство з чаєм, підходить для початківців. Інший спосіб, Гун Фу Ча (з китайської — «мистецтво чаювання»), вимагає певного рівня майстерності, навичок та більшої уваги до деталей.

Роберт засипає чайні листочки в гайвань, заливає гарячою водою та зливає її на чабань. Це так званий нульовий пролив, під час якого чай очищується від дрібок пилу, а листя — розкривається.

Чай смакуємо з другого проливу. Перший дістається чайному богу або талісману, якого поливають чаєм. У Роберта це — міфічний китайський лев Дзіс. Також часто такі чаювання супроводжуються чайними легендами та оповідками, аби зацікавити відвідувачів, або ж детальними розповідями про походження того чи іншого виду чаю.

— Зазвичай я на церемоніях заварюю три чаї: від найлегшого білого і до найміцнішого пуера. Починається все дуже скромно, ніхто нікого не знає. П’ємо перший чай, який нас розговорює. Далі людина вже не помічає, як за другим чаєм вона розкривається, як той чайний лист, стає більш відкритою, — ділиться секретами Роберт.

Дві ложечки цукру

А чи додають до такого чаю цукор? Відповідь однозначна: ні.

— Чи можна насипати цукор? — запитуємо в Роберта.

— Ні, в мене навіть немає цукру тут. Це не має сенсу, бо за цукром не відчувається справжній смак чаю. Краще окремо їсти щось солодке, наприклад, горішки та сухофрукти.

Кава чи чай

«Йдемо на каву?» — зазвичай кажемо ми, коли хочемо посидіти в кав’ярні з друзями, навіть якщо не п’ємо кави. «На чай» зазвичай ходять додому. Можливо, тому що справді культура кави у нас більш поширена. До того ж, аби відвідати чайну церемонію, потрібно виділити щонайменше годину. Щоб насолодитися чаєм сповна — варто сповільнитися. Інколи це свого роду медитація, за словами Роберта:

— Скільки себе знаю, кава була більш популярна. Хоча кава більш шкідлива, якщо пити її щодня. Можна випити два літри чаю — нічого не буде. А від двох літрів кави… Намагаюся свого тата перевести на чай, бо йому поки не можна каву. Поки важко вдається. Кажу: «Спробуй пити чай щоранку. Від пуера буде не гірший ефект, ніж від кави». Це ще й терапія, адже чаювання покращує концентрацію.

Чай — реабілітація

Роберт вбачає в чайних церемоніях потенціал, адже вони допомагають уповільнитися, знайти час для розмови з іншими, мають медитативний ефект. Одного разу чоловіка запросили провести церемонію для військових.

— Думаю, після війни попит на такий чай та чайні церемонії тільки зросте. Наприклад, це гарний спосіб реабілітації військових. Мене вже запрошували провести одну на реабілітації в Боголюбах. Їх було десятеро. Поступово чай допоміг їм розслабитися, вони жартували, відпочивали, питали в мене про чай і ділилися власними історіями.

На десерт: чайна легенда про богиню Гуань Інь

— Богиня Гуань Інь в китайській міфології — богиня плодючості та землеробства. Якось монах, який служив в монастирі серед гір, мав собі за звичне щовечора молитися до богині Гуань Інь перед її металевим образом. Після молитви він пив чай, а коли допивав — виливав залишки на її образ. Монах повторював цей ритуал щодня протягом 10 років.

І на десятий рік йому приснився віщий сон про місце розташування нового виду чайного куща, якого він ніколи раніше у своєму житті не бачив. Коли монах прокинувся, одразу, з пам’яті пішов шукати те місце в горах. Знайшовши кущ, він зірвав листя та скуштував. Це був дуже смачний чай. Він назвав його на честь богині Гуань Інь. Зараз чай улун Те Гуань Інь є одним з найбільш відомих китайських чаїв.

***

Записатися на чаювання та придбати сертифікат можна на сайті.

Взимку чайна працює за попереднім записом, а в теплі пори року години відкриття повідомляють в соцмережах на сторінці chaina557. Окрім класичних чайних церемоній, тут проводять кіноперегляди, майстеркласи та виїзні церемонії.