У храмі на Волині знайшли синьо-жовтий стяг, який берегли майже 100 років

стяг прапор символ жовто-блакитний

За цей національний символ могли відправити в Сибір або взагалі розстріляти. Фото: Юрій Велінець

Під час ремонту церкви у с. Заболотці Литовезької громади Володимирського району випадково знайшли стяг, якому приблизно 100 років.

Нині він знаходиться на видному місці в храмі серед ікон. Але церковна громада розглядає можливість передати його до музею заради кращого збереження для історії.

Про це misto.media розповів староста Хресто-Воздвиженського храму Олег Парфенюк.

Прапор, довжиною 2 метри, знайшли під дахом храму в дерев’яних кроквах. Він акуратно пошитий, має зав’язки для прикріплення до древця.

«Він був складений блакитною частиною всередину. Ймовірно, щоб жовта тканина злилась із відтінком дерева і його не помітили. Те місце знахідки я помітив, намалював там прапорець», — розповідає староста церкви.

Староста храму Олег Парфенюк намалював прапорець на місці знахідки. Фото: Юрій Велінець

Староста храму Олег Парфенюк намалював прапорець на місці знахідки. Фото: Юрій Велінець

Прапор виявили ще в листопаді 2023 року. Втім інтерес до нього відновився завдяки працівнику Нововолинського історичного музею Юрію Велінцю, який нещодавно звільнився із війська та повернувся до дослідницької роботи.

Велінець — провідний науковий співробітник музею, який досліджує історію Волинського Прибужжя (територія сучасного Володимирського району). Він організовує експедиції, під час яких збирає предмети історичної спадщини: сакральні пам’ятки, одяг, фотографії, книги тощо.

«Ця знахідка має велику історичну цінність. Тяжіння наших пращурів до національної символіки свідчить про прагнення мати власну державність.

Водночас жовто-блакитний символ вселяв і страх, адже за нього могли покарати — відправити в Сибір або взагалі розстріляти.

Припускаю, що цей стяг використовували в роки діяльності «Просвіти «. А в церкві його заховали після приходу „совєтів“, щоб зберегти та уникнути репресій за українську символіку. Саме цей храм за часів радянської влад не закривали. Буду ще цю версію перевіряти, зокрема, аналізуючи протоколи зібрань „Просвіти“, — каже доктор історії та філософії Юрій Велінець.

Інші таємниці храму: приховані ікони

Цікаві знахідки тут відкривали й раніше. До прикладу, старі ікони Спасителя та Богородиці, створені у 18 столітті, заховані під полотнищем.

«Полотнами їх закрили у 1970-х роках. На іконах були бронзові, а може й срібні оклади , які напевно викрали, адже залишились сліди кріплень окладу. Тому їх приховали, апелюючи, що вони начебто втратили свій вигляд і краще придбати нові», — каже історик.

Їх реставрували та віддали назад до храму.

Ще один цікавий екземпляр — зображення Христа-Пантократора 18 ст. Воно було замальоване, і поверх аматор намалював Почаївську Божу Матір. Древнє зображення відновлювали за допомогою спеціальних розчинників, знімали верхній шар фарби. Нині вона зберігається в музеї.

Окрім цього, тут є й інші приховані ікони: вони розташовані у кіотах . Їх погано видно, адже стоять біля стіни, припали шаром пилу та обвиті павутиною. Ймовірно, що їх теж там залишили, коли оновлювати іконостас: нові зображення на дошках кріпили на старі. Працівники Нововолинського музею планують це з’ясувати незабаром під час наступного дослідження.


misto.media Підписуйся на misto.media в інстаграмі, фейсбуці та телеграмі

також читайте

«Просвіта» — українська організація, яка займалася відродженням української культури та історії у 1920-х–1930-х рр. на теренах Західної України. На Волині більшість осередків організації припинила своє існування до середини 1930-х рр. в результаті полонізації українців на чолі з Волинським воєводою Генриком Юзевським.

Оклад — оздоба на іконах, що покриває майже все зображення, нанесене на іконну дошку, окрім декількох головних та найвиразніших елементів.

Кіот — це символічна захисна рама, або шафка, яка слугує для захисту ікон від пилу, вологості, перепаду температур, дотиків вірян.