У Луцьку грали інклюзивні театри. Як це було

Усі вони стали учасниками «Театральних зустрічей», які відбулися 18—20 вересня у комплексі «Адреналін».

Серед акторів — діти. Вони стали учасниками мистецького проєкту «Без меж». Його в місті реалізовує громадська організація «Батьків дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку» за підтримки Українського культурного фонду. Акторів зібрали разом для того, щоб показати: вони можуть і повинні брати участь у культурному житті.

«Діти з інвалідністю часто обмежені увагою соціуму. Завдяки проєкту вони виходять навіть за власні межі, бо займаються речами, якими досі багато хто з них не займався. Вони пробують свою пластику, осягають театральні практики. Діти розкриваються, стають вільнішими, іншими», — каже комунікаційниця проєкту Наталка Шепель.

Мета заходу — розвинути творчий потенціал дітей та молоді з інвалідністю та залучити їх до культурно-мистецького життя через участь в інклюзивних мистецьких практиках, серед яких — театральне мистецтво.

До Луцька приїхала низка творчих колективів:

• театральна студія «Сонячне сяйво» (м. Луцьк) у творчій співпраці з майстернею «ДогориДриґом» з виставою-форумом «Одного разу в потязі»;

• театральна студія «ТАМІ» (м. Луцьк) з виставою «Вір в це…»;

• народний аматорський театр-студія «Паростки» (м. Київ) з постановкою «Щасливі вигнанці»;

• театр-студія «Ніка» (м. Шептицький) з виставою «Вибір»;

• театр особливих акторів «Намисто» (м. Рівне) з постановкою «Джонатан ЛівіНгстон, Мартин»;

• НРЦ «Мрія» (м. Львів) з виставою «Український гопак».

Заодно учасникам проєкту показали Луцьк, зводили на екскурсії та провели майстер-класи з акторської майстерності, рухової пластики.

Ми залучали дітей та молодь до творчих майстер-класів, і сьогодні в нас діє виставка творчих робіт, де представлені чудові картини та різні вироби наших учасників. Вони працювали на природі, був пленер з малювання. Це дуже захопливий процес, і всі отримували величезне задоволення.

Олена Мельник
керівниця проєкту, голова правління ГО «Батьків дітей з синдромом Дауна та іншими порушеннями розвитку».

Тож на виставці можна було придбати екоторибинки, розписані чашки, дошки, картини учасників.

Режисерами багатьох колективів є мами дітей із синдромом Дауна, які не мають спеціальної освіти, але дуже хочуть допомогти своїм дітям реалізуватися через творчість. З деякими колективами працюють професійні режисери, як от Руслана Порицька з Луцька (театр «Гармидер») та Віталій Любота з Києва.

«Коли ми починали працювати із театральною студією „Сонячне сяйво“, мені спершу захотілося, щоб вони працювали самі, без батьків, і брали на себе відповідальність. Хай це буде імпровізація, але це буде вихід із ситуації. Коли умовно десь випав реквізит, у когось розв’язалося щось на костюмі, то підходить хтось інший і допомагає», — каже Руслана Порицька.

Студія «Сонячне сяйво» співпрацювала з дітьми з театральної майстерні «ДогориДриґом». Пані Руслана вважає, що така творчість має більший позитивний ефект для студійців із театральної майстерні «ДогориДриґом», тому що вони будуть поширювати досвід людяності, рівноспілкування, толерантності, не ставлячи у спілкуванні з людьми з синдромом Дауна жодних меж.

Для дітей із синдромом Дауна театр — це спосіб комунікації зі світом, вважає режисер рівненської студії «Намисто» Юрій Паскар. Їхня студія працює при Рівненському палаці дітей та молоді, тож для роботи із вихованцями тут запрошують спеціальних педагогів.

Однією з проблем інклюзивних театральних колективів є те, що їх не залучають до участі в концертах, додає режисер київської студії «Паростки» Віталій Любота. Тож, на його думку, варто організовувати подібні театральні фестивалі.