Як зробити середовище зрозумілим і зручним для всіх. Практичні поради

Безбар’єрність та інклюзивність стосуються кожної людини незалежно від віку, статі, фізичних особливостей чи життєвих обставин. Ці два поняття вже давно виходять за межі будівельних стандартів та охоплюють всі наші сфери життя.

Про безбар’єрність та інклюзію в інформаційному просторі, бізнесі, архітектурі та побуті говорили 28 березня під час заходу в межах проєкту «Тиждень інклюзії» у Центрі розвитку підприємництва «Дія. Бізнес» у Луцьку. Спікеркою була керівниця «Бюро доступності» та заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталія Пархитько.

Типи безбар’єрності

Безбар’єрність формує середовище, у якому людина може реалізувати свої потреби без перешкод. Зі слів Наталії Пархитько, йдеться не лише про фізичний простір, а й про доступ до інформації, освіти та роботи.

Виділяють шість основних напрямків доступності:

• фізична — можливість вільно потрапити до приміщення та пересуватися містом;

• інформаційна — можливість отримати інформацію у зрозумілому та доступному форматі;

• цифрова — доступ до інтернету та зручних сайтів;

• освітня — можливість навчатися для всіх без винятку;

• економічна — можливість влаштуватися на роботу, працювати і забезпечувати себе;

• суспільна та громадянська участь — можливість впливати на рішення і брати участь у житті громади.

Усі ці напрямки пов’язані. Відсутність доступу в одному з них обмежує можливості в інших сферах життя.

Доступна інформація

Одним із важливих аспектів безбар’єрності є доступ до інформації, адже саме він визначає, чи зможе людина зрозуміти повідомлення, скористатися послугами або отримати необхідну допомогу.

Щоб зробити інформацію зрозумілою на сайті чи у своїх соцмережах для більшої кількості людей, варто дотримуватися таких правил:

• використовувати просту і чітку мову;

• уникати складних конструкцій у реченнях;

• розшифровувати абревіатури;

• прописувати субтитри для відео;

• пояснювати терміни;

• ділити текст на короткі абзаци і списки.

Окрему увагу варто приділяти також візуальному контенту. Наталія Пархитько наголосила на важливості альтернативного тексту.

Alt text — це текстовий опис фото та картинок, який допомагає людям із порушенням зору зрозуміти, що саме на них зображено. Такий опис додають у розширених налаштуваннях сайту або прописують безпосередньо в тексті допису. Альтернативний текст озвучують скрінрідери , якими користуються незрячі люди.

Проте скрінрідери не розпізнають текст, який зображений на інфографіках. Тому інфографіки завжди варто дублювати текстом. Особливо, якщо мова йде про життєво важливу інформацію.

Доступний простір

Архітектурна доступність однаково важлива для людей з інвалідністю, батьків із дітячими візками, літніх людей та тимчасово травмованих.

Основні елементи доступного простору можна знайти у державних будівельних нормах України. Проте серед ключових вимог спікерка виокремила такі:

• вхід у приміщення на рівні з вулицею або з нормативним пандусом;

• ширина дверей від 90 см;

• ліфт у будівлях із двома і більше поверхами;

• зрозуміла навігація;

• паркувальне місце поруч із входом розміром 3,5 на 5 м.

Пандус має відповідати параметрам:

• ширина від 1,2 м;

• кут нахилу до 4,6 градуса;

• неслизьке покриття;

• поручні з обох боків на висоті 70 і 90 см;

• поручні повинні виступати за початок пандуса на 30 см.

Як коректно допомагати

«Багато людей хочуть допомогти, але не завжди розуміють, як зробити це доречно. Насправді все простіше, ніж здається. Достатньо знати кілька базових правил, щоб уникнути незручності й зберегти повагу в спілкуванні», — розповідає Наталія Пархитько.

Передусім важливо поважати вибір людини. Не варто автоматично пропонувати допомогу лише тому, що людина користується колісним кріслом чи милицями. У цей момент вона може просто відпочивати, чекати на когось або займатися своїми справами. У такому разі ваша допомога їй не потрібна.

Проте є ситуації, коли ця допомога все ж може знадобитися, наприклад, на складних підйомах чи в незручному просторі. У будь-якому разі, краще спершу запитати у людини, чи їй потрібна допомога. Якщо людина відмовиться — це нормально, не потрібно наполягати. Якщо ж погодиться — варто діяти так, як вона підкаже.

Щоб зрозуміти інструкції людини та допомогти правильно, важливо уважно слухати і не перебивати. Якщо співрозмовник повільно формулює свої думки або має порушення мовлення, варто дати йому час висловитися.

Під час всієї розмови зберігайте зоровий контакт з людиною.

«Найчастіше люди уникають зорового контакту з співрозмовником, біля якого є перекладач жестової мови», — пояснює спікерка.

Зазвичай це роблять не спеціально. Люди інтуїтивно переводять погляд на перекладача, адже саме його вони чують і з ним ніби ведуть розмову

Проте важливо пам’ятати, що звертатися і дивитися варто передусім на людину, з якою ви спілкуєтеся, навіть якщо комунікуєте через перекладача.