У ЛНТУ запроваджують іменні стипендії на честь полеглих захисників

Саме ці імена запропонувала громадська організація «Слід у слід», яка ініціювала створення відзнак.

Йдеться про військових-добровольців, чия історія тісно пов’язана зі спільнотою та стала особистою втратою для її учасників. Це чоловік колеги та побратими засновниці ініціативи, пам’ять про яких вирішили вшанувати через підтримку студентів, пояснюють в організації.

Відповідний меморандум підписали ректорка ЛНТУ Ірина Вахович та голова організації Іванна Навроцька.

Фінансування стипендій забезпечуватиме громадська організація, розповіла у коментарі misto.media ректорка університету.

«Ми зробили перший крок — започаткували ініціативу. Зараз розробляємо положення, яке визначить критерії відбору студентів. До вересня плануємо все запустити», — каже Ірина Вахович.

Наразі ще розробляють деталі, зокрема критерії відбору студентів, кількість отримувачів і розмір виплат.

Університет уже поспілкувався з родинами загиблих захисників.

«Це дуже гарна ініціатива, яку варто популяризувати і масштабувати по всій країні», — додає ректорка.

Довідка:

Микола Голубюк (06.11.1993 — 08.08.2025)

Народився та навчався у Луцьку. Із 2013 по 2019 рік служив за контрактом у Національній гвардії України, неодноразово виконував бойові завдання з 2014-го. Із перших днів повномасштабного вторгнення повернувся до війська.

Після поранення та реабілітації приєднався до ОЗСП «Любарт» (підрозділ «Нахтігаль»), де служив на посаді старшого солдата роти безпілотних систем. Паралельно навчався у Львівському юридичному університеті.

Він обожнював життя: мріяв про подорожі, захоплювався кулінарією, влаштовував чайні церемонії та навіть на фронті вмів смачно готувати.

Загинув 08.08.2025 року в боях поблизу Катеринівки на Донеччині.

Віктор Сохацький (28.03.2000 — 24.12.2025)

Зростав та навчався на Волині. Понад п’ять років свого молодого життя він віддав службі. У січні 2025 року Віктор долучився до підрозділу «Любарт», уже як споттер (і: Фахівець екіпажу ударного дрона (FPV, бомбера типу «Вампір» тощо), який відповідає за роботу з вибухівкою та підготовку безпілотника до бойового вильоту.).

За кожним його кроком на фронті стояла проста, але така чиста людська мрія: Віктор понад усе любив тишу риболовлі, обожнював тварин і по-дитячому щиро мріяв про затишний дім, власну сім’ю та сміх майбутніх дітей.

Загинув 24 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області внаслідок удару ворожого FPV-дрону.

Іван Алексюк (09.10.1992 — 15.05.2024)

Народився в селі Славне на Волині. Здобув освіту у сфері радіоелектроніки — хист до точних технологій згодом зробив його асом безпілотної авіації. До великої війни пройшов строкову службу в Одесі, працював за кордоном.

Повномасштабне вторгнення зустрів у робочій поїздці за кордоном. А вже 25 лютого взяв до рук зброю. У роті зв’язку разом із побратимами з нуля створив та вивів на високий рівень підрозділ ударних БПЛА Cursed Empire. За тиждень до загибелі був призначений командиром взводу та атестований на офіцера.

Він понад усе любив дружину та донечку. Навіть на найважчих позиціях мріяв, як після перемоги повернеться додому, буде рибалити та поїде з сім’єю і побратимами на відпочинок у гори. 15 травня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Воздвиженка на Донеччині, потрапивши під щільний артилерійський обстріл.