Стосунки під час війни. Бути щирим з партнером

Секс був табуйованою темою у суспільстві досить довго. Інтимні розмови й нині здаються незручними — у парі, між батьками й дітьми, у школі. А з війною, й поготів, розмови про секс можуть здаватися недоречними.

Ми поговорили з психологинею, сексологинею та власницею інтим-бутика, аби дізнатися, як війна впливає на стосунки та сексуальність лучан.

Вхід — повнолітнім

Через рік після повномасштабного вторгнення, у лютому 2023-го, неподалік центру Луцька відкрився інтим-бутик «Мармелад». Вхід — лише з 18 років. Нам — можна.

Найчастіше лучани цікавляться секс-іграшками та іншими товарами інтимного магазину, каже його власниця Юліанна. Особливою популярними на початку війни були мастурбатори для чоловіків, адже багато жінок виїхали за кордон, а чоловіки залишилися сам на сам із собою. А жінки іноді купують кишеньковий мастурбатор своїм чоловікам на фронт.

Великий попит також мають іграшки з дистанційним керуванням — можна бути в різних країнах, а то й на різних континентах, і керувати іграшками своїх коханих за допомогою застосунку.

Секс — це розрядка, 30 хвилин, які дозволять трохи перепочити від тієї реальності, яка тримає людей у напрузі.

Працівниця інтим-бутика

Окрім цього, інтим — це також про здоров’я, переконують в магазині. Тому важливо підібрати ті продукти чи косметику, які не шкодитимуть здоров’ю, а навпаки — сприятимуть певному покращенню. Наприклад, презерватив мають відповідати розміру пеніса. А іграшки — мусять бути комфортними обом партнерам. Якщо одному з партнерів щось не подобається, не можна його до цього примушувати.

Попередній слайд

Наступний слайд

Волиняни — (не) консерви

Якщо говорити про сексуальне життя лучан, то складно говорити про певну статистику, адже немає актуальних досліджень у цій сфері, стверджує психологиня та секс-просвітниця Катерина Бурдило :

«З того, що я знаю про луцьку статистику — її не існує. Складно визначити, яка сексуальна активність у волинян. Проте мені здається, її можна визначити за декількома параметрами. Ми не можемо спиратися на це як на валідні дані, проте таким чином почнемо сіяти зерно важливості статистики у цій темі.

1. Перший — це народжуваність. Але не всі люди займаються сексом, щоб зачати дітей. Ми можемо, звісно, обчислити кількість новонароджених за останні три роки, але не брати це за безпосередньо основу.

2. Другий параметр — поява нових секс-шопів у місті. Якщо їм вдається протриматися довше, ніж декілька місяців, мабуть, певний прибуток таки є, що теж приємно. Я бачила нові магазини на центральній вулиці (на проспекті Волі) і десь на периферії — також. Якщо є магазин — значить, є й попит.

3. Третє — просвітницька література, яка теж нині купується і продається. Додатковим джерелом інформації могли би бути анонімізовані дані від лікарів (гінекологів, урологів та андрологів) щодо стану статевого життя їхніх пацієнтів.

Загальної статистики не існує, ніхто таких опитувань не здійснював. Коли я запропонувала проводити таке в році 2018 у своєму університетському дипломному дослідженні, мені зазначили, що у нас надто консервативне суспільство, і ніхто цим займатися не буде. Нас, волинян, часто стереотипно вважають консервами. Але це неправда.

Я впевнена, що є люди, яким треба додати простоти у цій темі, і вони охоче її продовжать. Багато хто говорить про просвіту надто сексуалізовано. І коли є сексуалізація в побутовій мові про секс — ця мова стає незручною або навіть вульгарною. Це має бути побутовий діалог на таких інтонаціях, наче ми сидимо і говоримо між дорослими людьми про секс як про інші звичні речі: прибирання чи сніданок. Мені цей інструмент дуже подобається, бо тоді тема сексу перестає бути забороненою, а перетворюється на сферу досліджень».

Люди займаються сексом і у війну теж. І роблять це різноманітно. Та чи значить це, що війна взагалі не вплинула на інтимне життя?

Проблеми виникли не під час війни

«Проблеми, які були у сексуальному житті до війни, людина пронесла і в сьогодення. Війна радше їх поглибила», — каже сексологиня, психологиня, тренерка з жіночої інтимної гімнастики Оксана Мазурок . Йдеться про особливості виховання, невміння розмовляти, домовлятися, існування певних шаблонів та установок, які не допомагають у партнерському житті. У сексі це все також відображається.

Утім є фактори, які об’єктивно впливають на якість сексу.

Труднощі сепарації

Багатьох пар війна сепарувала фізично: хтось виїхав за кордон, хтось — на фронт.

«Проблема виникає, коли люди довго не бачаться. Навіть прості обійми можуть бути дієвими. Під час тілесного контакту, від тепла іншої людини виробляється окситоцин, гормон радості й щастя. Цього, напевне, і не вистачає людям у стосунках на відстані. Віртуальний секс все ж таки є певною розрядкою, якщо пара досить відкрита до цього. А от фізичних доторків, шепоту на вушко від коханих — цього нема, і тому складно», — Оксана Мазурок.

Сексологиня додає, що стосунки на відстані — це дуже важко, але є пари, яким вдається їх зберегти, бо такі пари чують слухають і говорять про свої бажання, почуття та очікування.

Психологиня та секс-просвітниця Катерина Бурдило вважає, що сексуальне життя на відстані значно відрізняється від того, до якого пара звикла наживо. З іншого боку, воно може бути інакшим й ефективним також. Звісно, варто зберігати певну безпеку, конфіденційність і мати повагу до, наприклад, нюдсів. Але це вже питання довіри одне до одного та ціннісних орієнтирів.

«Якщо є проблеми в сексі, то або через недостатнє медичне обстеження, або через відсутність щирого діалогу, чи напрацьованої у парі сексуальної практики комфортної всім сторонам.

А все інше — це питання роботи кожного партнера над собою: над чутливістю свого тіла, над розумінням того, що подобається, аби потім ввести це в парну практику, над особистими кордонами, над дослідженням взаємодії з партнером», — Катерина Бурдило.

Стосунки — не рабство. Вихід є

«Якщо людина не хоче повертатися з-за кордону, але не може сказати про це партнеру — це питання не тільки відвідування психолога, а чесності із собою, щодо особистої зрілості. Стосунки — не рабство, і в будь-який момент можна їх завершити. Важливо мати власне розуміння, для чого стосунки потрібні саме вам, іншій стороні цих взаємин, і чи ви це обговорили. Люди сходяться і розходяться — ми як вид за своє життя створюємо декілька пар (серійна моногамність). Для нас це нормально.

Не треба насаджувати думку: якщо ти розлучився, то з тобою щось не так, ніби ти зруйнував сім’ю. Оце — така дуже страшна, як на мене, штука, особливо, коли є діти, і є звинувачення, що хтось зруйнував сім’ю, замість того, щоб працювати над дружніми стосунками задля підтримки розвитку дітей та реалізації батьківської відповідальності за них, їхній фізичний і психологічний добробут», — Катерина Бурдило.

Зрада

Психологиня Оксана Мазурок вважає, що коли людина відчуває загрозу життю, її моральні установки можуть ситуативно дещо змінюватися і слабшати. За таких обставин легше зрадити, ніж у звичному житті. Також незнайоме середовище, де людину ніхто не знає — «розв’язує руки».

«Тому загострилося питання зради, і кожній парі доведеться дати відповідь на питання: що вважати зрадою? Флірт, переписка, пересилання інтимних фото чи тілесний контакт? Є ситуації, коли жінка (або чоловік) шукає собі партнера на новому місці. При цьому не кожен готовий тримати вірність, але часто кожен хоче вірності у відповідь.

Мені імпонують роздуми письменника Еріха Марії Ремарка.  Він багато писав про війну, зокрема, про Першу світову. Писав про те, що не можна воєнний час міряти нормами звичного життя. Не можна казати, що після зради не може бути пробачення. Напевно, ми зараз теж це переживаємо».

Лібідо під прицілом

Війна впливає на сексуальне життя навіть тих, хто намагається забути чи не помічати реальність.

Катерина Бурдило
психологиня та секс-просвітниця

«Невідомість і режим виживання теж присутні у житті цивільних. Виміряти, наскільки через дистрес зросла кількість психологічних розладів, ми не можемо, бо культура діагностики й звернення до спеціаліста тільки набирає обертів. А розлади психіки впливатимуть на лібідо. Як і прийняття певних препаратів, наприклад, деякі антидепресанти можуть його знижувати.

Коли виникають розлади психіки, депресивно-тривожні розлади, ГТР , то реакції тіла у сексуальному житті можуть бути відмінними від звичних. Наприклад, у жінок може бути неможливість отримати оргазмічну розрядку та застрягання на стадії розвитку оргазму під назвою «плато». Це відчувається так, ніби ви поволі виходили на гору, яка стала широким рівним полем, а вершини бажаного краєвиду все нема і нема».

На зміни лібідо, тобто статевого потягу, впливає чимало факторів. Люди із сильним типом статевої конституції  можуть вдаватися до самозаспокоєння через секс, а не тільки для задоволення. Або люди з середньою статевою конституцією, у яких діагностували депресію, можуть взагалі не цікавитися сексом.

Також Катерина вважає, що довготривале переживання тривоги може пригнічувати лібідо через ментальне та емоційне виснаження захисних механізмів:

«Коли ви боретеся, ви не хочете кохатися. Для того, щоб мати секс, треба мати хоча б плюс-мінус безпечне місце або усвідомлення безпеки. Ви не зможете мати секс, коли навколо буде хаос, адже переживання близькості — це фокус на своєму тілі, тілі партнера. Не на середовищі. Та й оргазм — це короткострокова втрата раціонального контролю, що і потребує попереднього усвідомлення безпечного простору».

Сексуальна функція є вторинною для біології. Первинними є системи виживання — система травлення, система дихання, нервова система, яка дає напругу в тіло, щоб ви могли боротися, втікати або завмерти, перечекати небезпеку. В такі моменти дуже важлива наша когнітивна (мисленнєва) частина мозку, яка бере участь у свідомому сприйнятті світу. Вона психологічно впливає на фізіологію виникнення сексуального збудження.

«Зростання або спадання лібідо залежить як від фактора біологічного, в першу чергу від впливу стресу, від типу статевої конституції, так і від психологічного фактора: наскільки людина бачить цей інструмент важливим у своєму житті для комунікації та стосунків загалом. Чи вона може відновити ставлення до цього як у довоєнний період, або створити нове. Тут ми можемо сказати, що грає фактор поновлення мотивації, прийняття відповідальності за своє сексуальне життя та прийняття рішень у питаннях: чи я цього хочу, чи це мені потрібно?

Якщо „хочу“ і „треба“, то безпечні умови або відчуття безпеки ми можемо теж плекати психологічно, коли поновлюємо особистісні опори. І якщо відповідь протилежна, то вона також є важливою і має бути почутою. В іншому випадку це буде розцінюватися як насильство. Адже нормально опиратися на своє небажання сексу тут і зараз і казати „ні“.

Але що ми вважаємо готовністю до сексу взагалі? Чи це лише ерекція статевого члена та клітора, лубрикація статевих органів (зволоження природною змазкою, деколи й без неї виникає збудження), чи ерекція і свідоме бажання мати сексуальну взаємодію конкретно з цією людиною або конкретно в цьому форматі, за добровільної згоди сторін? Звісно, відповідь у цивілізованому суспільстві — друге».

Може впливати на якість сексу і наявність дітей, оскільки в такий тривожний час фокус буде на їхній безпеці. Людина, яка плекає зараз турботу про дітей, може хибно думати, що сексуальна частина її життя має «померти», що це недоречно, особливо в період війни, коли є така велика загроза життю, пояснює Катерина.

Рекомендації

Оксана Мазурок: «Якщо пристрасті стає недостатньо, часто своїм клієнтам кажу, аби вони пішли вдвох на екскурсію в секс-шоп. Не обов’язково щось там купляти, ви просто підете, подивитеся. Сам похід — це вже подія. І може виявитися, що вам з партнером щось сподобається, навіть якісь простіші аксесуари чи іграшки — не потрібно вигадувати щось екстраординарне. Зазвичай там дуже хороші продавці-консультанти, які все підкажуть. Пробувати щось нове допомагає, коли набридла рутина. Також це гарний спосіб більше пізнати себе.

Але важливо домовлятися з партнером про введення таких іграшок у сексуальне життя обох».

Катерина Бурдило: «Я порекомендувала б, якщо люди не можуть проговорити спільний вектор сексуального життя, — ставити певні дедлайни, коли вони зможуть повернутися або говорити прямо про свої плани, звички та нововведення. Це важливий дарунок одне одному — чесність і передбачуваність, якщо один виїжджає за кордон, а інший залишається, або коли хтось є в тилу, а хтось — на фронті».

Про що поговорити:

• Куди будуть рухатися стосунки (про цінності й цілі);

• Культуру добровільної згоди;

• Які дедлайни паузи обговорення важливих тем сексу;

• Які є способи комунікувати й взаємодіяти побутово у сексуальній сфері, чи вони є задовільні для обох;

• Як відбувається підтримка сексуальної близькості, та які є види способів підтримувати сексуальне життя, якщо воно є важливе для пари зараз.

Також Катерина додає: «Як би ти не хотів бути разом з партнером, у тебе може просто виникати відсутність інтересу, і це нормальне явище. Саме тому має бути чуйність і розуміння у парі та безпека обговорити те, що турбує.

Ще додам про момент контролю й тривогу — варто розуміти, що це просто думки, їх можна пропустити через себе, просто спостерігаючи за ними, як за хмарами у небі — і піти зараз за бажанням власного тіла, отримати задоволення від тактильності, психологічно приємного вам сексуального сценарію. Цей момент спаду напруги може допомогти вам «видихнути», перейти у фазу розслаблення та відновлення, що деколи наш мозок забуває робити самостійно.

Це один зі способів поновити свій ресурс, бо секс це доволі гормонально-приємна й фізично-активна діяльність, коли є добровільна згода і розуміння, в першу чергу себе, і бажання творити спільний з партнером чи соло досвід».