Назва важлива. Вулиця Сергія Тимошенка замість Юхима Ярощука

Назва важлива — це рубрика misto.media, в якій ми пояснюємо, на честь кого чи чого встановлені меморіальні дошки в місті чи змінені назви вулиць. Ці імена та явища закарбовані в історії Луцька. Ми аргументуємо, чому вони важливі.

Де: вулиця Сергія Тимошенка, відомого архітектора та політичного діяча УНР.

Знаходиться у центральній частині Луцька, починається біля «Меморіалу» (або ж біля Луцького СІЗО) й тягнеться вгору до головного корпусу Волинського національного університету і Музею волинської ікони.

Коли: До 10 жовтня 2022 року була вулицею Юхима Ярощука.

Про що це було

Юхим Ярощук народився 1922 року у селі Сереховичі Старовижівського району Волинської області. Відомий як голова виконкому Волинської обласної ради. Був ним із 1956 і аж до смерті у 1972 році. В описі кар’єри найчастіше згадують два слова — освіта й «трудящі».

Деякий час Ярощук вчителював і був директором у школах Ковельщини. З 1941 по 1944 рік служив у Червоній армії на сході СРСР, «у будівельному загоні в Башкирії, після чого — вчителем військової підготовки у місті Ішимбай».

Повернувся на Волинь, посади швидко змінювались чи то накопичувались — завідувач Ковельського райвідділу освіти, секретар Рожищенського райкому КПУ, завідувач обласного управління освіти, депутат Волинської обласної ради, заступник голови облвиконкому, депутат кількох скликань ВР СРСР. І з 1956 — вже згадана найтриваліша посада.

Вулицю назвали на його честь після смерті. Проживав він, до речі, на проспекті Волі, 12. На цьому будинку у жовтні 2012 року Ярощуку встановили меморіальну дошку.

Ще у 2012 році у Волинському краєзнавчому музеї проводили захід «Таким він є у пам’яті нашій», присвячений 90-річчю Ярощука. А у кінці 2014 року там же відбулася презентація книги Андрія Бондарчука  «Юхим Ярощук: людина, громадянин, державний діяч». На обох подіях презентували виставку з особистого фонду Ярощука: документи, які посвідчували його особу, депутатські квитки зі скликань ВР УРСР, ордени, медалі, як от орден Леніна (!), вирізки з газет.

У матеріалі музею про другу подію є така теза: «…незмінний голова облвиконкому 1956–1972 років… У нелегкі повоєнні часи він 16 років очолював найважливішу ділянку роботи — господарську, соціальну, гуманітарну галузі області. Саме тоді закладались основи майбутнього економічного потенціалу Волинської області».

До неї часто згодом апелюватимуть коментатори новин про перейменування вулиці на Тимошенка.

Але, мабуть, найголовніше це: «Сьогодні майже ніхто не знає про ще один подвиг волинянина-патріота Юхима Ярощука. Саме він не допустив, щоб на березі озера Світязь була збудована теперішня Рівненська атомна електростанція. Важко уявити, що було б із цією природною перлиною, якби на її березі нині стояв цей техногенний монстр».

Або ще є така від Андрія Бондарчука: «На жаль, постать Ярощука залишається невідомою, але він з тих людей, котрі є прикладом того, як можна реалізувати себе в складних умовах…»

Тому, коли у 2016 році у міській раді заговорили про перейменування вулиць у Луцьку, серед яких була і Ярощука, понеслось не тільки у коментарях.

Так, Сереховичівська сільська рада Ковельського району надіслала звернення до міського голови Луцька Ігоря Поліщука та депутатів Луцької міської ради з проханням не перейменовувати вулицю, названу в честь їхнього земляка, бо це «зневага до одного з керівників області й людей, які його обирали».

Проте, згідно з Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів…», назва вулиці на честь (наприклад) секретаря райкому вважається символом такого й має бути змінена.

Закарбувати

Сергій Тимошенко народився 1881 року у селі Базилівка Конотопського району Сумської області, тоді у складі Російської імперії. Освіту здобув у Петербурзі, працював інженером на залізниці різних міст на території України, зокрема й у Ковелі на Волині. Паралельно проєктував будинки, розвивав український національний стиль в архітектурі.

Брав участь в українському культурному, громадському та політичному житті. Після Лютневої революції у Російській імперії 1917 року приєднався до побудови самостійної української держави з Центральною радою. Був міністром шляхів УНР, добровольцем війська УНР у Другому зимовому поході. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри (!).

У 1921 році, коли українська національно-демократична революція зазнала поразки, Тимошенка чекала еміграція. Спочатку — до Польщі на етнічно українські Волинь і Галичину, де працював архітектором, потім — до Чехословаччини, де викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах, був ректором.

У 1930—1939 роках чоловік живе й працює у польському тоді Луцьку. Сьогодні будинок під номером 16, який він проєктував і у якому жив, має відповідну інформаційну табличку, а вулиця — назву — Тимошенка. Правда, вказівники чомусь досі — «Ярощука»…

Сергій очолював тоді у Луцьку архітектурний відділ Окружного земельного управління, а в 1934 став доповідачем будівельного відділу Волинського воєводського управління.

Він спроєктував у місті понад 40 житлових будинків. Є одним із розробників українського архітектурного модерну. Тимошенка також цінують за його проєкти церков, відмінних від тих русифікованих, зроблених наче з одного скупого прикладу. Його роботами є церква Святого Івана Хрестителя у селі Прилуцьке (1937 рік), Успенська церква у селі Опарипси Дубенського району Рівненської області (1939 рік), церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Боровичі Луцького району Волинської області (1937 рік) тощо.

«Водночас він — активний діяч Волинського українського об’єднання і Української православної церкви, голова Товариства ім. Петра Могили в місті Луцьку. В 1935 році Сергія Тимошенка волиняни обирають послом до польського сейму, а в 1938 році він стає сенатором Речі Посполитої».

Під час Другої світової архітектор втікає від радянської влади, емігрує, в кінцевому результаті опиняється у США, проєктує там кілька українських церков й помирає у 1950 році.

***

Перейменуванням вулиць у Луцьку займається Комісія з впорядкування назв вулиць Луцької міської територіальної громади.

Михайло Щур, голова цієї комісії, розповів Суспільному, що з квітня 2024 року вулицям, які не були перейменовані міською владою, будуть змінювати назви начальники обласних військових адміністрацій.

Якщо вашу вулицю перейменували, документи змінювати не обов’язково. Не треба робити відмітку у паспорті про нову адресу — її автоматично змінять під час заміни паспорта, зміни прізвища чи оновлення фото.

Не потрібно змінювати свідоцтво про право власності житла, всі правовстановлювальні документи залишаються чинними.

У разі необхідності (продаж, дарування тощо), можете звернутися до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно із заявою про внесення змін.

Змінювати реєстрацію авто теж потрібно лише тоді, коли продаватимете або даруватимете.