Від ляльок до апсайклінгу. Історії лучанок, які перетворюють улюблену справу на бізнес

Розказуємо історії лучанок, які перебувають на різних етапах розвитку бізнесу: хтось уже має студії, бренди та постійних клієнтів, а хтось тільки шукає спосіб монетизувати своє хобі.

Усі вони взяли участь у навчанні «Від власної справи до бізнесу» від проєкту «Полісся.Перезавантаження» спільно з Центром підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку, яке об’єднало 50 учасників та учасниць із Луцької, а також інших громад Волині та Рівненщини.

Говоримо з кількома учасницями про те, з чого вони починали справу та куди хочуть рухатися далі.

Тисяча ляльок і простір, якого поки немає

Колекцію ляльок Анна Глущук збирає разом із мамою та донькою. У ній — близько тисячі екземплярів із різних країн та епох: етнічні, антикварні, дитячі іграшки минулих поколінь. Але зберігати їх просто як колекцію родина вже не хоче. Зараз жінка працює над ідеєю простору за містом, який складатиметься з трьох частин. Перша — приватний музей ляльок. Друга — простір для майстеркласів, творчих занять, розмов або ж психологічних сесій. Третя — тераса для відпочинку.

«Я прийшла з проханням підказати, як цей простір, ця наша колекція, хобі можуть перетворитися хоча б на початку не на бізнес, то принаймні на громадську організацію», — розповідає учасниця.

Кераміка, натхненна природою

Софія Вашкевич прийшла до кераміки після кількох творчих експериментів. Після майстеркласу почала працювати з глиною, а згодом допомагала іншій майстрині. Приблизно через рік зрозуміла, що хоче створювати власні речі.

Її кераміка натхнена природою — рослинами, камінням, деревами. Є посуд, вази, підвіски, сережки та навіть невеликі керамічні прикраси для кросівок.

«Мені хочеться робити щось своє, більш природне, надихатися рослинними мотивами, камінням, квітами, деревами», — каже Софія.

Її справа поки на етапі пошуку власного стилю та свого покупця. І це теж частина шляху від власної справи до бізнесу — зрозуміти, що саме ти хочеш створювати й для кого.

Бренд у ритмі slow-living

Ірина Кузьмич — засновниця бренду натуральної косметики Eyrena. Колись вона просто хотіла створити щось своє.

Важливо було, щоб продукт був натуральним, безпечним і приносив користь. Тож вона почала вчитися варити мило та виготовляти тверді шампуні з нуля, розробляти рецептури й тестувати їх. Поступово разом із продуктами сформувалася і філософія бренду — slow-living: не поспішати, уважніше ставитися до себе, повсякденних речей і простих ритуалів.

Частину сировини Ірина збирає та готує разом із сім’єю. У продуктах використовує, зокрема, гарбуз, календулу, шипшину та каву.

Спочатку це була справа паралельно з основною роботою. Тепер — основна.

«Коли я починала цю справу, це було паралельно до якоїсь основної роботи. Наразі я займаюся лише цим. Я звільнилася з найму», — розповідає Ірина.

Далі жінка хоче масштабуватися, знайти приміщення в Луцьку й створити простір, де, окрім виробництва і продажу, можна буде проводити й майстеркласи для дорослих і дітей.

Старі джинси — у фешн-лук

Юлія Федосеєва працює модельєркою у Волинському обласному академічному театрі ляльок, створює образи для театру «Гармидер» та розвиває власний бренд «Файно мати файні речі».

Вона створює сценічні костюми для театрів і паралельно займається апсайклінгом — шиє одяг та аксесуари зі вживаного текстилю.

До власного бренду прийшла, коли сама навчала студентів створювати бренди.

«Поки я навчала учнів, як це створити, думала: що ж я їм розкажу, якщо я не все знаю сама про створення бренду?» — згадує вона.

Зараз матеріали для роботи часто приносять знайомі та колеги.

«Ті, хто мене знають, можуть прийти на роботу, а в мене під дверима або на дверях висять джинси, які вже не носяться», — каже майстриня.

Особливо майстриня любить працювати з денімом. Старі джинси перетворюються на корсети, сумки та інші речі. Є серед її робіт і одяг для собак.

«Не магнітик», що хочеться привезти з Волині

Галина Долінська — засновниця «Світу ремесел«, що має студії в Луцьку та Ковелі. Там проводять майстеркласи для дітей і дорослих, а також виготовляють керамічні вироби.

Серед нових напрямів — колекція з луцькими мотивами. Її вже купують туристи, котрі приїздять до міста. Тепер Галина хоче розширити ідею та створювати сучасну кераміку з волинськими мотивами.

«Мені хочеться, щоб людина, яка приїжджає на Волинь, не шукала якісь магнітики китайські, щоб привезти з Луцька чи з Волині, а щоб це була цінніша річ», — пояснює вона.

У майстерні переосмислюють і традиційні форми. Наприклад, лембик — посудину, яку колись використовували для святкових напоїв, — сьогодні роблять як сучасний предмет декору.

А сама кераміка вимагає терпіння: на виготовлення одного виробу може піти щонайменше місяць. І не кожен із них, зрештою, вдається зберегти.

«Буває дуже багато браку, багато чого може в печі розлетітися на дрібні кусочки. У мене недавній випадок — ціла піч розлетілася на куски. Але якщо ти любиш це діло, викинь і продовжуй далі займатися своєю справою», — розповідає Галина.

Пряники — не лише до чаю

Катерина Вяткіна-Глотова створює пряники. Каже, що її солодкий світ має запах кориці, імбиру та домашньої випічки.

Але окрім звичайних замовлень, вона працює з корпоративними клієнтами. Один із найбільших кейсів — 1,5 тисячі пряників для працівників компанії «Вілія» до річниці.

Пряник у такому випадку стає частиною корпоративного подарунка — його можна замовити для працівників, клієнтів чи партнерів, додати до основного подарунка або зробити частиною комунікації бренду.

Також майстриня проводить майстерки, де учасники самі розписують печиво.

«Саме печиво дає тобі таке відчуття комфорту, тепла, домашнього затишку і повертає нас у дитинство», — говорить вона.

Від бусини до власного бренду

Спочатку це було хобі, яке допомагало відволіктися після роботи. Василина Папежук плела з бусин сумки та аксесуари для себе, а згодом друзі почали переконувати її, що такі речі варто показати іншим. Так з’явився бренд «nyzanka».

Підприємиця каже: її сумки складно не помітити. Вони яскраві, деталізовані й можуть стати тією самою річчю, про яку запитують: «Де ти це взяла?».

«Це моя душа, моє натхнення, моє хобі, яке мене кожного дня розвантажувало після тяжкої роботи. І я стала це монетизувати», — розповідає Василина.

Тепер вона хоче розвивати бренд далі та планує подаватися на грантові програми. Тож улюблена справа для себе поступово перетворюється на повноцінний бізнес.

Про навчання

Навчання «Від власної справи до бізнесу» тривало місяць в онлайн-форматі. У програмі були теми легалізації бізнесу, податків та оформлення працівників, собівартості й ціноутворення, фінансів і бізнес-планування, грантів, айдентики та локальної ідентичності, онлайн-присутності й роботи з відгуками.

Окремо говорили про безбар’єрність, сторітелінг, емоційний зв’язок із клієнтами, туристичний потенціал локального бізнесу, партнерства та колаборації.

«Ми хотіли, щоб це навчання було корисним і для тих, хто вже має власну справу та хоче розвивати її далі, і для тих, хто поки має лише ідею, але не наважується зробити перший крок. Тому окрім практичних знань про бізнес, важливо було створити середовище, де можна познайомитися з людьми, які проходять схожий шлях, обмінятися досвідом і знайти підтримку», — каже керівниця проєкту «Полісся.Перезавантаження» Анна Єкименко-Поліщук.

За її словами, фінальна офлайн-зустріч показала, що такі знайомства можуть перерости у щось більше. Учасники ділилися своїми історіями, надихалися результатами одне одного, обговорювали спільні ідеї та домовлялися про подальшу співпрацю.

«Для нас це один із найважливіших результатів — коли після завершення програми люди не просто забирають із собою нові знання, а продовжують діяти вже разом».

Довідково: «Полісся. Перезавантаження: створення економічної спільноти» — міжмуніципальний проєкт, спрямований на формування стійкого кластера для розвитку культури, туризму та малого бізнесу на території Полісся. У межах ініціативи команда вже провела низку досліджень, присвячених культурі, локальним спільнотам та природним надбанням 34 територіальних громад регіону.

Проєкт реалізується за фінансування Швейцарсько-українського проєкту «Згуртованість та регіональний розвиток України» (UCORD), який впроваджується за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва та компанією NIRAS Sweden AB.

Текст: Ірина Остапович.