Що почитати? Книжкові рекомендації від студентки-культурологині

Напередодні Дня студента ми запитали: «Що почитати?» у Ксенії Грициної, яка навчається на спеціальності культурологія Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Ксенія — ще та книголюбка. Читання для неї — спосіб зрозуміти себе.

«Кожна книга — це подорож у світ ілюзій. Наче Аліса, я стрибаю у кролячу нору романів та оповідей, аби віднайти слова й парафрази. Я знаходжу, ховаю і рушаю у наступну інтелектуальну мандрівку. Втікаючи, знайдемо себе. Заглиблюючись, зрозуміємо поверхню», — пояснює Ксенія.

Володимир Єрмоленко «Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури»

Путівник найінтимнішими місцями психіки відомих філософів. Тут текст існує на тонкій межі між філософським осмисленням та поезією. М’яке, майже невагоме поєднання фактажу та образів, символів, знання та чуттєвості.

Далекі постаті з портретних фото, важких текстів, сухі імена з культурологічних студій простягають руку, запрошуючи на прогулянку бульваром власного життя. Єрмоленко говорить про видатні уми не як про постаменти, не як про о́брази, а як про рідних. Рідня не буває ідеальною, не завжди відповідає нашим очікуванням, проте не перестає бути близькими душами. Філософи тут — це люди із плоті та крові, в яких кипить історія. Пояснюючи визначні концепції та теорії, автор книги розкладає психіку філософів, наче буклет із найцікавішими місцями їхньої біографії.

Читання цієї збірки перетворилось на майже кінематографічну мандрівку, де автор взяв роль Харона, провідника рікою філософії та літературного слова. І пливли ми вправно своїм човном — ані різких рухів, ані блукаючих розгублених поглядів. Ми рухались у тиші, невагомій м’якості слів, імен та пояснень.

Мартін Пухнер «Писаний світ. Як література формує історію»

Книга гарвардського професора англістики, що перебуває на ледь вловимій межі між філософією та мистецтвом. Граючись, наче у бісер, із мотивами та історіями створення найвідоміших текстів, Пухнер прагне показати цілу систему взаємозв’язків розвитку літератури та людства загалом.

Це справжня жива та захоплива інтелектуальна одіссея лабіринтами цивілізації. Автор аналізує вплив письма, друку та розповсюдження книг на релігію, політику, світогляди людей цілих епох від самого шумерського епосу до сучасного «Гаррі Поттера».

Кожен текст наче розглядається під збільшувальним склом зацікавленого дослідницького ока — жоден сенс, жодна ідея не змогли сховатися під такою оптикою. Чому на Apollo 8 зачитували Біблію? Як винахід Гутенберга вплинув на католицьку церкву? Що не так із середньовічними романами? Як Бенджамін Франклін став головним постачальником контенту свого часу і чи справді Інтернет знищить «живу» книгу?

«Писаний світ» проведе далекими куточками культур та покаже увесь осяйний спектр історії мови, літератури та технологій.

Герман Гессе «Казки, притчі та легенди»

Герман Гессе — один із найвагоміших мислителів XX ст., за сумісництвом нобелівський лауреат з літератури. Його художні твори подібні до медитації заглиблення всередину себе, що спонукає шукати, зупинятись, спостерігати й дихати.

Література цього автора насамперед — це екзистенційна подорож, адже за життя Гессе завжди обирав втечу. Збірка «Казки, притчі та легенди» вважаються однією із найкращих точок, аби рушити до лабіринтів творчості письменника.

Казки — це колискові у світі літератури. Цікаві, повчальні, майже архетипічні: що приховують вони за своєю дитячою наївністю? Казкові оповіді — це формат, знайомий нам із самого малку. Тому це зібрання притягує читача своєю, на перший погляд, простотою.

Проте чим далі сторінками, тим стрімкіше ми падаємо в заплутане кореневище філософських категорій, які автор екзистенційно опрацьовує у закручених сюжетах. У збірці поєднуються наївність із фундаментальними поняттями людської сутності: любов, істина, віра і навіть саме життя.

Обожнюю художні та наукові доробки Германа Гессе, тому щиро рекомендую заглибитись у його світ й, врешті-решт, побачити там себе.

Валер’ян Підмогильний «Невеличка драма»

Що буде, якщо майстром корабля стане жінка? «Невеличка драма» народжувалась у плідний, але дуже непростий час для української літератури. Кінець 20-х рр. 20 століття: українізація, НЕП — в повітрі вже відчуваються напружені настрої, проте поети, письменники та драматурги не зупиняються. Ця повість — один з найкращих філософських художніх текстів XX ст. в Україні. Ювелірне зображення Києва тих часів, проте не самих вулиць, а людей, які створюють, формують, змінюють, плекають дух та сутність міста.

Можна сказати, що в основі сюжету — історія закоханості Марти та Юрія Славенка. Та насправді це — про двобій крайнощів сприйняття світу: ірраціонального та раціонального. Адже Марта — романтична, її кохання просякнуте поетикою, квітами, сльозами щастя, променистою усмішкою. Тоді як Славенко — закостенілий прихильник раціоналізму та науки, якою він прагне пояснити найглибші кутки усього людського.

Герої «Невеличкої драми» цитують Гегеля, Шеллінга, Фіхте, Шопенгауера, а також поезію Плужника, Бажана, Яновського. Всі репліки та монологи побудовані м’яко і водночас чітко структуровані. Точно і глибоко проговорена соціалістична пропагандистська філософія. Особисто для мене цей твір цьогоріч став інтелектуальним відкриттям у світі української літератури.

Стефанія Демчук «Доба постів та карнавалів»

Здавалося, що про європейське Середньовіччя сказано вже достатньо, проте історикиня й дослідниця середньовічної та ранньомодерної культури Стефанія Демчук змогла оживити враження про цю колоритну добу.

У книзі описано побут та звичаї середньовічних людей аж до найменших (але найцікавіших!) деталей. Як це, бути дитиною у Середні віки? Чи справедливим є стереотип про брудне й немите Середньовіччя? Жінки справді були абсолютно безправними? Що їли й пили, як одягалися та молилися предки сучасних європейців?

Для мене найбільш захопливою оповідкою були розповіді про навчання та святкування цієї епохи. Спираючись на «живі» документи та старовинні тексти, авторка без табу й прикрас описує повсякдення. Коли читаєш цю книгу, в уяві розквітає веселе й похмуре, суворе й невимогливе, забобонне й цілком адекватне Середньовіччя.

На останніх сторінках читач неминуче замислиться, що в усі часи люди однаково живуть свої маленькі, але такі важливі життя, народжуються й народжують, розважаються, горюють, святкують, а найголовніше — кохають. Поміж усіх науково-популярних книг «Доба постів та карнавалів» наразі залишається моїм особистим фаворитом.