10 років волинському осередку Федерації дебатів України

Гул дебатерів у науковій бібліотеці Олени Пчілки. У різних кімнатах точиться жваве обговорення. Лунають дзвінкі звуки, що означають кінець промови. Суперечка продовжується подекуди й після гри. За обідом чи кава-паузою дебатери розглядають «кейси» й аргументи одне одного.

Зазвичай така атмосфера панує на дебатах. 7–8 грудня відбувся ще один турнір у Луцьку. Цього разу — присвячений українській літературі. Але він особливий не лише темами за книгами Жадана, Чеха, Кузнєцової, а й через святкування особливої дати для луцького дебатного клубу: Волинському осередку Федерації дебатів України 10 років.

З цієї нагоди розповідаємо, що таке дебати і як вони з’явилися у Луцьку.

Що таке дебати

Дебати — популярна інтелектуальна командна гра, в межах якої учасники обговорюють певну тему, аргументуючи свою позицію. Виграє та команда, яка більш переконливо доведе ідею, ніж суперники. Важливо, що учасники не обирають позицію, тому іноді доводиться захищати думку, яка може не відповідати справжнім поглядам гравців. Це допомагає розвинути навички аргументації та критичного мислення.

Такий формат гри передбачає чіткі правила: 4 команди по 2 учасники, 2 команди аргументують «за» певну тему (їх називають уряд або ж пропозиція), інші 2 — «проти» (опозиція). Кожен гравець має на свою промову 5 або 7 хвилин залежно від гри. Виступають учасники почергово, маючи можливість поставити одне одному запитання під час промови. Після того, як усі гравці виступили, суддя ухвалює рішення про переможців і надає учасникам відгук.

Описаний формат дебатів називається британським, оскільки за основу взята структура полеміки у парламенті Великої Британії, тому й назви сторін — «уряд» та «опозиція». Цей формат сформувався в місцевих університетах Оксфорду і Кембриджу. Там дебати є популярною частиною студентського життя ще з 19 століття.

Інший формат — американський. Він натхненний дебатами між кандидатами на посаду президента США Авраамом Лінкольном та Стівеном Дугласом, які відстоювали дві протилежні позиції. Нині цей формат передбачає участь по 2 особи у 2 командах.

Здебільшого на турнірах в Україні грають «британку», «американка» використовується для тренування або коли немає достатньої кількості учасників на перший формат.

Дебати у Луцьку: перші кроки

Про дебати у Луцьку нам розповів Антон Євтушок , засновник волинського осередку Федерації дебатів України. Ще до появи дебатного клубу інші організації та студентські рухи намагалися популяризувати тут такий формат. У 2011—2012 це робив Луцький інтелектуальний клуб, учасниками якого були Олексій Веремійчик , Мирослав Ватащук . Проводили дебати й гру «Що? Де? Коли?» на базах університетів чи інших майданчиків. А 2012 року була спроба студради Волині провести дебатний турнір:

— Той турнір мені не сподобався через суб’єктивне суддівство. Пізніше цього ж року влітку я поїхав на «Студреспубліку» в Криму, познайомився з київськими чуваками, зокрема з Олегом Кобзарем, який сказав: «Слухай, дебати бувають ще якісь інакші». Він порадив мені до прочитання англомовні матеріали. Я ще нормально не розібрався, але загорівся. Приїхав додому і провів з товаришем з математичного факультету Ромою Бойком турнір на 92 команди у 2013 році. Але результатом ми були не дуже задоволені, — згадує Антон.

Початок

У 2014 році дебатери з Луцька отримали запрошення взяти участь у великому дебатному турнірі в Яремче на Івано-Франківщині «Підйом 2014». Поїхали двома командами.

— Зі мною були Іванка Антонюк, Антон Ліпянін, Оля Дячук. Виступили так собі, але трошки познайомилися з дебатною спільнотою. Почали пробувати розібратися, як це все правильно запустити. Але то був кінець навчального року й мого навчання на бакалавраті. Було таке сум’яття певне, — розповідає Антон — А у вересні ми розкачалися, й 7 жовтня провели перше офіційне засідання в актовій залі головного корпусу ВНУ. Було дуже багато людей.

Секрет у тому, що дебатери підмовили прийти на подію Ірину Констанкевич , яка тоді була кандидатом у нардепи. Домовилися з нею, що після дебатів студенти зможуть поставити їй запитання. Тоді ж мали й показову гру: дві команди з ВНУ, дві команди з ЛНТУ. Виграла команда з ВНУ у складі Іванки Антонюк і Вікторії Куманської.

Розвиток

Перше літо 2015-го для дебатного клубу було, напевно, найбільш кризовим періодом. — Ходили на засідання втрьох: я, Віта Куманська й Любомир Сирота, — згадує Антон Євтушок. — Не розрахували, що основа клубу — немісцеві студенти, які роз’їхалися на канікули. Суттєва частка нашої аудиторії тоді — це студенти-міжнародники. Згодом долучилися й студенти біологічного факультету, математики, філологи, історики, культурологи. Згодом ми розвивалися, навіть були відокремлені клуби, як от в Артема Юхимчука — клуб на історичному факультеті ВНУ.

У березні 2015 року дебатери створили ГО «Брейншторм», займалися різними напрямками: вечірки, наукові пікніки, мали рубрику на ютубі «Відкриваємо Луцьк з Олександром Котисом», записували мотиваційні відео зі знаменитостями, як от з Сергієм Притулою чи Сашком Положинським, організовували заходи у кафе Druzi Forever.

Тоді й почали більш системно займатися дебатами. Діяли на базі наукової бібліотеки імені Олени Пчілки. Іноді на дебати запрошували викладачів, щоб вони пояснювали певні теми. Наприклад, викладача економічного факультету, щоб пояснити, як функціонує економіка країн БРІКС.

До 2016 року не мали серйозних результатів, але згодом перемагали у всеукраїнських турнірах й здобули не один кубок.

«Вау, хочу бути серед них»

— Дебатна спільнота — це, певно, про такий safe space. Токсичні люди надовго не затримувалися. Тут ти не повинен створювати якогось серйозного дискомфорту іншим людям в спільноті.

Також дебати — це про середовище, в якому хочеться рости й переймати досвід у найкращих людей. «Вау, хочу бути серед них», — так я думав про людей з ФДУ (Федерація дебатів України — mm), з якими познайомився у 2014 році. На той момент там було багато крутих людей. Ти перебуваєш з ними в кімнаті й розумієш, що тут є ті, в кого точно є чому повчитися.

До того ж дебати як мінімум прикольна діяльність. Дуже допомагає мізки тримати в тонусі. Також приходять люди зі схожими мотиваціями: жага до знань і, можливо, самоствердження. Іноді ця частина трохи токсична через цей спортивний азарт, — переконує засновник осередку

Дебати в кризовий час

Після ковіду та повномасштабного вторгнення дебати загалом трохи здали позиції. Менше активних студентів в кампусах університетів — менша активність клубу. Ще сумніше стало після лютого 2022. Найсильніші клуби були в Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі. Зараз вони зі зрозумілих причин неактивні, багато хто поїхав за кордон і продовжує дебатувати там на міжнародних турнірах. Антон Євтушок каже, що нині вони працюють над тим, аби більше імплементувати українське дебатне ком’юніті в європейське.

— Проте наш клуб досі діє, організовуємо заходи, тренінги, турніри. Зокрема нещодавно робили Шкільну дебатну лігу на різні теми, пов’язані з комунальною власністю, як от про дитячу залізницю. Також стараємося, наскільки можемо, підтримувати клуби. Зараз менторимо чернігівський осередок і дебатний клуб УАЛу, — наголошує він

За 10 років дебатний вишкіл пройшла величезна громада. У дебатних заходах на Волині зіграло понад 10 000 людей. За час діяльності в осередку було три керівники — Антон Євтушок, Роман Бобрівник та Христина Словік.

***

Фотоспогади осередку: