Про що був УкрУрбанФорум-2025 у Луцьку

Місто починається з людини — з її щоденних потреб, можливостей вільно пересуватися та брати активну участь у житті громади. Безпека, доступність та комфорт — найважливіші його якості, коли воно дійсно створене для людей.

Саме про це та демографічні виклики дискутували учасники Українського урбаністичного форуму 2025 «Людський масштаб» протягом 19 та 20 вересня. До Луцька завітали десятки архітекторів, урбаністів та активістів з України, Польщі, Швеції та Австралії.

УкрУрбанФорум організовують щорічно з метою розповісти про розвиток і майбутнє міст. Подію влаштовують аналітичний центр та урбаністичне бюро Cedos за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Локальні партнери цьогорічного заходу — платформа «Алгоритм дій» та Urban Vision Lutsk.

Форум розгорнувся одразу у трьох локаціях: Луцькому бізнес-просторі (вул. П’ятницька Гірка, 2), Центрі розвитку креативних індустрій «Або Або» (вул. Лесі Українки, 52) та у Центрі підтримки підприємців «Дія.Бізнес» (вул. Богдана Хмельницького, 26).

misto.media зафіксувало найцікавіші думки та ідеї, які звучали під час дискусій.

Осередки взаємодії

Сучасні міста повинні мати простори для різних людей, аби вони могли спільно розвивати громаду, проводити час, обмінюватися досвідом. Через виїзд молоді за кордон є потреба створювати осередки для самореалізації містян, аби утримати їх в Україні. Особливу вагу такі локації мають і для військових.

Ветерани та ветеранки, що повертаються додому, потребують адаптації до цивільного життя, відновлення фізичної та соціальної взаємодії.

Тому спікерка форуму та старша аналітикиня Центру ініціатив «Повернись живим» Ярослава Братусь наголошує на важливій ролі адаптивного спорту — виду фізичних активностей , спеціально розробленому для людей з інвалідністю. Він допомагає не лише створити спільноту серед своїх, але й краще інтегруватися в цивільне середовище. Це як один з містків, який може використовувати громада, щоб посприяти швидкому відновленню ветеранів.

У великих містах такі простори вже поступово з’являються у формі креативних хабів, адаптивних спортзалів та молодіжних центрів, де відбуваються культурні та освітні події. Проте у менших громадах з цим набагато важче: часто бракує ресурсів, приміщень та активістів, які готові взятися за таку ініціативу.

Тоді постає питання: хто повинен цим займатися?

На думку спікерки та проєктної менеджерки Cedos Марини Бакаєнко, найліпше, коли ініціатива створення просторів йде від громади, а такі ідеї стають зрештою повноцінними інституціями. Адже грантова підтримка може допомогти з відкриттям, проте для довготривалого існування потрібне партнерство з місцевою владою, яка здатна забезпечити сталість та утримання таких осередків.

Важливість інституцій для міста

Зародженню якісної інституції у місті передує якісна аналітика, а лише тоді — тактичний план. При цім експерти радять не покладатися першочергово на стратегію. Спікерка та директорка Фундації ЗМІН Христина Бойко наголошує: в умовах війни все швидко змінюється, і чим ближче до фронту, тим частіше доводиться звіряти свої дії з поточними викликами.

Збереження спадщини

Повномасштабне вторгнення змусило людей усвідомити реальну цінність своєї матеріальної та нематеріальної спадщини. Через війну частину носіїв традиції Україна вже втратила, пояснює ректорка Харківської школи архітектури Ірина Мацевко. Йдеться про окуповані території та людей, які були змушені покинути свої міста. Попри знищення культурних просторів та об’єктів, є можливість берегти нематеріальну спадщину через культуру, знання, досвід, мову. Так, як це робили кримські татари, відтворюючи мистецтво, мову, кухню, попри депортацію.

Спадщина — це про те, як ми себе бачимо в цьому світі і як ми хочемо, щоб бачили нас.

Ірина Мацевко.

Клімат та війна

Кліматичні питання в умовах війни не втрачають актуальності, втім ресурсу на подолання наслідків змін у навколишньому середовищі не вистачає.

Фахівчиня відділу клімату ГО «Екодія» Анастасія Івашина радить використовувати наявні знання й інструменти від європейських країн — розробити якісну документацію: екологічний звіт, «портрет» громади, аналіз трансформації земель, розуміння, які в нас є екосистеми та ресурси.

Важливо також залучати бізнес та громадян до екологічних ініціатив. До прикладу, кав’ярні можуть відмовитися від одноразових стаканчиків та запропонувати відвідувачам приходити з власними горнятками. Люди своєю чергою повинні підтримувати локальних виробників і купувати товари поруч, щоб зменшити транспортні викиди.

Також місцевій владі варто розвивати велоінфраструктуру та заохочувати мешканців пересідати з автомобілів та громадського транспорту на велосипеди.

З таких маленьких кроків ми можемо насправді досягнути великого. Грандіозні стратегії працюють тільки тоді, коли вони розбиті на зрозумілі, послідовні кроки.

Велоінфраструктура міста

Щоб створити якісну велоінфраструктуру, потрібно мислити не окремими фрагментами, а цілими маршрутами. Спікерка та виконавча директорка U-Cycle Анастасія Макаренко пояснює, що має бути стратегія: карта майбутньої веломережі, велоконцепція та чітке бачення, якою вона має бути в ідеалі.

На практиці ж перебудова буде поступовою — під час ремонтних робіт вулиць. Через це на етапі змін ми отримуємо лише розрізнені шматки велодоріжок, а не цілісну мережу. Проте саме стратегічний підхід і послідовна робота допоможуть зробити її зручною і безпечною для всіх.

Аби навчити фахівців системно проєктувати велодоріжки для міст, в Національному транспортному університеті запустили магістерський курс для інженерів «Організація та планування велосипедної мобільності у громадах». Ця програма дасть змогу навчитися не лише теорії, а й практичних інструментів, як створити якісну, безпечну та зручну велоінфраструктуру.

Архітектура в умовах війни. Досвід Сум

Навіть в умовах постійної загрози можна планувати розвиток, працювати з громадами й шукати рішення, які поєднують безпеку та якість простору. Це показує досвід Сумської області, яка щоденно потерпає від обстрілів росіян. Головний спеціаліст відділу охорони пам’яток управління містобудування та архітектури Сумської ОДА Юрій Леонець пригадує, що під час окупації міста у людях замість страху він побачив опір та небажання коритись з обставинами, в яких вони опинилися. Саме цей внутрішній супротив дав сум’янам наснагу зберегти своє місто.

Під час початку бойових дій багато професіоналів виїхало з Сум, через що в органах влади був кадровий дефіцит. Однак у місті залишилося багато молоді, яка шукала можливості реалізації у будь-яких сферах. Це і призвело до оновлення кадрового складу.

Юрій Леонець розповідає, що побутує така думка: «Навіщо відновлювати те, що завтра може бути повторно зруйноване?». Проте архітектор вважає, що якщо залишити руїни до кінця війни, то вони можуть і не дочекатися свого відновлення.

«У нас є постійні руйнування закладів освіти, культури та інших установ. Просто перед поїздкою в Луцьк ми інспектували влучання в найстарішу будівлю нашого міста — Воскресенську церкву. Цей собор бачив всі покоління містян. Наш історичний центр занепадає через щоденні обстріли та нестачу коштів», — розповідає архітектор.

Хоча ресурсів для відновлення не вистачає, а вивезти усі пам’ятки неможливо, державні органи постійно фіксують, документують та сканують спадщину, аби, у разі руйнування, мешканці мали можливість відновити її у післявоєнні часи.

Також архітектори міста реалізували ініціативу «Суми 1915» — проєкт зі створення тривимірної моделі історичного центру. У ньому відтворюють як зруйновані будівлі, так і ті, що збереглися. Завдяки ініціативі в майбутньому можна буде побачити 3D-макет Сум початку 20 століття. Юрій Леонець розповідає, що обрали саме цей період, адже для громади — це золота епоха розквіту міста та розвитку промисловості.

Переглянути готові 3D-моделі можна на платформі SketchUp.

Над статтею працювали:

• Текст — Вікторія Гонтар.

• Редактура — Тетяна Приймачок, Ольга Дацюк.