Знімальна група воєнної драми «Буча» представила стрічку у Луцьку

Презентували фільм 9 листопада в ТРЦ «ПортCity».

Кінострічка заснована на реальних подіях. Дія відбувається на початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни хотіли оточити та взяти в облогу Київ, але українська армія затримала їх на підступах до міста.

Буча стала одним із населених пунктів, які окупували росіяни. Армія РФ свідомо вбивала та катувала мирних українців. Під час окупації росіяни позбавили життя близько 1400 людей. Українські військові відновили контроль над містом 31 березня 2022 року.

Про що фільм

У сюжеті воєнної драми «Буча» — історія волонтера Костянтина Гадаускаса. Чоловік — громадянин Казахстану, який має литовсько-єврейське коріння. За період окупації він вивіз із Київщини понад 200 людей.

«Це кіно повертає нас на початок війни, як машина часу. Цей фільм показує, як ми об’єднались всі на початку, які ми були сильні, непереможні, і це зараз дуже необхідно нам, усім українцям, щоб рухатись далі, бути сильними і рухатися до перемоги», — зазначив режисер Станіслав Туінов.

Український актор В’ячеслав Довженко зіграв у фільмі головного російського «ФСБ-шника» Миколу Івановича, який терпіти не може українців і все українське. У стрічці він розмовляє лише російською.

«А кому, як не нам, українцям, які відчули все на своїй шкірі, відтворювати цих недолюдків, які прийшли до нас розказувати свою правду начебто. Іноземець так не зрозуміє цього, іноземець не зрозуміє нашого болю», — поділився актор.

Попередній слайд

Наступний слайд

Жінка з червоним манікюром

Оскільки фільм заснований на реальних подіях, у стрічку додали й останній діалог телефонної розмови мешканки Бучі Ірини Фількіної з донькою, який відтворили за спогадами.

Коли розпочалась війна, жінка готувала їжу для українських військових. 5 березня вона намагалася виїхати однією з машин, яка евакуйовувала місцевих, однак їй не вистачило місця. Ірина поверталася додому на велосипеді, за 15 хвилин їзди від домівки її розстріляли російські військові. Фото її руки з червоним манікюром розлетілося по всьому світу і стало символом «бучанської різанини».

«Ми хотіли показати, що це реальна людина, в неї було своє життя, в неї були плани, вона їхала додому, розмовляла з донькою. Для багатьох іноземних ЗМІ це просто статистика, а в нашому фільмі ми показуємо реальне життя», — поділився режисер фільму.

Відповідь росіянам

Знімальна група наголосила, що таке кіно робити не просто на часі, а необхідно. Бо Росія, за словами Довженка, вже зняла фільм про Бучу і намагалась передати європейському суспільству свою правду. Нам, за його словами, потрібно показувати, що там було насправді і що з дияволом домовлятися не можна.

У стрічці знімались і українські військові. Вони зіграли роль російських солдатів, які виносили з будинку побутову техніку та меблі.

«Це такий дисонанс, коли хлопці повертаються з фронту, аби зіграти епізод росіян. А після зйомок знову їдуть захищати країну від окупанта», — зазначив Станіслав Туінов.

Зустріч завершили хвилиною мовчання в знак вшанування усіх жертв російсько-української війни.

До слова, ще до виходу в прокат фільм піддали критиці: для постера фільму «Буча» використали кадри з іншого зруйнованого міста — Гостомеля. Були й питання щодо назви.

«Багатьох тригерить згадка цього місця. Ця рана ще довго не затягнеться», — цитує УП враження одного з глядачів передперегляду фільму в Києві автора видання Media Business Reports Артура Зайонца.

Трейлер до фільму тут.