Як організувати подію, комфортну для кожного. Презентація посібника з доступності у Луцьку

Коли ми говоримо про інклюзивність простору, найперше, що згадуємо — це пандус біля входу. Проте це далеко не єдиний компонент, який робить подію комфортною для кожного. До інклюзивності належать також продумані маршрути пересування, зручний доступ до фотостендів та фудкортів, окремі зони для дітей та багато іншого.

Саме про такі практичні рішення йшлося 17 жовтня у Волинській обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки під час лекції Urban Talks, яку реалізовує платформа «Алгоритм дій» у межах програми Urban Vision Lutsk. На заході презентували посібник «Доступність на практиці», розроблений на основі практичних кейсів Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» урбаністами та архітекторами з ГО «місто.ребут».

Різниця між доступністю та інклюзивністю

Архітектор-урбаніст ГО «місто.ребут» Тарас Дацюк зазначив, що такі поняття як доступність та інклюзивність, які звикли використовувати як синоніми, не є одним і тим же.

Доступність або ж безбар’єрність — це про можливість людини фізично потрапити на подію та без перешкод пересуватися там. Сюди належать пандуси, ліфти, адаптовані туалети тощо.

Інклюзивність — це ж більш загальне поняття соціального включення усіх груп відвідувачів. Окрім фізичної доступності, інклюзивність охоплює культурні, соціальні та економічні аспекти. До прикладу, синхронний переклад виступів для іноземних гостей або ж ресурсні кімнати, де людина може перепочити у тиші.

Як спланувати інклюзивну подію

Вибір місця

Під час вибору локації важливо проаналізувати не лише саме місце, а й шлях до нього, логістику, освітлення та безпеку.

Проходи мають бути достатньо широкими та вільними, порогів та сходів варто уникати або ж компенсувати їх пандусами.

На події повинен знаходитися хоча б один універсальний санвузол, придатний для користування людьми з різними потребами.

Шлях до укриття повинен бути коротким та без сходів або з можливістю користування підіймачем.

Сцена

Під час планування подієвого простору необхідно врахувати якісний доступ до сцени. Проходи між сидіннями повинні бути не вужчі аніж 90 см, аби людина мала змогу зручно маневрувати на колісному кріслі.

Також важливі зони з кращою видимістю та акустикою для відвідувачів на колісних кріслах. Зазвичай це місця у передніх рядах, які лишають без додаткових посадкових місць.

Для гостей з порушенням слуху виступи спікерів та музичні номери слід забезпечити перекладом жестовою мовою.

Фудкорти

На території з їжею столи повинні бути не лише барні, а й висотою 75–85 см із вільним простором під стільницею для під’їзду колісного крісла.

Слід забезпечити можливість різних способів оплати на касі: готівкою, карткою або ж через сторонні пристрої, наприклад, смартфон чи смартгодинник.

Також варто враховувати харчові особливості гостей: вегетаріанські, веганські та пісні меню. Користувачі повинні мати доступ до інформації про склад продуктів, аби уникнути алергенів.

Фотозони

Задля комфортного доступу до фотозони, її слід розташовувати на рівній поверхні без сходів та порогів або ж обладнати пандусом. Простір повинен бути достатнім для маневрування колісного крісла або дитячого візка. Також бажано передбачити елементи різної висоти, щоб фото можна було зробити як сидячи, так і стоячи.

Санвузли

Приміщення вбиральні повинно бути просторе та зручне для використання людьми з інвалідністю, відвідувачами з дітьми або ж гостями, які потребують більше місця. Санвузол має забезпечувати можливість вільного розвороту колісного крісла чи дитячого візка — не менше ніж 1,5 на 1,5 метра.

Важливо зазначити, що вбиральня — це не місце для годування немовлят. Для цього потрібно створити окремий простір.

Кімната догляду за дитиною

Це спеціально облаштоване місце, де батьки або інші опікуни можуть зручно та без перешкод подбати про дитину. Ця кімната передбачає наявність пеленального столика та смітника для підгузків, а також простір для годування немовлят.

Тут батьки також матимуть можливість перепочити з дітьми та заспокоїти їх за потреби.

Ресурсна кімната

Тихий відокремлений простір з неяскравим світлом та питною водою, де відвідувачі можуть перепочити без зовнішніх подразників. Така кімната особливо важлива для людей з розладами аутистичного спектра, сенсорними та психоемоційними особливостями та ПТСР (і: Посттравматичний стресовий розлад).

Комфорт для людей, що постраждали внаслідок війни

Варто не забувати, що на подіях серед гостей є багато військових, ветеранів та цивільних, що постраждали від наслідків війни. Тому слід уникати різких та вибухоподібних звуків, імітації сирен, а також світлових спалахів. Якщо ж це частина програми, то варто попереджати про це заздалегідь. Також потрібно повідомляти про використання дронів для знімкування події.

Відвідувачі з домашніми улюбленцями

Якщо формат події дозволяє присутність тварин, тоді варто передбачити базові умови для комфортного проведення часу господарів з їхніми улюбленцями. А саме: миски з водою у затінку, зону для вигулу — на території події або ж поблизу.

Якщо захід не розрахований на тварин, тоді варто це зазначити заздалегідь, щоб уникнути непорозумінь.

Зони для куріння

Не лише цигарки, а й електронні пристрої для куріння можуть завдати дискомфорту відвідувачам, особливо людям з астмою та алергіями. Тому варто відокремити зону для курців і розмістити її якомога далі від дитячої зони, фудкортів та місць з великим скупченням людей.

Інклюзивність — це про поступовість

Тарас Дацюк розповідає, що інклюзивність не варто сприймати як усе або нічого. Якщо в організаторів немає можливості встановити дорогий ліфт для більшої безбар’єрності — це не означає, що подія не може бути доступною. Головне — рухатися поступово, в межах наявних можливостей. Саме такий підхід формує культуру уваги до різних людей.

«Стала практика уважності та турботи про гостей важливіша, ніж встановлення одного пандусу. Не варто щось робити, не задумуючись, бо це модно і так роблять всі. Справжня інклюзивність — це усвідомлені дії, які роблять подію комфортною та відкритою для всіх», — коментує архітектор.

Досвід впровадження інклюзивних рішень на фестивалі «Фронтера»

Цього року п’ятий Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» розпочав свою співпрацю з урбаністами та архітекторами ГО «місто.ребут» і спільно реалізував кілька рішень, які зробили фестиваль ближчим до різних аудиторій:

• всі події, крім музичних, супроводжувалися перекладом жестовою мовою (у партнерстві з Громадським рухом «Соціальна єдність»);

• проведено дитячу програму спільно з лабораторією дитячого читання «БараБука» НЦ «Мала академія наук України»;

• організовано кімнату догляду за дітьми у Волинському фаховому коледжі НУХТ;

• розроблено рекомендації щодо облаштування ярмаркових яток, фотозон, сімейного простору та адаптації території музейного простору «Окольний замок».

Для команди важливо було не просто виконати вимоги інклюзії, а побудувати чесну комунікацію з відвідувачами — відкрито говорити не лише про зроблене, а й про бар’єри, що залишаються. Наприклад, простір «Окольного замку», де триває фестиваль, — історична територія з бруківкою. Це об’єктивна перешкода для деяких гостей, яку неможливо повністю усунути.

«Поки не можемо сказати, що „Фронтера“ — повністю безбар’єрний фестиваль, і це правда. Але ми робимо кроки, щоби ним стати. Починали з нуля: самі навчалися, їздили на форуми, шукали відповіді, радилися з експертами, помилялися й пробували знову. Бо віримо, що культура має бути для всіх. І саме вона першою реагує на головні виклики сьогодення», — розповідає Анна Єкименко-Поліщук, проєктна менеджерка фестивалю.