І на хробаках можна зробити бізнес. Вермиферма під Луцьком

У 2018 році в списку покупок Юлії Ютовець та Сергія Рижкова  був досить незвичний пункт: купити кілька сімей каліфорнійських черв’яків. Ідея мала розв’язати одну проблему підприємців, а породила новий бізнес-проєкт, який витіснив усі інші.

Хто доїдати буде?

Майже наприкінці району Вишків у Луцьку, де вже закінчилися оселі людей, починаються численні підприємства. На одне із них вказує точка в google maps. Їхати буквально в кінець вулиці. Далі — лише поле.

З помітних високих насипів чорного, як ніч перед світанком, ґрунту, стає зрозуміло, що google maps не схибив.

Це тут, на «Зеленій фермі», живуть, їдять, виробляють цінний актив та множаться найпродуктивніші працівники підприємства «Пастернак Біо» — сотні тисяч черв’яків. Одні — каліфорнійці  Інші — європейці. Та повернемося знову в 2018 рік.

На той час компанія «Пастернак», заснував яку Сергій, а директоркою є Юлія, займалася організацією харчування у їдальні заводу «Нестле» у Торчині за 25 кілометрів від Луцька. Оскільки велике підприємство працює на західний манір за системою HACCP , то в керівництва у певний момент постало питання: як підрядник, тобто «Пастернак», утилізує біовідходи. А він мав би це робити специфічним чином.

«Ми пішли в «спецкомунтранс»  і кажемо: давайте ми будемо вам офіційно привозити відходи, а ви нам офіційно давати якесь підтвердження, що утилізуєте їх. Ті відмовили, бо, кажуть, законом уже давно заборонено вивозити органічні відходи на загальні смітники.

Оскільки штрафів за порушення поки що немає, то цей процес не контрольований. Завод для правильної утилізації ми знайшли аж у Житомирі. Але везти туди бочку відходів невигідно. Тож почали шукати інформацію: як ще працюють з біовідходами», — розповідає Юлія, керівниця «Зеленої ферми».

Пошуки призвели до статей про каліфорнійських черв’яків. Не довго вагаючись, підприємство закупило кілька сімей хробаків на 20 тисяч гривень. Родина хробака чимала — близько 800 тисяч особин.

Ми почали експериментувати, тому що вермифермерство  не є популярним в Україні. А тоді й поготів. Спочатку зробили великі дерев’яні компостери. А коли черв’яків стало дуже багато, почали робити борти на землі просто неба.

Паралельно підприємці виготовляли снеки з яблук, сублімоване харчування. Втім, годувати вермиферму не полишили. Навпаки — почали більше цікавитися, що ще можуть дати їм черв’яки, окрім правильної утилізації. І відповідь на це питання — якісний біогумус.

Хатки для хробаків

Ферма каліфорнійського черв’яка нагадує високі грядки. Зовні — це великий насип землі прямокутної форми. Він не має особливого різкого запаху, не одразу зрозуміло, що там хтось активно проживає своє життя.

Але якщо попорпатися у землі, то одразу помітні невеликі хробаки — менші, тонші та більш рухливі за звичних нам дощових. Це вони — невтомні виробники гумусу. Невтомні і вибагливі.

Хробаки працюють не у простій землі, а спеціально обладнаному «пасовищі», основу якого складають земля, а також компост. Тобто залишки їжі, рослин, які починають гнити.

Це важливий момент, бо, як пояснює Юлія, сиру їжу хробак переважно не їсть. За вийнятком чогось типу шкірок від банана. А ще він веган і не споживає м’ясо чи рибу.

Зате перебірливий «каліфорнієць» зрадіє кавовій макусі і макусі від пива. Однак з кавою теж важливо не переборщити, аби не перекислити ґрунт. Так само як з цитрусовими в раціоні.

Зиму переносять чудово, а ось спекотне літо для них — ще те випробування. Грядки потрібно постійно зволожувати, навіть у дощі.

Харчуючись, хробак виводить цінні рештки, які осідають на дно грядки, утворюючи тонкий шар гумусу. Далі «пасовище» підживлюють новими смаколиками для хробаків.

Пізніше верхній шар грядки разом із хробаками знімають та перекладають у нове місце. Залишається біогумус. Його просушують, просіюють і отримують чистий продукт.

Далі фасують і продають у концентрованому або розбавленому із землею вигляді. Цей гумус покращує властивості землі, сприяє ліпшій врожайності.

Звідки беруть сировину

Черв’яки розв’язують проблеми як для тих підприємств, у яких є сировина, так і для власників ферм, які шукають корм для хробаків.

Наприклад, господарство співпрацює із підприємством у Торчині, бере сировину із луцького підприємства «Чистий Луцьк», макуху від виробництва пива «Блукач», грибний компост від виробництва у Шептицькому , кавову макуху від заправок WOG. На черзі — угоди про співпрацю ще з кількома кафе.

Ми зараз на стадії масштабування нашої ферми. І цьому сприяло те, що у квітні 2023 року вступив у дію Закон України про розумне управління відходами. Він гарантує пільговий період до 2030 року (тобто відсутні штрафи за недотримання), аби фабрики, заводи, комунальні підприємства, заклади харчування навели лад із відходами діяльності. Тобто не викидали все на загальні смітники.

На таких звалищах органічні відходи вступають у взаємодію з твердим побутовим сміттям. Як наслідок, у ґрунт, повітря потрапляють шкідливі частки.

Це негативно впливає на екологію, тому і виникла така вимога. Вона, зокрема, має наблизити алгоритм поводження зі сміттям до норм Євросоюзу.

Таких підприємств, які справді будуть правильно і не на папері утилізовувати сміття, на Волині обмаль. А тих, хто мав би привести цей процес до ладу, — сотні.

«Хотілось би мати більше якихось відходів, які класно черв’ячку заходять», — зізнається спікерка.

Поповнення у сім’ї

Приблизно через рік після роботи з каліфорнійськими черв’яками «Зелена ферма» збагатилася на дендробену — ще один вид хробака. Він товстунець, дуже активний, а його суперсила — переробляти торф в органічне добриво.

Волинський торф не має аж надто хороших показників якості і доволі дешевий, тож для опалення його використовують неохоче. Втім, це чудова основа для майбутнього підживлення ґрунту.

Коли черв’як переробляє його в біогумус, то вже цей торф стає не 50-60 копійок за літр, а близько 5 грн, хробак дає таку додану вартість.

Дендробена живе у ящиках. Щотижня ці суміші потрібно вручну розпушити, додати торф, регулярно зволожувати. А ще — не залишати у темряві.

Коли світла немає, хробак починає втікати з ящика. Це — катастрофа. Якщо є лампи, він ховається в ґрунт. Тому, коли були обстріли, я шукала по всьому місту автономні лампочки.

Аби поліпшити умови, згодом ферму перевезуть в Рокині, де буде більше місця. А ще Юлія Ютовець сподівається виграти конкурс для здобуття гранту на сонячні батареї. Користуватися генератором у разі знеструмлення буде дуже дорого.

Завдяки грантовим коштам вже вдалося купити просіювач, подрібнювач і провести воду.

«Якщо ми говоримо про бізнес, то це гарний бізнес, але, на жаль, все треба автоматизовувати, тому що поки в нас, як у такому первісному ладі: майже все ми вручну робимо. Пакування хочемо автоматизувати, провести повністю гарний полив, сонячні батареї встановити», — ділиться співрозмовниця.

До речі, на підприємстві є також вермикомпостери для домашнього користування, можна сказати — квартирного.

Втрати через порадників

Ані Сергій, який нині мобілізований, ані Юля не є біологами. Тому інформацію про черв’яків черпали з інтернету, а висновки робили з власного досвіду. Чимало порад були смертельно шкідливими.

Наприклад, свіжий гній «спалив» жителів ферми, бо дуже нагрів середовище, а черв’як витримує лише 30 градусів тепла. Тож кожне правильне рішення збирали по крупинках.

Серед тих факторів, які заважають масштабувати ферму, Юля називає непевність в ситуації через війну. А також — пошуки фінансування, аби закупити обладнання. Фермери активно пишуть гранти, намагаючись шукати кредитування.

Нині у господарстві в середньому працює 5–6 людей, усе залежить від об’ємів і навіть сезону. В рік тут виробляють близько 180 тонн гумусу.

Він має популярність, оскільки навіть хороший український чорнозем втрачає родючість через фермерів, що надміру залужнюють його, окислюють мінеральними добривами.

Свою продукцію компанія продає онлайн, у магазинах аграрного напрямку у Львові, Луцьку, Рівному та Тернополі.

Постійними покупцями тривалий час були Херсон, Запоріжжя, Миколаїв. Але через війну цих клієнтів втратили. Хтось переїхав, перестав вирощувати. А дехто рушив на захід.

З іншого боку до широкомасштабної війни чимало фермерів брали субстрати, привезені з Литви, Білорусі. Кордон для північних недобрих сусідів нині закритий, а везти товар аж із країн Балтії стало надто дорого. Тож ставка — на вітчизняний продукт, і він хорошої якості.

Конкуренція на ринку є, не приховує співрозмовниця. Але це добре.

«Ми не називаємо їх конкурентами, називаємо партнерами, тому що всі ми разом формуємо культуру органічного землеробства», — підсумовує власниця ферми.

Профайл

• Назва компанії/бренду: Біо Пастернак, виробничий актив «Зелена ферма».

• Товар/сервіс: виробництво біогумусу, сумішей, кори дерева, продаж вермикомпостерів.

• Інновації: виробництво біогумусу завдяки каліфорнійським черв’якам

• Керівник: Юлія Ютовець.

• Засновник: Сергій Рижков.

• Місія: допомагаємо державі Україна перейти на розумне поводження з органічними відходами.

• Рік заснування: 2018.

• Кількість працівників: 6.

• Початкова інвестиція у ферму: 50 000 грн.

• Соцмережі: Фейсбук.