Не повномасштабна, не велика. Чому офіційна назва — Війна за Незалежність України

Коли у лютому 2014 року Російська Федерація розпочала війну проти України, вводячи війська та окуповуючи території, те, що відбувалося, називали як завгодно, тільки не війною.

На державному рівні з 2014-го до 2018-го використовували термін Антитерористична операція (АТО). Згодом — Операція об’єднаних сил (ООС). Часто лунало: гібридна війна, російська агресія, війна на сході (або на Донбасі).

За кордоном казали: українська криза, конфлікт на сході України, проросійські заворушення. Наче все це — внутрішні проблеми, а не діяльність регулярних військ РФ.

Ворог же намагався легітимізувати свої дії, називаючи війну, яку розпочав, Кримською весною (анексія Криму), громадянською війною (події на Донбасі).

Після 24 лютого 2022 року термінологія, як і фаза війни, загострилась.

У Росії вигадали термін «спеціальна військова операція» (СВО). А в Україні з перших днів найчастіше використовують такі назви, як повномасштабне / широкомасштабне вторгнення, повномасштабна / широкомасштабна війна, інколи додаючи: Росії в Україну, Росії проти України.

Згодом у нас, як і в більшості країн світу, з’явилась назва російсько-українська війна (Russo-Ukrainian War).

Інколи чуємо також: велика війна, війна з рашизмом, путінська війна тощо.

Що не так у такій кількості назв, пояснюють в Українському інституті національної пам’яті:

• разом вони свідчать про розбіжності у сприйнятті минулого і теперішнього у суспільстві;

• більшість із них просочені впливом держави-агресора;

• не сприяють зміцненню єдності України.

Зважаючи на це, 21 серпня 2025 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про засади державної політики памʼяті Українського народу», у якому в розділі I статті 1 зафіксувала єдину й офіційну назву сучасної війни з Росією — Війна за Незалежність України.

Український інститут національної пам’яті був одним із розробників законопроєкту, а голова Інституту Олександр Алфьоров активно супроводжував його на завершальних етапах шляху аж до прийняття.

«Національна пам’ять допомагає зберігати правду про минуле та вшановувати героїв. Це зміцнює наше суспільство і дає можливість майбутнім поколінням краще розуміти історію та будувати власне майбутнє. Кожен крок у відновленні історичної правди важливий для спільної пам’яті і єдності», — УІНП.

Чому ми маємо користуватись одним терміном

Відповідно до закону Війна за Незалежність України — це боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року.

Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення і знищення української державності та ідентичності українського народу.

Війна за Незалежність включає такі події:

• тимчасова окупація Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

• протидія агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

• здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Хоч із часу ухвалення закону минуло пів року, термін Війна за Незалежність України не використовують ні медіа, ні державні органи, ні суспільство.

Чому ж важливо послуговуватися єдиною назвою, пояснює голова Інституту Олександр Алфьоров:

• використання єдиного терміну є об’єднувальним фактором у суспільстві довкола питання памʼяті учасників, жертв та подій війни;

• термін Війна за Незалежність України чітко закріплює дату початку військової збройної агресії Російської Федерації проти України — 19 лютого 2014 року, що є вкрай важливим з огляду на сприйняття історії війни в суспільстві;

• термін Війна за Незалежність України чітко й вичерпно показує, що, обороняючись від російської агресії, Україна відстоює свою територіальну цілісність, суверенітет та недоторканність — атрибути державної незалежності.

Що не так із «популярними» назвами

Назва Велика війна (англ. The Great War) історично закріпилася за Першою світовою війною (1914—1918). До того, як світ охопила Друга світова, її називали просто Велика війна, оскільки людство ще не знало бойових дій такого масштабу. Якщо говорити про війну в Україні як про велику — можна заплутатись. А також виникає питання: а яка тоді маленька війна?

Широкомасштабне / повномасштабне вторгнення — це, швидше, військовий термін. Кандидатка історичних наук Мар’яна Байдак для «Віледж» коментує, що вторгнення — військовий термін, який означає особливий тип військової операції — швидке й успішне вторгнення вглиб на територію ворога. Тобто те, чого хотіли росіяни за три дні, але не вийшло.

Російсько-українська війна чи українсько-російська? — роздумує історик та журналіст Ярослав Тинченко в «Українському тижні». За його словами, вперше термін російсько-українська війна використав правознавець-міжнародник Володимир Василенко у 2014-му, пояснюючи назву тим, що Росія почала цю війну, а значить, вона перша у назві.

Ярослав пише, що Росія у більшості назв війн, які сама розпочала, на перше місце ставить себе: російсько-турецька, російсько-японська, радянсько-фінська, російсько-грузинська тощо.

«Усі країни, які виграли війни в Російській імперії / Радянського Союзу або бодай відбилися від них, мають власні назви війни. І лише поневолені Російською Федерацією Чечня й Грузія прийняли імперсько-радянську версію назви війни», — Ярослав Тинченко.

Після дванадцяти років війни маємо позбутися безлічі синонімів і вміти чітко її називати. Утвердження назви Війна за Незалежність України — це не просто про термінологію, а про пам’ять, про причини та сенси.

Нижче — світлини з архіву фотографки Людмили Герасимюк, зроблені у Луцьку в період з 2022 по 2025 рік.