Про Забужко на Стиру, ніч у сквері та Луцьк за 10 років

Уже дев’ять років управління туризму і промоції Луцька очолює Катерина Мойсіюк. Саме з нею нещодавно відбулася публічна розмова на території відкритого простору «Майстерня місця». Керівниця поділилася історіями, як потрапила в туризм, плавала в Стиру із легендарною землячкою та пережила робочий факап,  що змусив пробути всю ніч у луцькому сквері.

Розповідаємо найцікавіше із розмови. Модерувала захід керівниця програми Urban Vison Lutsk Лідія Гонтар.

Про кар’єру та «випадковості»

Катерина мріяла про кар’єру актриси та мюзикли, вивчала міжнародні відносини. Але опинилася в обласній друкарні — готувала туристичний посібник до друку. Саме звідти почалася карʼєра у туризмі. Пригадує, якось написала в записничку: «Стати головною в туризмі», не усвідомлюючи чітко, що саме мала на увазі.

Епопея з пам’ятником Анні Київській

Історія встановлення скульптури на проспекті Волі стала справжнім випробуванням на міцність. У 2019-му Луцьк долучився до проєкту «Шлях королеви». Це історико-культурний проєкт та реальний маршрут, яким у 1050–1051 роках донька Ярослава Мудрого, Анна Ярославна, подорожувала з Києва до Франції, щоб стати дружиною короля Генріха I.

Міста вздовж маршруту маркували скульптурами. Київська громада вирішила подарувати одну Луцьку, бо десь тут, гіпотетично, королева могла проїжджати.

На День міста 2019 року скульптуру урочисто передали. Рік вона очікувала, доки шукали місце. Врешті знайшли поруч із дитячою поліклінікою на проспекті Волі. Памʼятник мав стояти на бетонному постаменті, а на церемонії очікували дипломатів. Втім, оскільки підрядник затягнув із роботою, бетон вчасно не залили.

Ніч перед відкриттям, а Катерина тицяє пальцем у суміш, перевіряючи, чи застигла. Бетон так і не засох, тож вирішили пофарбувати металеву форму в сірий колір.

Оскільки бетон так і не висох, форму просто пофарбували сірою фарбою перед приїздом посла. Ніхто так нічого і не помітив.

Проєкт, народжений з болю

Проєкт «Так звучить Луцьк» став відповіддю на критичне зауваження, що у місті немає продукту високого культурного рівня:

«Мені було так боляче за людей, які тут навчаються, закінчують консерваторії в Києві чи Львові і хочуть бути корисними цьому місту. А їм кажуть, що рівня немає».

Вона настільки горіла цією ідеєю, що навіть після операції, виходячи з наркозу, закликала: «Приїжджайте до Луцька в травні, адже тоді він так класно звучить».

Пригоди з Оксаною Забужко на Стиру

Під час літературної резиденції Катерина супроводжувала відому письменницю Оксану Забужко. Та якось запропонувала сходити і скупатися в Стиру. Попри своє невміння плавати — Катерина не могла відмовити.

«Це були ніби кадри з якогось фільму, який я ніколи не забуду», — згадує вона.

Качки, корови на водопої, байдарники та Оксана Забужко посеред річки. Письменниця тоді сказала, що хотіла би довше потримати на собі ту Стирову воду. Пішовши до готелю, Оксана Забужко написала Катерині, що у готелі відключили воду.

«Луцьк здійснює бажання. Везіть додому», — відповіла Мойсіюк.

Місця, де живе справжня історія

Катерина виділила локації, які мають величезний потенціал у Луцьку, але поки залишаються поза основними маршрутами: маленькі дворики Старого міста та територія під мурами монастиря бригідок біля Стиру.

За деякими свідченнями істориків, саме тут хрестили перших лучан: «Це місце надзвичайно цінне. Воно варте облагородження, ознакування та включення в туристичні маршрути».

Луцьк через 10 років

На запитання про те, яку візію міста вона бачить, Катерина відповіла: «Луцьк через десять років — це не „місто біля Львова“. Це місто, яке знає свою європейську історію, не боїться амбітних ідей і в якому лучани відчувають, що їх чують».

Текст: Надія Чернюк.