Чи чуєш голос. Поезія луцьких караїмів
-97cf12c38d8fc33b136bc339095a879d.png)
Микита Москалюк — один із читців караїмських віршів
Караїмська мова офіційно вважається зниклою у Криму, а на заході України — під загрозою.
У Волинському обласному архіві залишились унікальні зразки прози та поезії місцевих авторів, зафіксовані у журналі Karaj Awazy. Також твори публікували в іншій тогочасній періодиці.
Серед луцьких авторів, які мають найбільшу спадщину — Олександр Мардкович і Сергій Рудковський.
Обидва — лучани. Олександр Мардкович був вихідцем із бідної караїмської сім’ї, проте вивчився на нотаріуса і зробив успішну кар’єру. Окрім того, був видавцем книг і журналу Karaj Awazy караїмською мовою, письменником, поетом.
Сергій Рудковський був караїмським поетом родом з Волині, навчався в луцькому реальному училищі, заснував часопис «Сабах» («Світанок») у 1913 році, певний час, з 1923 до 1925 року, був головою правління Товариства караїмів у Луцьку.
Їхні тексти — ліричні, глибокі, часто наповнені тугою через зменшення караїмської громади, зникнення мови, спонукають задуматись молодше покоління про збереження їхнього народу.
У межах проєкту «Караїмщина» видання misto.media разом із командою «Фронтери» та луцьким краєзнавцем Олександром Котисом підготували відео з текстами цього маленького поетичного народу.
«В чеканні»
Жду я на тебе, жду там, де ти знаєш.
Там в самотині ти часто блукаєш,
Там розливається трель солов’їна,
В небо здіймаються замкові стіни. Там річки води пливуть так спокійно,
Там все і рідне, і миле, й надійне.
Там, де повітря, немов пʼянкий трунок,
Там, де я дав тобі перстень в дарунок.
Сергій Рудковський, Луцьк, поч. 20 ст.
*
«Рости, мій сину»
Якщо ти зло здолати зміг
І кинув ворога до ніг,
У піхви шаблю заховай,
Даруй життя — бо ти карай.
Як дужчий ворог, а не ти,
Соромся, сину, утекти.
Неначе лев, його долай.
На те й ім’я тобі — карай.
Сергій Рудковський, Луцьк, поч. 20 ст.
*
«Життя»
Комаха й люд, земні творіння,
Так само й зірка в небесах
Не знають дня свого зотління
І де завершиться їх шлях.
Так є і буде. Годі взнати,
Для чого в світі ти живеш.
Життя потрібно так кохати,
Як любиш суджену — без меж!
Олександр Мардкович, Луцьк, поч. 20 ст.
*
«Дитяча молитва»
До Тебе, Батьку в небесах,
В молитвах щирих летимо
На всіх дорогах і стежках,
Поради отчої ждемо.
З-поміж усіх чужих пісень
Чи чуєш, Боже, голос мій?
Прошу одне: щоб кожен день
я жив по правді по святій.
Олександр Мардкович, Луцьк, поч. 20 ст.
*
«Караїмські зорі»
Лиш три зорі на темну ніч,
А більш нема і не шукай.
Горить плеяда із трьох свіч –
То сяють Галич, Луцьк, Тракай.
А злі вітри несуть пітьму,
Проміння хочуть загасить.
Душа страждає і йому
Наснаги хоче уділить.
Олександр Мардкович, 1930-ті роки 20 століття.
*
Проєкт підтримує Європейський Союз за програмою «Дім Європи». Його зміст є виключною відповідальністю misto.media і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.