Дикий парк у Луцьку. Експеримент урбаністів біля «Лучанки»

Колишня фабрика «Лучанка» (вул. Млинова, 13) набуває нового життя: тут проходять ярмарки, кінопокази, лекції та фотовиставки, а також працюють майстерні.

Для зручного доступу резиденти простору разом із урбаністами «місто.ребут» впорядкували стежку від фабрики до скульптури «Слоник» та Палацу учнівської молоді, облаштувавши огорожу з обрізаних гілок, а на задньому дворі збудували амфітеатр. Активісти запропонували міськраді альтернативний догляд за цією територією — косити лише вузький прохід. Це дозволяє зберегти природне озеленення й біорізноманіття за європейським досвідом екологічного співіснування

Філософія «четвертої природи» та європейський досвід

Архітектор та урбаніст «місто.ребут» Тарас Дацюк запозичив це рішення у команди Archigrest з Варшави, яка під час реалізації проєкту парку «Буря» на схилах кургану Варшавського повстання, використала так звану четверту природу, що спонтанно з’являється на «занедбанках», аби максимально зберегли наявну зелень, одночасно вводячи нові багатовидові місцеві насадження, які збільшують біорізноманіття та поступово перетворюють рослинні угруповання на місцеві.

Окрім того, як зазначає архітектор, поляки спиралися на традиційні методи організації середовища в польському Прикарпатті. У гірських селах схили здавна укріплювали густими плетеними тинами зі зрізаних гілок та стовбурів, що запобігало розмиванню ґрунту. Завдяки такому підходу зелені зони міста зберігають свій максимально природний вигляд навіть у межах функціональних паркових зон.

Екологічна роль зелених зон та інструменти взаємодії

Природні зелені території виконують низку критично важливих функцій для міського середовища:

• затіняють ґрунт від палючого сонця та активно випаровують вологу через листя, знижуючи температуру повітря в спекотні дні (іноді до 10 °C) і послаблюючи ефект «міського теплового острова»;

• пухкий ґрунт із густою кореневою системою вбирає й затримує значні обсяги дощової води, зменшуючи навантаження на зливову каналізацію під час сильних злив;

• зарості трав та дерев працюють як природні фільтри, затримуючи пил, дрібні часточки й поглинаючи вуглекислий газ;

• квіти годують комах-запилювачів, ті стають їжею для птахів і кажанів, які контролюють кількість шкідників. Збереження цих ланцюжків робить місто стійкішим до кліматичних аномалій.

Аби делікатно пояснити перехожим зміст експерименту, активісти розробили лаконічні та бюджетні інформаційні таблички. Конструкції — бюджетні, перевірятимуться на антивандальність.

На табличках розмістили QR-код із посиланням на пояснення про історію розчищення певної ділянки.

Майбутнє проєкту

Тарас Дацюк зауважує, що косіння стежки саме по собі не вирішує проблеми інвазивних рослин. Наприклад, місцева бузина є рідною для нашої екосистеми, а клен ясенелистий — агресивним чужинцем, який витісняє інші види й не споживається місцевою фауною.

Аби не нищити затінок, активісти разом із екологами ухвалили рішення точково та вручну видаляти лише жіночі особини клену, які розсіюють насіння, залишаючи чоловічі дерева рости далі.

Серед важливих завдань урбаніст виділяє подолання бар’єрності: сходи залишаються перешкодою для людей із інвалідністю, батьків із візками та велосипедистів. Окрім того, вздовж річки проходять мережі «Луцькводоканалу», яким потрібен доїзд для аварійної техніки. Біля містка також є підтоплена ділянка через пошкодження мереж. Активісти шукають рішення проблеми.

Окрему увагу Тарас Дацюк звертає на інтерес підлітків з навколишніх багатоповерхівок до цієї території:

«Діти в захваті від локації! Їм зараз модно бути „сталкерами“: шукають бункери, ведуть Telegram-канали. Треба направити їхню дику енергію в конструктивний бік — залучати до майстеркласів із музики чи обробки дерева».

Пояснюючи, чому ділянку називають саме «експериментальною», урбаніст зазначає:

«Це захист від хейту. Коли робиш непопулярні рішення й кажеш, що вони постійні — це сприймається гостро. А коли кажеш „ми подивимося“, люди за 2–3 роки звикають. Для детальнішого моніторингу експерименту на території та наукового спостереження за рослинністю хотілося б залучити студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки. Тут потужне недосліджене поле для аналізу і цікавих курсових робіт», — міркує архітектор.

Що кажуть екологи

Важливість такої низової ініціативи підтверджують і в міському відділі екології.

«Мені близька ідея урбаністів: замість тотального косіння „під нуль“ задля ідеальних газонів, як на центральних вулицях, застосовувати поступову заміну насаджень. Природа має право сама визначати, які види тут домінуватимуть, а які згодом відпадуть. Головне — здійснювати розумний, регульований догляд. Приклад з розчищенням вузької смуги для пішоходів та велосипедистів демонструє, що впорядкувати прибережні зони малих річок можна навіть без залучення великих коштів. І це дає чудовий результат. Для мене найкращий показник — це те, що сюди знову приходить молодь і їм це справді цікаво», — зазначила начальниця відділу екології Луцької міської ради Оксана Лисак.

Чому традиційне косіння «під нуль» шкодить довкіллю

Повне видалення хащів спричиняє зворотний ефект — оголений ґрунт отримує пряме сонячне світло, що спонукає насіння інвазивних рослин , накопичене в землі роками, рости з подвоєною силою.

Щоб виснажити цей насіннєвий банк, ділянку довелося б косити кожні два тижні протягом кількох років поспіль, що вимагає величезних ресурсів (у Луцьку такий підхід застосовують лише в Центральному парку).

Навіть зарості інвазивів створюють затінок, захищають ґрунт від висихання та ерозії. Суцільне вирізання знищує цей захисний шар.

Лагідне регулювання природних процесів

Замість боротьби з природою урбаністи пропонують метод керованої сукцесії — м’якої допомоги природній зміні рослинних угруповань.

У природі затінок від витривалих чагарників поступово пригнічує світлолюбні бур’яни, звільняючи простір для міцних місцевих дерев. У міських умовах цей процес підтримують точковими діями:

• ручним вилученням найагресивніших загарбників (наприклад, лише жіночих особин клену ясенелистого);

• підтримкою самосіву місцевих видів дерев та кущів;

• зональним косінням виключно вздовж пішохідних стежок.

Біговий клуб «Бігклаб» протестував розчищену біля «Лучанки» ділянку під час Хеловінської квест-пробіжки.

«Щодо комфорту та видовищності простір виявився дуже динамічним — завдяки перепадам висот та розчищеній території, яка стала більш відкритою. Розписані стіни й паркани у вечірньому світлі виглядали дуже ефектно», — ділиться враженнями учасник акції Вадим Курилюк.

Єдине зауваження у бігунів до дорожнього покриття на деяких ділянках, тож радять охочим тут відпочивати у темну пору брати із собою ліхтарики.