У ВНУ відкликали монографію доцентки географічного факультету. Працю тепер не вважають науковою

20 квітня у Волинському національному університеті імені Лесі Українки відбулася презентація монографії «Ойконіміка Волинської області крізь призму історії, географії та легенд» доцентки географічного факультету Алли Потапової.

У той самий день краєзнавець Артур Альошин написав пост у соцмережах, де вказав, що праця містить непідтверджені факти та неточності, що суперечить її науковості.

21 квітня монографію відкликали з публікації. А 26 травня, за інформацією видання «Сила правди», на засіданні Вченої ради Університету відкликано рішення про рекомендацію цієї роботи як наукового видання. Ми спробували розібратися, що відбулося.

Хто така Алла Потапова?

На сторінці університету вказано, що це доцентка кафедри економічної та соціальної географії Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидатка географічних наук. Дослідження вченої зосереджене на питаннях економічного потенціалу регіону. Авторка близько 200 публікацій, 8 навчальних підручників, 12 електронних освітніх курсів, а з 2025 року — монографії.

Про що ця монографія?

Монографія «Ойконіміка Волинської області крізь призму історії, географії та легенд» у чотирьох томах є єдиною подібною працею авторки. У ній вона надає коротку довідку про села, а також повʼязані із ними легенди Володимирського, Камінь-Каширського, Ковельського та Луцького районів. Загалом йдеться про працю на 1928 сторінок.

У короткій анотації про неї йдеться:

«У монографії проаналізовано і систематизовано наукові підходи до вивчення ойконіміки, основні положення щодо визначення наукових категорій та понять. Детально досліджено специфіку використання зниклих географічних назв, які збереглися лише в старовинних документах або в легендах та переказах місцевого населення. {…} Робота ґрунтується на джерелах як наукового, так і фольклорно-етнографічного характеру, зокрема, усних свідченнях старожилів. Представлений матеріал збережено в особистому архіві автора. Видання буде корисним для дослідників топоніміки, географії, історії Волині, студентів, краєзнавців та викладачів».

Монографії рекомендовані до друку Вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки 30 жовтня 2025 р. А їх рецензентами стали:

• Леся Заставецька — доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри географії та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка;

• Василь Фесюк — доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії Волинського національного університету імені Лесі Українки;

• Надія Мельник — кандидат географічних наук, доцент, доцент кафедри готельно-ресторанної та курортної справи Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Ми звернулися до них з листами, але поки що відповіді не отримали.

Також є рецензія професора Леоніда Ільїна, написана у позитивному ключі: «Загалом це унікальне видання є вагомим внеском у розвиток української ойконімії, регіональної історії та збереження нематеріальної культурної спадщини. Рецензована праця заслуговує на увагу не лише науковців, а й усіх, хто цікавиться історією рідного краю та прагне глибше пізнати духовний ландшафт Волинської області».

У чому ж проблема?

Монографію презентували у стінах географічного факультету 20 квітня. Принаймні так йшлося у пості на фейсбуці установи, однак допис видалили. Про це стверджує краєзнавець Артур Альошин, який і почав публічну розмову про якість монографії:

«Усі, кому я дав посилання на ці книги, а це здебільшого люди, які досліджують минуле тих чи інших місцевостей в межах Волинської області, були, м’яко кажучи, шоковані. Я теж не очікував, що праця, видана в стінах університету, може бути настільки жахливою. Авторка запевняє, що писала сама, без ШІ », — йдеться у дописі.

Далі чоловік пояснює, що йдеться про «легенди про села, в яких не те що корінних жителів нема, а навіть будинків не залишилося», «версії походження назв і вони… відверто примітивні, які не базуються на документах, а суто на грі слів. Посилань практично нема, тому зрозуміти, де авторка взяла ці версії неможливо».

Він вказує на логічні хиби у тексті.

Наприклад, тут є помилка у назві річки, що тече поблизу села Озютичі (Володимир-Волинський район) — річка Луга (замість Турії).

Цитуємо фрагмент легенди:

«Серед мальовничих пагорбів і зелених долин, що розкинулися уздовж річки Луги, знаходиться село Озютичі — поселення зі славетною минувшиною. Тут збереглася легенда, що переповідається з покоління в покоління, — про давнє озеро й заклятого воїна, останні слова якого дали селу його назву».

Далі Артур вказує, що село Коритниця чомусь «на рівнинній території», хоча це Волинська височина і все село розкидане на різних пагорбах.

«У Семереньках (Семеринське) Стохід став „джерелом для рибальства“ (він там тече струмочком), а біля Зубильного знайшла авторка „гірську або кам’янисту місцевість“».

Він також вказує на нові назви для водойм. Наприклад, згадується річка Рокинька у Рокинях поруч з Луцьком або Піщанка в Прилісному (колись Маневичі).

Сумнівні джерела

Побіжний огляд монографії викликав питання і щодо бібліографії. Для прикладу, є фраза «В. Мойсієнко, досліджуючи назви населених пунктів Волинської області у праці „Топонімія Волині: історико-етимологічний словник“, але нам не вдалося знайти таку працю філолога Мойсієнка. Також не вдалося знайти працю К. Тищенка: „Назви населених пунктів України: історико-етимологічний словник“, на яку покликається авторка. Або ж працю Олександра Пономарева „Українська орфографія і пунктуація“.

Чи могла тут бути допомога генеративного штучного інтелекту?

Зі слів Артура Альошина, авторка запевняє, що — ні. Алла Потапова у коментарях до допису (якого вже немає) пояснила, що легенди у її монографії — це оповіді старожилів сіл. Отримати коментар від самої авторки не вдалося. Коментуючи «Силі правді» авторка запевнила, що використовувала ШІ лише для генерування обкладинки. А перевірку на плагіат та ШІ робота пройшла, хоча тепер має статус публіцистичного видання. Тому ми звернулися до університету, вчена рада якого рекомендувала роботу.

Що пояснюють в університеті?

На запит у Волинському національному університеті пояснили, що монографію рекомендували до друку з дотриманням усіх процедурних вимог. Перед цим роботу перевірили на плагіат через систему StrikePlagiarism.

За академічну доброчесність та достовірність даних в опублікованих працях особисту відповідальність несе авторка. Відповідальність також покладається на осіб, які аналізували звіт про перевірку на плагіат.

20 травня в університеті відповіли, що через ситуацію, що виникла довкола книги, університет створив робочу групу для додаткового фахового аналізу. До експертизи залучили фахівців з географії, історичного краєзнавства та фольклористики. А 26 травня відбулося засідання Вченої ради.

У виші також запевнили, що не виділяли кошти на підготовку чи друк цієї монографії. Жодних гонорарів авторці також не виплачували.

Чому зникла монографія

У виші пояснюють, що авторка самостійно відкликала видання з інституційного репозитарію університету.

Ми намагалися зв’язатися з авторкою монографії, але поки що не отримали відповіді на повідомлення та електронні листи.