Історія пам’ятників, які у Луцьку так і не вдалося встановити

Вулиці імені Арцеулова вже нема — перейменували в межах декомунізації, а постамент з написом залишився.

Навряд чи хтось уже повернеться до ініціативи встановлення пам’ятника. Але це спонукало нас дослідити, які ще ідеї пам’ятників у Луцьку не реалізували. Водночас ми розпитали історикиню Оксану Штанько, чи були б вони цінні для міста.

Пам’ятник Степанові Бандері

Пам’ятник провіднику Організації українських націоналістів Степанові Бандері планували встановити біля РАЦСу на площі Героїв Майдану. У 2008 році на місці, яке призначалося для монумента, з’явився постамент. Але і його знесли під час реконструкції площі у 2021 році.

З 2008 до 2021 тривали тендери, точилися дискусії і навіть виділялися кошти з міськради, проте процес затягнувся.

У 2014 році Луцькрада виділила 540 тисяч на виготовлення скульптури. У грудні 2016 виявилося, що це місту обійдеться значно дорожче.

Тоді тендер виграла фірма КМП «Гранітбудексклюзив», а над проєктом пам’ятника працював скульптор з Рівного Володимир Стасюк. Монумент мав бути заввишки 8 метрів 25 сантиметрів, а сама ж фігура Бандери — 3,8 метра. Гіпсовий макет зробили за кошти, виділені ще у 2016 році.

Однак того ж року точилися дискусії, де ж встановлювати пам’ятник: у центрі, на вулиці Степана Бандери, чи на проспекті Соборності. Багато критики спричинила й вартість монумента — 3,5 мільйона гривень. Деякі активісти стверджували, що можна встановити значно дешевший варіант.

Протягом наступних кількох років грошей на памʼятник не виділили. Натомість закликали лучан жертвувати кошти на встановлення скульптури. Питання зайшло в глухий кут, а матеріали лише дорожчали.

У 2021 питання монумента знову підняли. Під час сесії Луцькради вирішили встановити пам’ятник Бандері у центрі міста — у сквері між будинками Лесі Українки, 16а та Лесі Українки, 24. Тоді між владою та представниками братства ОУН-УПА підписали меморандум щодо практичних кроків у напрямку встановлення памʼятника. Звести його планували у 2022 році.

Однак після початку повномасштабного вторгнення це питання не порушували, а будівництво так і не стартувало.

Історикиня Оксана Штанько вважає, що монумент провіднику ОУН у Луцьку потрібен.

«Пам’ятники, як і будь-які будівлі, — це свідчення присутності, це мовчазні символи якоїсь епохи, ери, події. Зрозуміло, що кожна країна має своїх героїв і персоналій, які задавали поштовх до руху тих чи інших подій. Для нас таким був Степан Бандера. Українська повстанська армія — це символ боротьби за нашу свободу і незалежність. Тому пам’ятник Бандері, на мою думку, можливо, суб’єктивну, потрібен», — каже Оксана Штанько.

Пам’ятник Арцеулову

Костянтин Арцеулов — радянський льотчик, який вперше в історії світової авіації вивів літак зі штопора . У серпні 1916 він проходив службу у Луцьку.

Тоді на місцевому військовому аеродромі базувався Восьмий авіаційний загін винищувачів армії Російської імперії.

Колись іменем військового називалася вулиця у Привокзальному районі міста. Проте зараз її перейменували на Зоряну у межах декомунізації. Відповідно до закону, який ухвалили ще 9 квітня 2015 року, потрібно змінити всі радянські назви та демонтувати символіку. Тому монумент льотчику так і не встановили.

У 2017 у тому ж районі пропонували облаштувати сквер авіаторів. Ініціатором був представник Організації волинських авіалюбителів Ілля Сметанін, якого у 2024 році судили за держзраду. Він передавав російським спецслужбам інформацію про типи й кількість військових літаків, місця їх дислокації, тренувальні польоти, особисті дані військовослужбовців аеродрому. Завдяки його допомозі під час повномасштабного вторгнення був обстріляний луцький аеродром.

Тому найімовірніше, пам’ятник Арцеулову у місті не з’явиться. І, як зазначає луцька історикиня Оксана Штанько, такий монумент непотрібний.

«Попри успіхи у пілотстві, ця постать також була інструментом маркування наших теренів як совкових. Тому ні, у нас — своя історія, тепер — навіки порізно із росіянами», — зауважила вона.

Та хоч вулицю вже перейменували, монумент встановлювати не збираються, на проспекті Грушевського досі стоїть знак із написом: «Тут буде споруджено памʼятник льотчику Арцеулову».

Пам’ятник «волинянці»

Легендарному всюдиходу, який складали на автозаводі в Луцьку, також пропонували встановити пам’ятник. Таку ідею ще у 2013 році запропонував депутат Сергій Григоренко.

«Волинянку» виробляли на Луцькому автомобільному заводі з 1979 по 1992 рік. Тоді ця автівка була справжньою сенсацією. Модифікована модель ЛуАЗ-969А швидко стала популярною у Радянському Союзі та за його межами.

У 1978 році «волинянка» увійшла в десятку найкращих автомобілів Європи, а через рік на виставці в Чехії була визнана найкращим авто для села. Автентичну народну назву вона отримала через те, що на бортах усіх виставкових екземплярів був напис «Волинь».

Завдяки низькій вартості й високій прохідності «волинянка» довго залишалася популярною. А зараз вже стала своєрідним місцевим брендом та раритетом.

На думку Григоренка, саме ця автівка асоціюється із волинським краєм, а тому могла б стати родзинкою області й Луцька. Фінансувати встановлення пам’ятника мали б меценати. І хоч колеги тоді підтримали його ідею, проте дотепер «волинянку» у Луцьку не встановили.

У сучасному Луцьку про легендарну автівку не забувають. Наприклад, у 2021 році луцький ювелір Тарас Янюк створив срібну підвіску у вигляді першого українського позашляховика.

«Волинянка» знана і відома, це своєрідний сучасний символ, зокрема й туристичної привабливості. Зараз у Центрі туристичної інформації Луцька рецепція, за якою працюють менеджери, гіди, оформлена у вигляді «волинянки». Тому думаю, що пам’ятник «волинянці» — це теж про минуле Луцька, про той славетний завод, який виготовляв волинський всюдихід. Але знову ж таки треба визначатися із розташуванням. Логічно було б, як на мене, біля автомобільного заводу», — вважає Оксана Штанько.

Пам’ятник десятьом заповідям

Пам’ятник десятьом християнським заповідям запропонували встановити ще у листопаді 2021 року. Автором ідеї був представник Церкви адвентистів сьомого дня Віктор Власюк. Питання обговорювали під час засідання Луцької ради церков, де віряни різних конфесій спілкувалися з міським головою Ігорем Поліщуком.

Тоді встановлення памʼятного знаку Десяти Божим заповідям підтримали та вирішили згодом обговорити локацію.

За словами історикині Оксани Штанько, обрати доречне розташування памʼятника — вкрай важливо.

«Цей памʼятник про підкреслення нашої віри, але мусимо розуміти, що Луцьк, українські землі — поліетнічні, тому важливо показувати це».

Наразі реалізація ідеї — на паузі.

Пам’ятник князю Вітовту

Памʼятник князю Вітовту Великому запропонували встановити науковці. Відповідну резолюцію ухвалили учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Князь Вітовт: історична постать на тлі епохи» у 2016 році.

Луцьку міську раду просили дати дозвіл на встановлення пам’ятника. А на проєкт планували оголосити конкурс, залучивши викладачів і студентів кількох вишів. Проте ця ідея зупинилася на стадії обговорення і не реалізувалася.

«Біда багатьох українців у тому, що ми не ідентифікуємо себе з аристократично піднесеною культурою. Для багатьох наша історія — робочо-селянська чи у кращому разі — козацька, тому є дуже багато прогалин про знання нашої минувшини 15-18 століття. Памʼятник Вітовту міг би у тому допомогти. Тому так, він має бути у Луцьку», — вважає Оксана Штанько.