Волинські кабаноси. Як «Дмитрук-Фудз» став лідером на ринку м’ясних снеків

Чимало українців, проходячи повз полицю зі снеками у магазині, зупиняє свій вибір на кабаносах. Знайомих ще здалеку — у фірмовому жовтому пакуванні від компанії «Дмитрук-Фудз». Копчені м’ясні перекуси — з курятиною, свининою, яловичиною, сирні чи з перцем чилі — народжуються на Волині, звідки щомісяця розвозять по всій країні.

У межах проєкту «Мрію. Дію» від луцького центру «Дія. Бізнес» вирішили зазирнути за лаштунки компанії та на власні очі побачити весь шлях виготовлення снеків: від підготовки першого шматка м’яса до готового виробу на полиці магазину.

Історія компанії

Все розпочалося з гаража

Компанію заснував у 2007 році лучанин Олег Дмитрук. Тоді у чоловіка був гараж площею близько 300 м² у селі Всеволодівка у Луцькому районі. Попри кризу, підприємець вирішив започаткувати свій невеликий бізнес з виготовлення м’ясо-ковбасних виробів просто у цьому приміщенні.

Спільно з сімома колегами Олег Дмитрук власноруч займався приготуванням: вночі коптили ковбаси, вирізали та клеїли етикетки, а вдень розвозили продукцію та продавали на Старому ринку у Луцьку. І так по колу, поки бізнес не почав приносити прибуток.

Протягом десятиліття компанія зростала вдвічі майже щороку. Виробництво продукту зросло до тисячі тонн у місяць.

Керівник компанії «Дмитрук-Фудз» Тарас Скорупський пояснює, що першопричиною такого успіху стали люди, які понад все віддавалися своїй справі. І, звичайно, якість, яка від початку стала головним орієнтиром у роботі.

Припинення виробництва

Не зважаючи на те, що справи йшли добре, у 2017 році управлінці компанії ухвалили рішення зупинити бізнес. Причин було кілька. В Україні на той момент були сотні м’ясо-ковбасних фірм, половина з яких — нелегальні. Всі вони пропонували схожу продукцію, і конкуренція зводилася до зниження ціни на один і той самий товар. Це призводило до зменшення маржинальності , хоча операційні витрати постійно зростали.

Окрім цього, потенційну конкуренцію створювали іноземні компанії.

У Європі ринок запакованих м’ясних перекусів та закусок був на третьому місці за оборотом після міцного алкоголю та слабоалкогольних напоїв, тоді як в Україні цієї категорії практично не існувало. Внутрішній ринок Польщі був настільки насичений, що підприємства виробляли 1 200 тонн продукції на день, тоді як найефективніша українська компанія — 2 500 тонн на місяць. Це вказувало на невідповідність масштабів та ефективності.

«Світ не стоїть на місці, потрібно завжди стежити за трансформацією ринку. Ти можеш бути ефективним в моменті, проте завтра у тебе вже бізнесу не буде», — коментує Тарас Скорупський.

Тож рано чи пізно, коли митні та податкові бар’єри на товари зникнуть, українські компанії зіткнуться з відкритою конкуренцією зі світовими виробниками. Аби встояти на ринку, потрібно або збільшувати ефективність виробництва, або створити настільки унікальний продукт, концепцію якого неможливо повторити. «Дмитрук-Фудз» обрали другий варіант розвитку подій.

Повернення на ринок та перші невдачі

У червні 2017 року компанія анонсувала зупинку своєї діяльності та початок реконструкції, що тривала пів року. Протягом цього часу, щоб зберегти колектив, виробництво продовжувало виплачувати заробітну плату своїм працівникам.

Наприкінці грудня компанія виготовила партію свого першого продукту та запросила партнерів та клієнтів фірми оцінити його якість.

Однак, вже у січні на складі готової продукції виявили, що вся партія зіпсувалася. Те, що здавалося якісним і готовим до продажу, стало непридатним для відвантаження. Перші стабільні постачання налагодили лише наприкінці травня. Так «Дмитрук-Фудз» майже рік працював без повноцінного продажу, шукаючи новий формат.

Врешті компанія першою в Україні розпочала виробництво безоболонкових м’ясних снеків — кабаносів, започаткувавши нову категорію на ринку країни. А до 2024 року повністю зосередилася на цьому продукті. Серед планів — додати у виробництво й інші перекуси — чипси, джерки, білтонги , кріспи тощо.

Як з’являються на світ кабаноси

Одягаємо білі захисні костюми, дезінфікуємо руки та прямуємо у перший виробничий цех, де відбувається приймання товару. Велетенське приміщення одразу ж зустрічає холодом та стійким запахом м’яса у повітрі.

Саме тут вивантажують з транспорту пакування з м’ясом. Сировину одразу відправляють у холодильні камери, розмірами з кімнату: курятину окремо від яловичини і свинини. Протягом кількох годин м’ясо передають на інші етапи виробництва — у цех для подрібнення.

Тут разом зі сировиною до великих круглих машин закидають спеції та лід. Додаткове охолодження потрібне, оскільки леза під час обертання можуть нагріватися. Тому існує ризик, що білок «звариться» та втратить свої властивості. Лід перешкоджає цьому, а також допомагає зберегти потрібну консистенцію фаршу.

Після подрібнення м’ясо подають на лінію формування кабаносів. Тут відбувається один із найцікавіших процесів — створення їстівної оболонки снеку.

На «Дмитрук-Фудз» не використовують звичайні кишкові оболонки. Замість них — желатинова субстанція, тобто альгінатна, яку виробляють з бурих морських водоростей.

Процес наповнення оболонки має приблизно такий вигляд: спеціальний апарат одночасно видавлює назовні тонкий шар альгінатної суміші, а всередину цієї «трубочки» подається м’ясний фарш.

Коли кабаноси отримують свою оболонку, їх підвішують на металеві рами, після чого везуть до термокамери — величезної кімнати з масивними дверима, наче у сейфі. Там продукт коптять за допомогою теплих повітряних потоків. На виході — ковбаски, якими звикли їх бачити у пачці: сухі та золотисто-коричневого кольору.

Після копчення кабаноси пакують. Робітники з напрацьованою швидкістю знімають готові ковбаски з металевої рами та викладають в рівні ряди на пакувальну лінію. Далі справа лишається за машиною — вона герметично запаковує снеки у брендовані пачки компанії.

У цеху ще можна помітити посудини, схожі на акваріум, з рідиною. Там запаковані кабаноси проходять своєрідний «тест-драйв», де їх занурюють у воду та перевіряють щільність упаковки.

Далі лишається останній штрих — пачки поміщають у коробки «Дмитрук-Фудз» та везуть до магазинів України

У ритмі виробництва

На виробництві кожен рух працівників відточений та чіткий. Команда працює, наче єдиний механізм.

Приміщення організоване так само ретельно: у коридорах здебільшого односторонній рух, щоб уникнути хаосу. Між цехами працівники повинні ретельно дезінфікувати руки та проходити повз спеціальну машину для чищення взуття. Не зважаючи на те, що працюють з м’ясом, яке постійно лишає плями, приміщення виглядають чистими.

Тарас Скорупський розповідає, що компанія вже сьомий рік активно впроваджує Lean  — філософію ощадливого виробництва, яка заснована на прагненні до усунення всіх видів втрат. Втрати у цьому контексті — це непотрібні дії для продукції, які не дають жодної цінності товару з погляду споживача. Одним з головних принципів філософії є створення таких умов, щоб людям нічого не заважало працювати. Працівники повинні відкрито говорити про проблеми та пропонувати ідеї щодо поліпшення своєї роботи.

За словами керівника, впровадження Lean виявилося не лише технічним процесом, а передусім зміною мислення. Перші кілька років компанія працювала над формуванням нової культури та перебудовою власних підходів. Лише згодом з’явилися відчутні зміни — система почала давати відчутну цінність і впливати на всі рівні виробництва.

Результатом цього є система взаємодії всередині команди. Посеред одного з найбільших цехів знаходиться своєрідний «острівок» або ж кабінет з великими вікнами. Там працюють керівники та старші технологи, які стежать за всім процесом роботи та координують команду. Сюди в будь-який час може прийти працівник та обговорити нагальну проблему або ж пропозицію.

На стіні кабінету, окрім незрозумілих звичайному оку записів та креслень, висить дошка, поділена на три частини. На ній — стікери, де занотовані проблеми, з якими зіткнулися працівники під час роботи. Частини дошки позначають виявлену проблему, проблему в стадії вирішення та проблему, яка вже усунута. Такий інструмент дозволяє команді швидко відстежувати процес і знаходити рішення, а також підтримує контроль і дисципліну на виробництві.

Кабаноси та військо

Ще з 2017 року «Дмитрук-Фудз» забезпечував військових своїм продуктом. За словами Катерини Дубойської, керівниці напряму корпоративних комунікацій та PR, сьогодні бійці можуть отримати снеки безплатно, написавши компанії в директ. На цю мить основна увага благодійного напряму зосереджена саме на військових — це їхня аудиторія номер один.

З початку повномасштабного вторгнення компанія «Дмитрук-Фудз» щомісячно передає понад 6 000 пачок продукту безпосередньо військовим та волонтерським організаціям. Станом на серпень 2025 року обсяг допомоги перевищив 38 млн грн.

Профайл

Назва компанії: ТОВ «Дмитрук-Фудз».

Присутність на ринку: Близько 18 років.

Засновник: Олег Дмитрук.

Кількість працівників: 306.

Спеціалізація: виробництво м’ясних снеків.

Як знайти: dmytruk.com/ua