Чи чуєш голос. Поезія луцьких караїмів

Микита Москалюк — один із читців караїмських віршів

Микита Москалюк — один із читців караїмських віршів

Караїмська мова офіційно вважається зниклою у Криму, а на заході України — під загрозою.

У Волинському обласному архіві залишились унікальні зразки прози та поезії місцевих авторів, зафіксовані у журналі Karaj Awazy. Також твори публікували в іншій тогочасній періодиці.

Серед луцьких авторів, які мають найбільшу спадщину — Олександр Мардкович і Сергій Рудковський.

Обидва — лучани. Олександр Мардкович був вихідцем із бідної караїмської сім’ї, проте вивчився на нотаріуса і зробив успішну кар’єру. Окрім того, був видавцем книг і журналу Karaj Awazy караїмською мовою, письменником, поетом.

Сергій Рудковський був караїмським поетом родом з Волині, навчався в луцькому реальному училищі, заснував часопис «Сабах» («Світанок») у 1913 році, певний час, з 1923 до 1925 року, був головою правління Товариства караїмів у Луцьку.

Їхні тексти — ліричні, глибокі, часто наповнені тугою через зменшення караїмської громади, зникнення мови, спонукають задуматись молодше покоління про збереження їхнього народу.

У межах проєкту «Караїмщина» видання misto.media разом із командою «Фронтери» та луцьким краєзнавцем Олександром Котисом підготували відео з текстами цього маленького поетичного народу.

«В чеканні»

Жду я на тебе, жду там, де ти знаєш.

Там в самотині ти часто блукаєш,

Там розливається трель солов’їна,

В небо здіймаються замкові стіни. Там річки води пливуть так спокійно,

Там все і рідне, і миле, й надійне.

Там, де повітря, немов пʼянкий трунок,

Там, де я дав тобі перстень в дарунок.

Сергій Рудковський, Луцьк, поч. 20 ст.

*

«Рости, мій сину»

Якщо ти зло здолати зміг

І кинув ворога до ніг,

У піхви шаблю заховай,

Даруй життя — бо ти карай.

Як дужчий ворог, а не ти,

Соромся, сину, утекти.

Неначе лев, його долай.

На те й ім’я тобі — карай.

Сергій Рудковський, Луцьк, поч. 20 ст.

*

«Життя»

Комаха й люд, земні творіння,

Так само й зірка в небесах

Не знають дня свого зотління

І де завершиться їх шлях.

Так є і буде. Годі взнати,

Для чого в світі ти живеш.

Життя потрібно так кохати,

Як любиш суджену — без меж!

Олександр Мардкович, Луцьк, поч. 20 ст.

*

«Дитяча молитва»

До Тебе, Батьку в небесах,

В молитвах щирих летимо

На всіх дорогах і стежках,

Поради отчої ждемо.

З-поміж усіх чужих пісень

Чи чуєш, Боже, голос мій?

Прошу одне: щоб кожен день

я жив по правді по святій.

Олександр Мардкович, Луцьк, поч. 20 ст.

*

«Караїмські зорі»

Лиш три зорі на темну ніч,

А більш нема і не шукай.

Горить плеяда із трьох свіч –

То сяють Галич, Луцьк, Тракай.

А злі вітри несуть пітьму,

Проміння хочуть загасить.

Душа страждає і йому

Наснаги хоче уділить.

Олександр Мардкович, 1930-ті роки 20 століття.

*

Проєкт підтримує Європейський Союз за програмою «Дім Європи». Його зміст є виключною відповідальністю misto.media і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

misto.media Підписуйся на misto.media в інстаграмі, фейсбуці та телеграмі

також читайте