Приборкати стихію. Які перспективи має вітроенергетика на Волині

Нічний вояж, який тривав тиждень

Травень 2025 року. З польського порту на березі Балтійського моря відправилась колона з 25 величезних тралів . Найближчий тиждень їм треба було проїхати сотні кілометрів Польщею і Україною, щоб доправити на Волинь незвичний вантаж: елементи до вітрогенераторів, які цього літа почала монтувати компанія ОККО у Володимирському районі.

Одну установку у розібраному стані везло 12 машин. Кожен напівпричіп, який транспортував елементи вежі чи лопаті, виготовила українська компанія TAD, яка й перевозила цей вантаж.

«В Україні такої техніки взагалі немає, а в Європі — одиниці», — розповів керівник логістичного відділу компанії Андрій Лукасевич.

Проєкт був мегаскладний. Перевезти такий вантаж — виклик. Вага однієї секції вежі вітряка — 80—100 тонн. Лопаті легші, але дуже довгі: кожна — завдовжки 80 м, а на одному генераторі таких три. Щоб вписатися в повороти, треба бути дуже майстерним і обережним водієм. А колона завжди мала ще й супровід.

Перевозили ночами. У Польщі офіційно заборонено вдень везти такі вантажі. В Україні теж часто обирали нічні години, щоб уникнути аварійних ситуацій, особливо — там, де удень інтенсивний рух. Також доводилось враховувати тепловий режим, аби не пошкодити покриття доріг .

Щоб якомога менше везти деталі через населені пункти, проклали десятки кілометрів польових доріг. На Львівщині на залізничному переїзді демонтували електроопори і зробили дорожній насип. Те саме довелось зробити і на Волині. А ще у Володимирському районі збудували новий залізничний переїзд, бо через наявний автівки б не проїхали.

«Коли йдеться про такий масштабний проєкт, ми заздалегідь пропрацьовуємо маршрут, вивчаємо його, оформлюємо дозволи і на перевезення, і на модернізацію доріг, електроопор тощо», — пояснює Андрій Лукасевич.

Чий проєкт

Послуги перевезення такого вантажу замовила група ОККО. Саме вона будує на Волині нову вітроелектростанцію. Цьогоріч тут почали монтувати перші вітряки (з міркувань безпеки ми не вказуємо місце розташування цього об’єкта, а область і район вже оприлюднені в офіційних джерелах — mm).

25 турбін (проєктна потужність кожної — 5,9 МВт) генеруватимуть до 147,2 МВт. Вихід на повну потужність планують на 2026 рік. За попередніми оцінками, електроенергії, яку вироблятимуть ці генератори, вистачить, щоб упродовж року забезпечити потреби приблизно 240 тисяч домогосподарств. Щоб пояснити масштаби, додамо: станом на 2021 рік Держстат інформував, що в Україні було 14,7 млн домогосподарств. 240 тис. — 1,6% від цієї кількості.

Проєкт недешевий. Вартість будівництва цієї вітроелектростанції — 257 млн євро (з ПДВ). На це залучали і власні кошти підприємства, і міжнародні кредити. Окупляться інвестиції, кажуть в компанії, орієнтовно за 10 років.

«Якщо йдеться про вітрову енергетику, то особливість цієї галузі — високий поріг входу за обсягом інвестицій. Умовно кажучи, перших два роки ти інтенсивно вкладаєш кошти і лише після цього починаєш їх поступово повертати», — коментує СЕО ОККО Василь Даниляк.

Утім, цей проєкт на Волині в компанії — не єдиний. Далі — більше. У сусідній громаді ОККО планує збудувати ще більшу ВЕС, яка ще на етапі передпроєктної підготовки. Але її вже активно анонсують.

Друга станція буде ще потужнішою — 192 МВт, і наповну, планують, запрацює у 2028 році. Коштує вона ще більше — 300 млн євро з ПДВ. Тож компанія шукала, як залучити додаткові гроші. На форумі Ukraine Recovery Conference-2025 у Римі, що відбувся 10—11 липня, представники ОККО підписали із Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) та Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) мандатні листи (заяви про наміри — mm) про їхню потенційну участь і в будівництві другої ВЕС на Волині.

Чи достатньо вітру на Волині

Вітроенергетика на Волині завжди мала перспективи розвитку, й це не пов’язано зі змінами клімату, пояснює кліматологиня-метеорологиня Віра Балабух.

«Для виробництва електроенергії не так важливо наскільки сильний вітер, а його стабільність. Генерація електроенергії починається з 5 м/с, навіть з 4 м/с і десь до 20 м/с. Якщо швидкість вітру вища 20 м/с, то генерація припиняється. Для цього і проводяться спеціальні вітрові дослідження. Бо ставити такі турбіни там, де немає стабільного вітру — невигідно», — пояснює вона.

На Волині постійні потоки повітря є там, де є височини. Згідно з атласом вітрів, на півдні області швидкість вітру на висоті 100 м над рівнем моря — понад 6 м/с, що цілком дозволяє говорити про вітрову генерацію.

А що з впливом на довкілля?

Вітрова енергетика — одна із найекологічніших альтернатив традиційному викопному паливу, каже фахівчиня з енергетичної політики ГО «Екодія» Дарина Ярошовець.

Для України розвиток цієї галузі — стратегічно важливий крок, щоб бути енергетично незалежною та стійкою до російських атак.

«Проте розбудова вітроенергетики не повинна відбуватися через руйнування природних екосистем, які потребують охорони та збереження. Будь-які об’єкти вітроенергетики мають зводитися в місцях, де їхній вплив на навколишні екосистеми буде мінімальним, де вони органічно поєднуватимуться з наявною інфраструктурою та не суперечитимуть нормам природоохоронного законодавства», — додає Дарина Ярошовець.

ВЕС, які мають дві і більше турбіни, в Україні можна будувати лише після процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД) і позитивного дозволу Міністерства захисту довкілля.

Замовник, який хоче збудувати вітропарк, повинен залучити кваліфікованих експертів, які б комплексно дослідили можливі негативні наслідки для навколишніх екосистем.

Звіти про результати цих досліджень мають бути у публічному доступі.

Чому оцінка впливу на довкілля важлива, демонструє приклад будівництва вітропарків у Карпатах. Попри те, що Міндовкілля не погодило документи, на полонині Руна почали будувати 30 вітряків. У горах вирубали сотні дерев, втрутились в ландшафт, ґрунти, екосистему. Аналогічна ситуація — біля гори Пікуй, де в обхід документації планують зводити 16 вітряків.

Що отримають громади

На Волині під час громадських обговорень звіту ОВД, розповідають в громаді, люди хвилювались через ймовірний шум, чи не надто низько розміщені лопаті від рівня землі. Утім скарг і протестів від мешканців, переконують, не було.

Щоб розташувати такий об’єкт в сільській місцевості, доводиться змінювати статус земель. Але місцеві ради зацікавлені в таких інвесторах: вартість оренди промислових земель вища, ніж сільськогосподарських.

Приміром, у 2024 році громада, де триває будівництво ВЕС, отримала до бюджету 4,9 млн грн податків (оренда і ПДФО). Цьогоріч — вже 2,6 млн грн.

В іншій громаді, де проєктується друга ВЕС, інвестор навіть долучився фінансово до розроблення генплану, бо для місцевого бюджету це було непосильно.

А ще — дороги. Щоб організувати доїзд до вітрового парку, прокладали, покращували польові дороги, вирівнювали сільські вулиці, якими тепер користуються й місцеві.

Ради також сподіваються, що, крім податків, зможуть отримати й інші бенефіти: хочуть укласти договори про соціальне партнерство і залучати інвестора до фінансування соціальних проєктів.

Втрати енергетики

Ще 5 років тому більшість вітроелектростанцій розміщували на півдні України, де швидкість вітру більша — понад 8 м/с. Але через близькість фронту, інвестори приглядаються уважніше й до інших регіонів.

З початку повномасштабного вторгнення Росія зруйнувала та (чи) окупувала 42% генерувальних потужностей енергосистеми України, розповідає доктор технічних наук, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, професор НУ «Полтавська політехніка» Станіслав Ігнатьєв:

• ЗАЕС, потужністю 6 ГВт — окупована;

• 87% вугільних ТЕЦ — безповоротно втрачені;

• зруйновані й пошкоджені об’єкти гідрогенерації, потужністю 2,3 тис. МВт.

Щодо «зеленої генерації», то ворог окупував 3,9 тис. МВт вітрових та сонячних електростанцій. Деякі вітрові електростанції пошкоджені:

• на трьох вітрогенераторах у Донецькій та Запорізькій областях були пожежі;

• на Херсонщині пошкоджені трансформатори ВЕС;

• бойова частина дрона потрапила у лопать вітрогенератора біля міста Очаків на Миколаївщині.

Та вразливішими за вітропарки є сонячні електростанції, особливо ті, які розташовані близько до лінії фронту. Наприклад, на Харківщині зруйновані всі наземні СЕС і більшість промислових дахових, додає Ігнатьєв.

Вікно можливостей

Попри воєнні дії і пошкодження об’єктів, в Україні є «вікно можливостей», щоб модернізувати енергосистему і зменшити вплив на довкілля. Адже енергетичні системи щороку викидають 20,6 гігатонни парникових газів у атмосферу.

Викиди CO₂ при генерації енергії вітру приблизно у 80 разів нижчі, порівняно з виробленою з вугілля. А терміни реалізації проєктів відновлювальної енергетики в Україні співставні з термінами реалізації проєктів на викопних видах палива, заявив директор секретаріату Енергетичного співтовариства Артур Лорковський в інтерв’ю Укрінформу.

У 2024 році в Україні уряд затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2030 року. За цей час планують, що частка відновлюваної енергії в загальному кінцевому споживанні має становити не менше 27%.

Декарбонізація  української енергетики — це й елемент євроінтеграції. Цьогоріч Європейська Комісія представила свою кліматичну ціль на 2040 рік. До цього часу в ЄС хочуть скоротити викиди парникових газів на 90% порівняно з рівнями 1990 року.

Чи це вдається Євросоюзу? Поки не дуже. Щоб досягти такої мети, щороку ЄС має будувати понад 30 ГВт вітрової енергетики. А у 2024 році збудували лише 13 ГВт.

Зміна клімату, війна та енергетична криза змушують Україну швидше переходити до відновлюваних джерел. Великі гравці інвестують у вітер. Але якщо раніше вітрову енергетику розвивали переважно на півдні, то війна змінила пріоритети. Тепер у пошуку безпечніших регіонів інвестори почали придивлятися до західних областей.

• Текст — Юлія Малєєва.

• Ілюстрація — Олександра Міліщук.

• Редактура — Тетяна Приймачок.

• Коректура — Ольга Дацюк.