Великдень на Волині. Старовинні обряди та вірування

«Уже недалечко червоне яєчко!» — християни святкують Великдень, тож misto.media завітало у музейний простір «Окольний замок» на лекцію до етнологині та кандидатки історичних наук Алли Дмитренко, яка у своїй експедиції селами Волині зібрала унікальні традиції та вірування.

Там ми дізналися, що колись волиняни клали до пасхального кошика, як пекли паски та які забави влаштовували на Великдень.

Як постили волиняни

Раніше посту дотримувалися суворо всі. Це було зумовлено не лише високим рівнем набожності, а й через обмеження харчів навесні. Оминути піст могли лише діти до семи років та дуже хворі люди.

Значне полегшення у постуванні почалося з другої половини 20 ст. Зараз посту здебільшого дотримуються люди старшого віку в певні дні, а саме в середу, п’ятницю та інколи у понеділок.

Волиняни «понеділкували» лише тоді, коли хотіли чогось попросити у Бога. До прикладу, дівчата та їхні матері робили це для того, щоб випросити хорошого чоловіка. На Волині й дотепер існує повір’я: «Хто постить, той доброго чоловіка випостить».

Білий тиждень

Останній тиждень перед Пасхою називають Білим, Великоднім або Страсним. У ці дні люди білили хати, прибирали та прали. Існував звичай обов’язково спалювати в садку торішнє листя, щоб мороз не повернувся.

У Чистий четвер люди милися та брудну воду виливали за межі двору, на роздоріжжя. У селі Великий Обзир побутував звичай до світанку брати воду із семи криниць та нею вмиватися. Також господарі купали коней, щоб очистити їх перед сільськогосподарськими роботами.

Зі слів Алли Дмитренко, існувала ще одна традиція — «сповідь діжці». Діжка відігравала значну роль у повсякденному житті волинян: у ній пекли хліб та замішували тісто на пироги.

Чистий четвер — це був єдиний день у році, коли господині мили діжу. Робити це потрібно було ще до сходу сонця. Після того, як діжка була повністю вичищена, жінки обмотували її у вишитий рушник та ставили ближче до сонця на «сповідання».

Властивості страсного вогню

Четвергова або страсна свічка — надзвичайно сильний енергетичний оберіг. Після церкви люди завжди поспішали додому, адже той господар, який найшвидше принесе свічку до будинку — перший засіє город. Також вірили, що свічка сприяє швидкому заміжжю доньок.

Четверговою свічкою випалювали хрести над дверима будинків, хлівів та навіть вуликів, аби відлякати злих духів.

Оберегові властивості страсної свічки:

• у селі Горзвин Торчинської громади свічку використовували як оберіг від гусені на капусті — до сходу сонця три рази обходили з нею навколо грядки;

• свічкою підкурювали від лихоманки та рожі;

• у селі Любитів Ковельського району пасічники тричі обходили з четверговою свічкою довкола пасіки;

• шматочки свяченого воску їли від лихоманки.

Звичаї приготування паски

У які дні пекли?

У більшості сіл паски починали пекти з четверга, проте у багатьох селах Волині паски здебільшого розчиняли  у п’яницю, щоб встигнути до винесення плащаниці .

У селі Гуща, що на Ковельщині, вважали, що у Страсну п’ятницю можна робити лише дві справи: вдосвіта пекти паски та садити капусту. У селі Щитинь паску пекли двічі: у п’ятницю — житню, а в суботу — пшеничну.

Яких розмірів та видів робили паски?

Колись пекли одну паску на всю родину, але пізніше кількість пасок визначалася розмірами та рівнем доходу сім’ї.

На Волині традиційні паски були дуже великих розмірів. Зазвичай мусили вибивати челюсті печі , щоб дістати паску.

«Господар ніс святити паску таку, що не міг двигнути», — пригадує зі своєї експедиції Алла Дмитренко.

У селі Усичі, що біля Луцька, пекли три види пасок:

• «господня» — випікали на глиняному або кам’яному дні печі, обкладали маківками. Попіл з-під неї сипали на капусту, щоб не було гусениці;

• «мазурка» — її вбирали квітками з тіста;

• «бабка» — розчиняли та пекли в каструлях, додаючи родзинки.

Процес приготування

Замість дріжджів паску розчиняли на заквасці із картоплі або ж варили з хмелю. Місили її не у діжці, а у дерев’яних ночвах. Замішуючи тісто, промовляли різні молитви, а зверху клали вербову гілку, щоб паска гарно вдалася.

Коли тісто рухалося, стежили, щоб ніхто не зайшов до хати, особливо під час вигрібання жару, адже це віщувало бідність родині. А коли паску ставили до печі, то заборонялося шуміти, голосно ходити та стукати дверима. Прикрашали її не збитими яєчними білками, а косичками та колосками з тіста.

«Тому двері зачиняли на замок і нікого в хату не пускали. Бо якщо по сусідству є відьма, яка на Великдень перекинеться жабою чи свинею, тоді вона точно прийде до хати, а це велика біда для господарства», — розповідає пані Алла.

Того дня, коли готували паску, господиня не повинна була їсти, доки її не спече.

У селах вірили, якщо паска трісне або виявиться порожньою всередині — це віщує негаразди та смерть когось із родини. Якщо паска вийде високою та смачною — сім’я проживе рік щасливо.

Яйце як атрибут Великодня

Волинь завжди була знаним писанкарським краєм. Вважалося, що готувати яйця потрібно було починати у Чистий четвер.

Традиційний колір волинських крашанок — це колір цибулиння з вишневими, червоними та вохристими відтінками.

Для писанок були характерні нескладні візерунки: завитки, вітрячки, ялинки, восьмикутні зірки, грабельки, дубове листя та геометричні фігури.

Крашанки використовували як запобіжний засіб від стихійного лиха, пожеж, грому та для лікування різних хвороб.

Шкарлупу від освячених яєць викидали у вогонь або ж закопували у землю, коли саджали картоплю.

Великодній кошик

Традиційною тарою для освячення великодніх продуктів була плетена коробка або ж кошіль .

Що клали до великоднього кошика:

• паски;

• варене та сире сало;

• м’ясо, ковбаси;

• масло, сир.

Освячували й великоднє порося з хроном в зубах, яке везли до церкви у спеціальних невеликих санчатах, не накриваючи, аби всі бачили рівень достатку родини.

Які ще предмети святили?

До кошика клали різноманітні обереги: мак, хрін, пшоно, сіль, мідний хрестик, голку, пояс, нитки та інші речі, які пов’язані з уявленням про магічну властивість заліза. Свяченою сіллю обсипали домівки та худобу, а також брали з собою у далеку дорогу. Маком сипали попід ворота, щоб вороги та відьми обходили будинок. Освячений хрін був оберегом від змій.

Ще святили ножі, щоб різати ними паску. Також вірили, якщо прикласти освячений ніж до хворого зуба, то він переставав боліти.

Подекуди освячували колодки від дверей та ключі, аби злодії не обікрали хату. А також гроші — щоб бути багатими протягом року.

Мисливці навіть брали з собою до церкви рушницю та патрони, хоча це було заборонено.

Великодня ніч

У святу ніч не можна було спати, аби нечиста сила не приснилася, тому господарі не розстелювали ліжка. Також існувало повір’я, якщо заснеш у Великодню ніч, то проспиш свою долю.

За словами Алли Дмитренко, у будинку не вимикали світло, адже вірили, що до таких осель наближаються янголи, а нечисті сили відступають. Подекуди навіть ворота не зачиняли, адже вночі може прийти воскреслий Ісус Христос.

Великодня служба триває всю ніч, потім процесія тричі обходить навколо церкви та розпочинається освячення кошиків.

Після служби люди чимшвидше поспішали додому. Вірили, що хто перший прибіжить до хати — першим завершить польові роботи, а дівчата швидко вийдуть заміж.

Великодні розваги

На Пасху молодь збиралася біля церкви та влаштовували розваги: гойдалися, водили хороводи, співали веснянки, били у дзвони.

Також люди билися крашанками або ж «вибивали хрущів». Наперед яйця пробували на міцність, стукаючи їх об зуби: якщо дзвенить — крашанка міцна. Переможець, тобто той, хто розбивав чуже яйце, за традицією забирав його собі.

На другий день Великодня до похресників приходили хрещені батьки та приносили їм волоченики або, як називають це в інших регіонах Волині, — волочебне. Зазвичай це були пасочки, крашанки та інші смаколики.