У Луцьку виявили залишки вежі князів Свинюських

Згідно з історичними даними, Окольний замок складався з чотирьох цегляних та чотирьох дерев’яних веж. До наших днів збереглася лише одна вежа князів Чорторийських, яку відновили та створили там музейний простір «Окольний замок».

Також виявили вхід у підземелля, розповів директор історико-культурного заповідника у Луцьку Віктор Баюк.

Всю знайдену старовинну цеглу і бутовий камінь зберігають, щоб у майбутньому провести реставрацію.

Наразі археологи продовжують дослідження знахідки та розчищають підземну частину споруди.

«З великою ймовірністю можна сказати, що це дійсно той об’єкт, про який ми говоримо. Зараз ми вийшли на підземну частину цього об’єкта — підвал або підземелля. Розчищаємо його, щоб з’ясувати, що саме збереглося», — каже Віктор Баюк.

За його словами, після завершення досліджень фахівці визначатимуться із подальшою долею пам’ятки. Попередньо в заповіднику хочуть зберегти знахідку та інтегрувати її в туристичну інфраструктуру міста. Точно буде відомо, коли фахівці повністю оцінять розміри та стан збереженості споруди.

Також історичні джерела свідчать, що поруч із вежею розташовувалася православна церква святого Якова. За словами Віктора Баюка, дослідники знають про її ймовірне місцезнаходження, однак пошук давніх храмів має свою специфіку.

«Це достатньо складний технологічний процес, бо є особливості пошуку давніх храмів. Звичайно, ми налаштовані на ці дослідницькі роботи, але після того, як впораємося з тим об’єктом, який маємо зараз», — зазначив Баюк.

Історія вежі

У своїх соцмережах історикиня Олена Бірюліна розповіла, що вперше вежа згадується у джерелах у 1510 році, на той час вона ще не мала назви, а розпізнати її можна було за близкістю до церкви.

У 1515–1521 роках ділянку придбав господарський писар Михайло Васильович Свинюський (прізвище утворене від назви с. Свинюхи, тепер с. Привітне). Писар своїм коштом відновив зруйновану вежу, після чого її почали називали вежею Свинюського. Свої статки і нерухомість пан Михайло заробив завдяки державній службі.

Згодом ділянка з вежею перейшла до його зведеного брата Марка Жоравницького, який невдовзі став луцько-острозьким православним єпископом. Наприкінці XVI століття, під час опису ділянки, згадують «церкву муровану пусту» та «муровану комору», яка була вбудована в мур Окольного замку. Історикиня припускає, що згадана тоді комора може бути пов’язана з підземними склепіннями, які археологи виявили тепер.

У 17 ст власником двору став Альбрехт-Станіслав Радзивіл. У 1624 році він передав цю ділянку черницям ордену святої Бриґіди. У дарчому документі згадується двір в Окольному замку разом із забудовою та мурованою баштою. За словами Олени Бірюліної, саме Радзивіл міг бути одним з останніх власників, які підтримували споруду в належному стані.

Після появи в Луцьку бригідок територія почала змінюватися. Черниці отримали дозвіл від короля облаштувати прохід через замковий мур до Стиру, а поруч із вежею звели кам’яницю . Згодом під час будівництва монастиря вони використали частину мурів Окольного замку.