Вітамін D. Важливий, але не «від усього»

Вітамін D — один із найпопулярніших вітамінів. Його пов’язують з імунітетом, застудами, гормонами та профілактикою різних захворювань. За останні роки накопичилося значно більше якісних досліджень. І ставлення лікарів у світі до вітаміну D стало стриманішим: він справді важливий, але не настільки універсальний, як ми звикли думати.

Навіщо нам вітамін D?

Його найкраще доведена роль — кальцієво-фосфорний обмін і нормальна мінералізація кісток. Виражений дефіцит вітаміну D у дітей може призводити до рахіту. Тому достатнє його надходження таке важливе у ранньому віці.

А як же імунітет?

Вітамін D справді взаємодіє з клітинами імунної системи. Проте я б не говорив, що він «підсилює імунітет», а правильніше сказати — бере участь у регуляції імунної відповіді. Нашому організму не потрібен імунітет, який працює максимально сильно, а потрібна імунна система, яка правильно реагує на загрозу і вміє вчасно зупинити цю реакцію.

D3 допомагає менше хворіти?

У 2025 році великий метааналіз 40 рандомізованих досліджень із понад 61 тисячею учасників не показав статистично значущого загального зниження ризику гострих респіраторних інфекцій при прийомі вітаміну D. Схожі результати отримали й у великому метааналізі досліджень серед дітей. Тому я б не радив покладатися на вітамін D3 як на засіб від застуди.

Вітамін D і гормони

Його активна форма (кальцитріол) діє як гормон. Особливо добре вивчений зв’язок між вітаміном D, кальцієм і паратгормоном (ПТГ). При вираженому дефіциті D всмоктування кальцію стає менш ефективним, а рівень ПТГ може компенсаторно підвищуватися, що призводить до виходу кальцію з кісток до крові. Після корекції дефіциту він може знижуватися.

Щитовидна залоза, діабет, серцево-судинні захворювання?

Такі зв’язки активно досліджують. Але тут важливо не плутати три різні речі: зв’язок ще не означає причину та необхідність лікування. Якщо люди з певним захворюванням частіше мають низький рівень вітаміну D, це ще не означає, що саме дефіцит спричинив захворювання. Тим більше, це не означає, що прийом вітаміну його вилікує.

Який рівень вітаміну D має бути в крові?

Тут за останні роки відбулися цікаві зміни. В оновлених міжнародних рекомендаціях Endocrine Society (Ендокринологічного товариства) 2024 року вже немає універсальної «ідеальної цифри» для здорових людей, а раніше рекомендований рівень понад 30 нг/мл більше не є універсальним.

Причина проста: наразі недостатньо доказів, що прагнення підвищити вітамін D до певного рівня покращує здоров’я загалом.

Тому сьогодні важливіше не «гнатися» за цифрою в аналізі, а разом зі своїм лікарем визначити, чи потрібно взагалі перевіряти рівень вітаміну D і як правильно трактувати результат.

А скільки вітаміну D потрібно?

Для здорових людей можна орієнтуватися на рекомендоване добове надходження:

до 1 року — 400 МО; 1–18 років — 600 МО; дорослим до 70 років — 600 МО; після 70 років — 800 МО.

Якщо дефіцит підтверджений або є певні захворювання чи фактори ризику, потреба може бути іншою. Тут працює головне правило: «більше ще не означає краще». Надмірні дози вітаміну D можуть бути шкідливими для нирок, серцево-судинної, нервової та інших систем організму.

То який головний висновок?

Вітамін D необхідний для кісток і кальцієво-фосфорного обміну і бере участь у регуляції імунної системи. Його дефіцит потрібно попереджати та коригувати. Проте він не є універсальним засобом «для імунітету» чи профілактики всіх захворювань. Тому, перш ніж призначати собі або дітям вітамін D, варто проконсультуватися з лікарем.

Вітамін D залишається важливим. Просто сьогодні ми значно краще розуміємо, де його користь доведена, а де очікування виявилися завищеними.