Вакцинація свідомості: особистий імунітет проти брехні

Я не люблю писати про дезінформацію.

Ці тексти часто нагадують сухі доповіді на форумах з безпеки: «дезінформація», «наративи», «маніпуляції», — і ти вже не читаєш, а змагаєшся з нудотою. А хочеться написати про це, як про щось дуже особисте. Бо воно таким і є. Це не про війська і ракети — це про твою голову. Про твою здатність відчувати правду і тримати себе на плаву в болоті інформаційного шуму.

Я не претендую на абсолютну істину. Але я спробую намацати ту «таблетку» — формулу дій, яка допоможе нам залишатися в психічній і моральній рівновазі в той час, коли нас атакують не лише з неба, а й через екрани.

Аня

Просто Аня. Без прізвища. Бо не хочу, щоб вона жила в моєму тексті повноцінно. Це частина моєї стратегії — не розносити вірус далі. Вона — популярна інфлюєнсерка, позиціонує себе як вільнодумиця, нонконформістка, «захисниця свободи слова». І при цьому — вкидає компліменти московитській пропаганді, каже, що путін «вправно керує», «побудував ефективну систему».

Це її переконання? Чи вона — «жертва» московської пропаганди?

Це слово — «жертва» — один із найнебезпечніших концептів у нашій інформаційній реальності. Воно дозволяє уникати відповідальності. Бо якщо ти жертва, то ти не несеш відповідальності за свої дії. Ти — продукт оточення, «тебе так виховали», «ти просто не знала».

Але я не вірю в повну непричетність. Бо будь-якій дії, навіть емоційній, передує хоч якийсь акт мислення. І коли ти граєш на боці агресора — хай навіть із недосвідченості чи зневіри — ти все одно частина його фронту. Це про відповідальність. Про вміння ставити собі незручні питання і не втікати у позицію ображеного неофіта.

У мене є принципи

Є речі, які для мене не обговорюються. Вони фундаментальні.

Наприклад:

1. Я не споживаю інформацію російською мовою. Бо для мене мова — не просто носій, це контекст, в якому інформація формується. Якщо мова агресора звучить у твоїй стрічці — вона вже створює фон толерування насильства.

2. Я не слухаю тих, хто не називає московитів агресорами. Якщо ти виправдовуєш окупанта — ти або маніпулятор, або під впливом маніпуляції. І в обох випадках я обираю не мати справ.

«Культура поза політикою»?

Цю фразу втовкмачували нам роками. Особливо з Московії. Але тут важливо розуміти — що культура, яку фінансує держава-агресор, завжди політична. Просто вона прикидається «нейтральною».

Візьмемо «доброго Пушкіна». Чи знаєте ви, що він писав про Україну?

«Что за шум? Что за гам? Погибает атаман! Погибай, проклятый гетман, вместе с жёнами, детьми…»

— уривок із поеми «Полтава»

У цій поемі він захоплено описує поразку Івана Мазепи й клеймить його як зрадника. Українців Пушкін подає як наївну, бунтівну силу, що заслуговує покарання. Пушкін — це не просто поет. Це символ московського імперського наративу, де Україна — не суб’єкт, а «мала Русь», що втратила орієнтир.

А тепер уяви: тобі в дитинстві читали Пушкіна, в школі ставили його в один ряд з Шевченком, і ти мимоволі запам’ятовуєш — це норма. Так і працює колонізація мислення. Через «добрі» вірші, що пахнуть порохом імперії.

Як не згоріти?

В інформаційній війні виграє не той, хто більше читає, а той, хто краще фільтрує.

Мій власний рецепт — радикальна інформаційна дієта.

• Видали всі новинні канали з Telegram.

• Залиш одне джерело, перевірене (я рекомендую дивитись перелік ІМІ — Інституту масової інформації).

• Не читай коментарі під політичними постами — вони нічого не додають, лише виснажують.

• І найголовніше: не шукай об’єктивності у джерел, які намагаються «дати дві сторони» війні. У цій війні дві сторони — жертва і агресор.

Чеклист протидії дезінформації

Вакцина для твоєї свідомості:

1. Мова має значення. Уникай інформації мовою агресора, навіть це — вже інформаційна гігієна.

2. Не шукай виправдання злочинам. За злочини нацизму проти людства несла відповідальність уся нація, без виправдань. Ті, хто немає чіткої позиції щодо геноциду українців — уже зробив свій вибір. Не забувайте ставити собі запитання: «На чию користь?» цей вибір було зроблено.

3. Критерій: відповідальність. Людина без бажання нести відповідальність — потенційний провідник інфекції.

4. Очисть інфопростір. Telegram, YouTube, Instagram — все має бути під твоїм контролем.

5. Викинь «хароших рускіх» з лексикону. Вони — інструмент онулення злочину.

6. Фільтруй культуру. Усе, що створене в імперському контексті, не є «поза політикою».

7. Не забувай себе. Залишайся людиною. Не варто ламати себе — достатньо бути уважним.