У реабілітаційному центрі працює автосимулятор. Розповідаємо як

Автосимулятор  допомагає пацієнтам пристосуватися до повсякденного життя водія. З його допомогою можна навчитися кермувати або оновити свої попередні навички і знання. 

Тренажер дуже популярний, кажуть у центрі. І на момент візиту misto.media там якраз займався пацієнт.

Михайло раніше мав водійський досвід. Під час бойових дій у війні з Росією отримав вогнепальне кульове поранення правої руки. Зараз її розробляє, пригадує колись звичні рухи в ролі водія.

Вже в мене спина мокра, бо не все так просто, як здається. Тут треба бути уважним і обережним, як в реальному житті. 

Михайло.
Пацієнт реабілітаційного центру.

Йому непросто вдається заводити ключем двигун, перемикати передачі, знімати ручне гальмо пораненою рукою, але він старається.

Біля пацієнта постійно перебуває спеціаліст, який допомагає і підказує. Автосимулятор вказує на помилки і попереджає про небезпеку на дорозі.

Триває заняття від 30 хвилин до години. Все залежить від того, яке першочергове завдання реабілітації.

Про тренажер 

Запит на тренажер був давно, кажуть у медцентрі. 

Пристрій — прототип автомобіля Reno Megan, має одне посадкове місце. У ньому є всі важелі та установки, як і в звичайному авто: кермо, панель приладів, механічна коробка передач, ручне гальмо, пасок безпеки. Також є важіль для перемикання світла на ближнє чи дальнє, склоочисні щітки, бокові дзеркала, сигнал, кондиціонер, вмикається музика. 

Є важіль ручного керування, де газ, гальма і щеплення виведені окремо і ними можна керувати руками замість ніг, тобто «автомобіль» орієнтований на пацієнтів з різними видами травм.

Три екрани імітують бокові і лобове скло в машині, 3D модель дороги. Подібно до навігатора тренажер коментує ситуацію.

Програми автосимулятора — як у комп'ютерній грі: можуть, наприклад, імітувати аварійні ситуації, а водій повинен уникати ДТП і виробляти необхідні навички, які знадобляться у повсякденному житті. 

Якщо ж дорожньо-транспортна пригода сталася, пацієнту треба увімкнути аварійку, заглушити авто. Потім — знову повернутися до звичайного процесу початку руху: завести автомобіль ключем, оцінити дорожню ситуацію, увімкнути поворот, виїхати на дозволену смугу руху. 

Програми в автосимуляторі різні: рух містом, бездоріжжям, полем чи лісом. Можна змінювати час доби і навіть погоду: сонце, дощ, сніг, ожеледицю тощо. Все робиться для того, щоб процес був максимально подібним до реальності.

Процес реабілітації

Заняття на тренажері не входить в обов'язковий план реабілітації для кожного пацієнта.

На початку лікування за кожним пацієнтом закріплюють фахівця — лікаря фізичної реабілітації і мультидисциплінарну команду (сюди входить фізичний терапевт, ерготерапевт, терапевт мови і мовлення, психолог, психіатр). Вони всі беруть участь в розробці плану реабілітації. І якщо є така необхідність, то заняття на автосимуляторі можуть призначити й по два рази на день. 

Основна суть процесу в тому, що пацієнт не просто сидить в тренажерному залі з гантеллю в руках, виконуючи монотонну роботу. Тут він одразу інтегрований до життя: залежно від обставин мусить напружити м'язи, застосувати дрібну моторику. Це, умовно, розвага, яка сприяє розвитку. 

«Багато користувачів автосимулятора — колишні водії. Отримавши певні травми на війні, люди усвідомлюють, що колись вони з допомогою автомобіля годували свої сім'ї. Тому для них дуже важливо відновити навички водіння. Є й такі пацієнти реабцентру, які з нуля освоюють цю справу. До речі, тренуються і жінки», — розповів misto.media фізичний терапевт реабілітаційного центру Іван Гень. 

Тренажер дає дуже хороші результати. Психологи помічають позитивні зміни в лікуванні людини, бо вона розуміє, що може кермувати і в майбутньому зможе навіть працювати водієм.

Тренажер — не лише для пацієнтів

Основна мета автосимулятора, звичайно, реабілітаційна. Але часто пацієнти переймаються, що коли їх виписуватимуть з медзакладу, вони не вмітимуть навіть пересісти з крісла колісного в звичайне авто, щоб їхати додому. 

Завдяки автосимулятору родичі пацієнтів можуть отримати покрокову інструкцію, як правильно поводитися, де ставати і якою рукою підтримувати чи підстраховувати близьку людину.