У волонтерів та музейників поповнюються колекції прапорів від військових

Прапори з часів проголошення незалежності

Одним з найцінніших у Волинському краєзнавчому музеї є фрагмент прапора з «древком», на якому він був вивішений. Він був підпалений 7 листопада 1991 року в приміщенні осередку Волинської Крайової організації Народного Руху України. Підпал організували невідомі особи на річницю так званого жовтневого перевороту. Сам стяг обгорілий, колір втрачений.

Є також саморобний прапор, який був знайдений серед особистих речей Миколи Куделі (учасник національно-визвольного руху за незалежність України). Виготовлений він зі звичайної тканини, містить на собі тризуб і слова «БОРІТЕСЯ — ПОБОРЕТЕ, ВАМ БОГ ДОПОМАГАЄ». Вважається, що його використовували як революційне знамено під час мітингів у 1989 році на Волині напередодні проголошення незалежності України.

Значна частина експонатів належить до періоду АТО-ООС. До прикладу, одним із таких є прапор, який вивезли з Іловайська військові Волинського підрозділу «Світязь» в ході боїв в 2014 році.

Деякі експонати привезли самі працівники. До прикладу, прапор зі знаменитої «йолки » Януковича».

А за час повномасштабної війни постійно збільшується колекція прапорів, підписаних захисниками з різних регіонів України, які на Волині перебувають на лікуванні.

«Унікальність таких прапорів в тому, що на них зафіксовані позивні військових або місць, в яких вони воювали. Підписаних прапорів у нас дуже багато. До прикладу, на День Конституції нам потрібно було знайти прапор без написів, це було зробити не так просто», — поділилась провідна наукова співробітниця Волинського краєзнавчого музею Людмила Пінчук.

Врятований прапор з Криму

Благодійний фонд «Ангар.Україна» має близько 100 прапорів від різних бригад — це знаки подяки волонтерам від військових.

А ще в офісі на стіні знаходиться прапор з особливою історією.

Комунікаційниця благодійного фонду «Ангар. Україна» Ірина Новосад розповіла misto.media про прапор, який вона вивезла з Криму після окупації. Там вона жила декілька років до приходу Росії, але після протиправної анексії виїхала на Волинь, захопивши прапор (його зняли колаборанти в одній зі шкіл під час окупації в 2014 році).

«Чоловік, який передав мені цей стяг, працював у тій школі вчителем української мови і літератури. Але він ще тоді обрав Росію. Можливо, він переживав якийсь внутрішній конфлікт, адже не викинув його, а віддав мені, знаючи, що я його збережу. Але в 2022 році бачила цю людину на фотографії — уже в формі російського військового», — в коментарі поділилась спогадами Новосад.

Вона додала, що найбільше відчувається цінність української символіки, коли бачиш, як окупанти її нищать. А ще цей стяг для волонтерів є символом того, що війна почалась саме в 2014, а не в 2022 році.

Безцінний прапор, який не продається

У «Першому волонтерському» пабі також прапорів безліч, а ще більше — підписів на них від різних людей. Власник пабу Павло Цапюк каже, що для нього немає нецінних прапорів, але є один особливий — він не подарований, а власний. Він знаходиться у закладі на стіні, окремо від інших.

«Це найперший, з яким волонтери громадської організації „Військова пошта“ почали їздити на фронт і об’їздили дуже багато. Підписували його військові, яких волонтери підтримували, серед них, до речі, є автограф і від відомого Роберта „Мадяра“ Бровді. На жаль, серед тих, хто підписував, деякі уже загинули…. Мені радили його продати за великі гроші, адже там підпис „Мадяра“. Але я цього не зроблю, не продам навіть за мільйон. Це історія. Там такі люди, яких хочеться залишити в пам’яті для себе, для наших відвідувачів і для всього Луцька», — в коментарі misto.media поділився Павло Цапюк.

Найдорожчі — від тих, кого уже немає з нами….

У волонтерському центрі «Волинь SOS» кажуть, що в них теж багато прапорів від тих, кому фонд допомагав, — практично від всіх підрозділів наших Збройних Сил України.

Є прапор, який підписав для фонду Валерій Залужний, є прапор з підписом пілота Karaya. Є прапори різних фондів і організацій.

«А є прапори, які підписані хлопцями, які, на жаль, вже не з нами. Це, напевне, найдорожчі. Бо решта може підписати знову в будь-який час, а наші захисники, які загинули — вже ні», — в коментарі misto.media поділилась координаторка волонтерського центру «Волинь SOS» Наталія Ариванюк.