Як говорити з військовими і яких фраз уникати. Поради психологині

Про це на зустрічі «Розуміння особливостей комунікації з військовими та їхніми родинами» у четвер, 19 грудня, розповіла психологиня ГО Pro Women UA Неоніла Кухарук.

Що можуть відчувати військові після повернення з фронту:

• стрес — порушення сну, тривога, флешбеки ;

• тривожність — постійна напруга, панічні реакції;

• фрустрацію — почуття безпорадності, ізоляція;

• депресію — втрата інтересу, суїцидальні думки;

• апатію — відсутність мотивації, ізоляція;

• ПТСР — посттравматичний стресовий розлад, спогади про події війни, агресія, уникання.

Реакція на такі відчуття може бути різною:

• блокування власних емоцій: військові пригнічують свої емоції, щоб вижити в умовах, в яких опиняються;

• реакція при небезпеці: під час зустрічі з військовим уникайте різких рухів або звуків. Вони можуть сприйняти це як загрозу й відреагувати рефлекторно;

• планування: військові звикли до структурованого життя, тому для них важливо знати, що їх чекає наперед, це стосується і спонтанних поїздок із сім’єю;

• хаос: повертаючись до мирного життя, військові можуть по-різному реагувати на голосні звуки чи ситуації на вулиці. Це може викликати страх, завмирання або паніку;

• (не)довіра: захисники й захисниці потребують часу, щоб знову навчитись довіряти чи знайомим, чи побратимам, чи сім’ї.

• контроль території чи оточення: це допомагає відчувати себе в безпеці.

Фрази-табу

Насамперед військовослужбовці не повинні чути вислови на кшталт: «Чекаємо лише з перемогою!», або «Я розумію, як тобі важко», або «Ти робив щось аморальне?», або «Коли вже перемога буде?» тощо.

Це наштовхує захисників на різноманітні думки та повертає їх у те місце, звідки вони щойно повернулись або перебувають зараз.

Не демонструйте роздратування у розмові; в жодному разі не ігноруйте емоції співрозмовника; не користуйтесь саркастичними або різкими висловами.

В таких умовах напруга між вами лише збільшиться й комунікацію налагодити буде проблематично.

Поради щодо спілкування

Слухати й чути. Дайте можливість співрозмовнику висловитись, не переривайте діалог, аби він чи вона побачили вашу зацікавленість допомогти чи підтримати.

Емпатія. Людина має відчувати, що ви дійсно переймаєтеся її переживаннями. Важливо не лише чути слова, а й відчувати емоції, що приховуються за ними.

Скажіть щось на кшталт: «Я розумію, як це важливо для тебе», однак не варто казати, що ви розумієте через що він пройшов, якщо не були на його місці.

Спокій або контроль. Важливо звертати увагу на тон розмови, яким ви керуєтесь при розмові. Спокійний та врівноважений голос знизить рівень тривоги чи хвилювання співрозмовника.

Мета й рішення. Сформуйте спільну ціль для розв’язання проблем. Крім цього, обговоріть можливі варіанти. Це додасть відчуття єдності та підтримки.

Чітке формулювання. Чітко й лаконічно висловлюйте думки й ставте правильні запитання. У такому напрямі розмова швидше наблизиться до розв’язання певних питань.

Пауза. Якщо ви помітили, що зростає напруга — запропонуйте зробити паузу й повернутись до розмови через певний час. Це важливо для вашої безпеки.

Якщо співрозмовник повністю зневірився у тому, що є надія щось змінити, додайте, що спроби, шанси й можливості зробити декілька кроків вперед є для всіх.

У кризових ситуаціях важливо тримати рівновагу, діяти послідовно та обирати правильні стратегії.