Як бренд Edelvika, попри війну, виріс у 2,5 раза

Доки у Луцьку декор де-не-де і досі нагадує про нещодавнє Різдво, у вишивальних секторах підприємства «Едельвіка» все вистукує: ось-ось запах весни заполонить вулиці. Голки малюють на білосніжному полотні кольорові візерунки: писанки, що обрамлені гілками верби.

Це — майбутні рушники, які українці покладуть у великодні кошики.

— Скільки таких відшиваєте за сезон? — запитую у директорки з маркетингу компанії Ольги Кас’ян.

— Тисячі! Це ж для усієї України, — відповідає та.

Ми — на підприємстві, яке є одним із лідерів України у текстильній сфері. У межах проєкту «Мрію.Дію», організованого луцьким центром Дія.Бізнес, нам показали кожен етап виробництва текстильної продукції — від створення полотна до пакування та продажу.

Одягаємо жилетки візитерів та гарнітури на вуха. Пані Ольга запевняє, що у шумних ткацьких цехах вони нам 100% знадобляться.

Спочатку була не вишиванка

«Едельвіка» розмістилася у 40-му мікрорайоні міста поруч із парком. На початку 2000-их компанія викупила частину приміщення старої текстильної фабрики. Частково — добудували, оснастили, залишили персонал. Саме людей Ольга Кас’ян називає найціннішим ресурсом. Нині тут 250 працівників.

Увесь комплекс — це виробництво, власні лабораторії, їдальня для працівників, фронт-офіс, фотостудія, а також офлайн-магазин, хоча торгівлю ведуть і через сайт.

Це нині бренд Edelvika більшість асоціює із вишиваним одягом та аксесуарами, а на зорі своєї діяльності, пригадує директор компанії Юрій Переходько, на підприємстві шили навіть матраци для залізниці.

Тут досі одним із напрямів є виготовлення спеціалізованої тканини. Зізнається, що ініціатива йти у сферу моди, розвиватися у цьому сегменті була від дочок. І, схоже, ця тенденція буде лише зростати.

У планах підприємства — вийти на виготовлення 3 мільйонів погонних метрів тканини у рік власного трикотажу, а також налагодити цифровий друк. Для цього тут поступово оновлюють обладнання на більш технологічне.

— Тобто попит є? — запитує хтось із присутніх.

М’яко кажучи. Власного текстилю в Україні не вистачає, а ринок його потребує, оскільки галузь розвивається, пояснює пан Юрій. Більшість тканин — імпортовані із Пакистану, Китаю, Туреччини.

Хоча говорити про повністю український цикл виготовлення продукції поки що не доводиться, оскільки сировину — вишивальні нитки, пряжу, хімічні речовини і обладнання — доводиться ввозити з-за кордону.

В Україні доступна лише зшивальна нитка, застібки-блискавки. Хімічні засоби для обробки тканин виготовляло підприємство у Херсоні, але через війну виробництво повністю й досі не відновилося.

Через війну

У лютому 2022 року «Едельвіка» змінила кольори — у цехах замість білосніжних сорочок почали відшивати піксель для військових. Так тривало кілька місяців і лише згодом власну продукцію почали відновлювати.

Нині підприємство повністю повернулося до власної спеціалізації.

Тобто відшивати свої колекції одягу, працювати над окремими замовленнями та створювати тканину.

Попри усі труднощі воєнного часу, підприємству вдалося за останні три роки зрости у 2,5 раза. Серед основних причин керівництво компанії називає впровадження принципів ощадливого виробництва, або технології lean.

Японський слід

Про країну сонця, що сходить, під час екскурсії говорять не раз. Саме обладнання японського бренду Toyota у текстильній сфері вважається одним із найкращих у світі і воно тут присутнє. Є навіть думка, що еліпси у логотипі цього бренду — це саме петля на ткацькому верстаті.

А ще японець Тайічі Оно є батьком lean-технології, яка прагне максимально оптимізувати процеси для кожної ланки виробництва. І саме ці принципи почали впроваджувати на «Едельвіці». Завдяки змінам скоротили час виконання завдань та водночас підвищили продуктивність праці.

Місця тиші…

Усе стартує з ідеї, починає екскурсію Ольга Кас’ян, запрошуючи до дизайнерського відділу. Це креативний центр підприємства. Усе, що створюється тут — не для поширення на загал, тож фотофіксацію просять зупинити.

Саме сюди відділ продажів надає технічне завдання. Уже потім дизайнери відмальовують ескізи, підбирають кольори, кравці створюють фасони, зрештою формують описи на вироби.

Завдання трапляються найрізноманітніші. Наприклад, був запит на сорочку від посольства Нідерландів, аби тут поєднувалися елементи обох країн. І цей одяг серед традиційних українських квітів справді мав візерунок велосипеда.

Фронт-офіс, де працюють менеджери та керівництво, побудований за принципом open space — відкритого простору без кабінетів та перегородок. Тут ми довго не затримуємося і не шумимо, аби не заважати присутнім, і спускаємося до текстильних цехів.

…і гамору

Уже на сходах, що ведуть до нижніх поверхів підприємства, де працюють ткацькі верстати, чути монотонний оркестр легкої промисловості. Спочатку нагадує звук рясного осіннього дощу, що б’є по даху, а чим ближче до епіцентру — справжню літню зливу.

Ткацький верстат, пояснює пані Ольга, працює за тим же ж принципом, що і сотні років тому. От лише технології стали автоматизовані, а процес — швидшим, якіснішим. Тут використовують натуральну та синтетичну пряжі, аби створювати натуральну або сумішеву тканини з льону, бавовни, коноплі, ниток акрилу чи поліефіру. Свого часу також використовували пряжу кропиви.

Найліпші показники міцності, довжини волокна льону — у французької пряжі, а саме — нормандської. Але щоб отримати хорошу сировину, потрібно ставати в чергу, пояснює Ольга Кас’ян. Постачальники нарікають на дефіцит пряжі.

Кожен верстат робить від 700 до 1100 ударів за хвилину. Їх поступово замінюють на сучасні, аби поліпшити продуктивність, додають прилади для виготовлення жакардової тканини.

Після продукт відправляють на фарбування, висвітлення, його стабілізують, зшивають і сушать.

— На виході отримуємо ось такий гарячий пиріжечок, — показує Ольга Кас’ян на сушильну машинку.

Одночасно полотно тестують у двох лабораторіях. Перевіряють його міцність, повітропроникність, статику, усадку, склад, вогнестійкість та кольори. Серед усього — й білизну.

Коли через війну «Едельвіка» змушена була перейти на імпортні хімічні речовини, то довелося змінювати технологію її застосування. Адже білий, який люблять українці, — це білий із синім відтінком. А європейці — із жовтим.

Фінальні етапи виробництва відбуваються у вишивальному та швейному відділах, де робота, можна сказати, чистова. Тут скріплюють лекала, прасують та пакують продукцію. Рушник — до рушника. Вишиванки шикуються на вішаку.

— «Едель» — це означає «шляхетний», а «віка» — «перемога», — розказує Юрій Переходько.

Ловлю себе на думці, що це на стільки луцький бренд, що навіть не задумувалася про етимологію його назви. Наче він завжди тут був, вплетений в історію міста, як той жакардовий візерунок.

Профайл

Назва компанії: «Едельвіка».

Дата заснування: 1994 рік.

Кількість працівників: близько 250.

Спеціалізація: ткацьке та швейне виробництво.

Як знайти: edelvika.com