Напам’ятаємо: Чому Віктор Янукович — не мем

У рубриці «Напам’ятаємо» ми розповідатимемо про події, імена та факти минулого, які мають вплив на наше сьогодення.

Віктор Янукович — експрезидент України (2010—2014). Українці повставали проти нього двічі, адже саме його дії зумовили Помаранчеву революцію та Революцію гідності. Початок обидвох — наприкінці листопада, 22 та 21 листопада. Та чи пам’ятають усі, чому Янукович — злочинець? І що, зрештою, мусимо про це знати.

Нове покоління молоді в Україні якщо і пам’ятає Януковича, то лише з підручників історії, телевізійних новин, які дивилися дорослі, або ж через мем-культуру. Пригадуєте жарти з вінком, яйцями та «йолкою»? І припускаємо, це не тому, що молодь — несвідома, це тому, що пройшло чимало часу.

Ми запитали в 17-річної першокурсниці, яка здавала цьогоріч НМТ  з історії, що вона знає про політику Януковича. Її одногрупники народилися у 2006—2007 роках. Тоді при владі був Віктор Ющенко, який здобув свою булаву після Помаранчевої революції. Янукович вдруге був прем’єр-міністром у 2006-му. А пост президента зайняв у 2010-му, коли нинішній першокурсниці було 3 роки. Вона знає, як він виглядає, бачила миготіння телевізора, на якому показували політичний мультфільм «Сказочная Русь». Більше про Януковича дізналася на уроках історії.

Відповіді були такими:

1. «Дружив з пукіним».

2. «Мав проросійську позицію».

3. «Здається, прийшов до влади внаслідок підтасування голосів».

4. «Відмовився підписати вступ в ЄС».

5. «Після Майдану не вибачився і втік в Росію».

Розповідаємо, що ще варто пам’ятати про політику Януковича, окрім його проросійськості, відмови від підписання Угоди про асоціацію України та ЄС, втечі до Росії.

Готуючи цей текст, ми попросили допомогти розібратися у тому, що в політиці Януковича не так, політолога і журналіста з Луцька Антона Бугайчука. Багато з подій того часу відбувалися на його очах.

Радянське коріння

Віктор Янукович — людина свого часу і контексту. Він народився 1950 року, формувався і зростав у совєцькій системі.

У 1970—1980 роках Янукович працював на керівних посадах у транспортній сфері Донбасу. Там він і здобував управлінський досвід. Його діяльність була в межах радянської господарської системи, тісно пов’язаної з партією. Янукович вступив до лав КПРС у 1980 році. Через два роки його обрали депутатом Карло-Марксівської сільської ради міста Єнакієве.

Судимість

У молоді роки Віктор Янукович був двічі засуджений. У 1967 році — за крадіжку шапок, а в 1970 — за нанесення тілесних ушкоджень. У період політичної діяльності чиновника ці судимості були зняті.

У 2019 році український суд заочно виніс вирок про позбавлення волі на 13 років за державну зраду та пособництво у плануванні, підготовці, розв’язуванні та веденні агресивної війни.

Пострадянська політика

Після розпаду СРСР Янукович адаптувався до нових умов. Його зв’язки з регіональними елітами Донецька, багато з яких мали комуністичне минуле, допомогли йому закріпитися в політиці. Він був частиною донецького клану на чолі з олігархом Ренатом Ахмєтовим.

У серпні 1996 року Віктор Янукович став заступником, а в травні 1997 — головою Донецької облдержадміністрації та Донецької облради. Сумісництво цих двох посад суперечило чинному законодавству.

У 2002—2004 роках він був «кишеньковим» прем’єром президента Леоніда Кучми, який і підтримав призначення Януковича на цю посаду.

Під час другого туру виборів у 2004 році Віктор Янукович начебто здобув перемогу. Після оголошення результатів ЦВК прихильники Віктора Ющенка вийшли на масові демонстрації в знак незгоди з результатами та фальсифікаціями під час виборів. Це ознаменувало початок Помаранчевої революції.

Попри те, що українцям вдалося домогтися повторного голосування, за результатами якого переміг Віктор Ющенко, у серпні 2006 року В. Я. знову став прем’єр-міністром України. Був головою проросійської Партії регіонів.

У лютому Янукович таки переміг на президентських виборах. Його головною конкуренткою була Юлія Тимошенко.

Закінчилася його політична кар’єра у 2014 році, коли Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС. Тоді його спіткала ще одна революція — Революція гідності. Сотні тисяч людей вийшли на головні вулиці та майдани своїх міст, аби висловити своє незадоволення таким рішенням, адже це фактично означало відмову від курсу на євроінтеграцію, а передбачало зближення з Росією.

Після подій революції Віктор Янукович покинув країну. В ніч з 23 на 24 лютого 2014 року Янукович та його охоронці евакуювалися за допомогою російський військових до Ростовської області через Кримський півострів. Після цих подій Росія фактично розпочала російсько-українську війну, ввівши свої війська на Схід та окупувавши Крим.

Що не так з його політикою

Корупція

Період правління Януковича наочно показав, що зміни в Україні на шляху до євроінтеграції та демократії не є незворотними. За цей час розвинулися масштабні корупційні схеми, зокрема під час підготовки до Євро-2012, з’явилися «младоолігархи» , а силові відомства очолили фактично представники Росії.

Дві України

Також у цей час проросійські ставленики активно намагалися посилити регіональні розбіжності в суспільстві. А також — русифікацію з метою розчинити українську ідентичність для повної інтеграції у російський культурний простір.

Долар по 8

При цьому імітацію економічної стабільності намагалися утримати штучним встановленням «долару по 8» та інфраструктурними проєктами, у які вже була закладена корупційна «рента». Тоді ми побачили шалені масштаби корупції та негативні наслідки, які це мало для країни. Корумпована влада егоїстична, неефективна та вразлива до зовнішніх впливів, у цьому випадку з Росії.

«За часів Януковича ми побачили, що незалежність, суверенітет та європейський вибір — це те, за що потрібно боротися, що потрібно відстоювати. Що ці речі не варто сприймати як належне та те, що в нас ніхто не хоче та не може забрати. Тому свободу, незалежність, суверенітет та власні цінності потрібно захищати. Причому не тільки перед зовнішнім ворогом, але і перед внутрішніми агентами впливу», — Антон Бугайчук.