Дві тисячі книг на станції «Академік Вернадський». Що почитати, коли за вікном сніг і пінгвіни

Уявіть: 13 людей, рік без цивілізації, навколо — тільки лід та Південний океан, кілька місяців під вікнами кричать пінгвіни. Це Антарктика, крихітко!

Тут, на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови, живуть науковці та команда життєзабезпечення української станції «Академік Вернадський» — проводять метеорологічні спостереження, важливі для прогнозування погоди, моніторять стан льодового покриву та рівня озону, вивчають наслідки кліматичних змін на гідросферу, магнітне поле Землі, іоносферу та багато іншого.

Довідково. До 1996 року на острові Галіндез архіпелагу Аргентинські острови була британська станція «Фарадей», заснована під час експедиції в 1934—1937 роках. Після розпаду Радянського Союзу Росія оголосила себе його спадкоємицею, а на прохання України передати одну з п’яти чинних на той момент антарктичних станцій в межах розподілу активів колишнього СРСР відповіла відмовою. Однак уряд Великої Британії все ж передав станцію Україні.

Тут мало звичних для «великої землі» розваг. До 2019 року навіть інтернет був дуже обмежений: максимум — надіслати кілька листів на тиждень. Але завжди були книги. Зрештою, що може бути атмосферніше за класне чтиво в затишній кімнаті, коли за вікном мете?

Станція має свою книгозбірню — невелику та дуже потрібну. Для полярників вона — не тільки книгосховище, а й місце, де можна побути наодинці. Про бібліотеку на «Академіку Вернадському» розповіли misto.media учасники 30-ї Української антарктичної експедиції метеоролог Олексій Мельничук та дизеліст-електрик Єгор Звержинський.

Бібліотека на чотири кімнати

Нині на станції зберігається понад дві тисячі книг. Всі вони розподілені у чотирьох приміщеннях.

Спочатку бібліотека знаходилась на сусідньому острові Вінтер, де була перша британська станція. Нині це музей Wordie House , де можна побачити, яким був побут перших полярників, їхні речі, техніку тих часів, книги тощо.

Кілька десятків примірників наукових досліджень з тих часів у 1954 році перенесли на нову базу на мис Марина острова Галіндез. Там з’явилися об’ємніші книжкові фонди, які з 1996 року продовжили поповнювати українські дослідники.

Головне книгосховище на острові — бібліотека біля бару «Фарадей». Це зона відпочинку полярників, де можна пограти в більярд, шахи, нарди, покидати дротики в дартс і, звісно, почитати. Почесне місце посідає вініловий програвач з великою добіркою платівок на будь-який смак. Є тут ціла колекція настолок та карткових ігор — UNO, «Саботер», «Мафія» та багато іншого.

Інший книгосховок — кімната нічного чергового, де протягом тижня по черзі живуть полярники, які слідкують за порядком на станції уночі. Це мініжитло, де є прилади для роботи, ліжко та книжкова полиця для відпочинку.

Четверте місце зберігання — кімната Common , у якій, крім літератури, є VHS магнітофон з науковими фільмами BBC World на касетах та CD. Магнітофоном давно не користуються — VHS касети розмагнітилися. Але потримати в руках стару коробку з плівкою та описами популярних колись фільмів все одно приємно, кажуть полярники.

Кожен учасник антарктичної експедиції може відчути себе бібліотекарем — окремої посади для організації книжкового фонду на станції немає. Усі зимівники час від часу дають лад книгам на полицях, передивляються фонди, лагодять пошкоджені фоліанти.

Бібліотеку на «Академіку Вернадському» часто використовують як робочий кабінет. Попри те, що станція досить велика, полярникам потрібен простір для себе, аби поговорити з близькими, зв’язатися з «великою землею».

Наша розмова теж відбулася з антарктичної книгозбірні. На тлі книжкових полиць та замерзлого вікна розмістилися співрозмовники — Єгор та Олексій.

Що почитати довгої полярної зими

Полярникам планувати справи заздалегідь складно — робота більшості зимівників залежить від погоди. Навіть в таких умовах вони знаходять час почитати.

Література в книгозбірні різна — від наукових монографій часів Великої Британії до сучасної української лірики.

Метеорологу Олексію щастить на цікаві книжкові знахідки: часто приходить до колег з кольоровими стосами у руках зі словами: «Глянь, що знайшов!».

Готуючись до інтерв’ю, чоловік теж склав стос томів — романи Стівена Кінга, зібрання творів Леся Подерв’янського, «Кобзар» Шевченка, найстаріші книги про Першу світову війну — п’ятитомник The Great War 1916 року видання, залишений тут ще британцями. До найстарішої книги у науковця особлива шана.

«Це найбільш пошарпана книга на станції — і через вік, і через свою популярність у полярників та туристів. Це не дивно: книга — сучасниця Першої світової війни. Уявіть, тривала війна, а британці уже написали своє дослідження. Ще є окрема книга-вступ до п’ятитомника про причини війни тощо — на ній замінена зношена палітурка, втрачена перша сторінка з назвою. Її поважний вік впадає у вічі — всі, хто потрапляють на острів, розглядають старовинний фоліант — неможливо відтягнути», — пояснює Єгор Звержинський.

Дослідники кажуть, між робочими запитами часто беруть читво для душі. Найбільші книголюби привозять на острів улюблені книги з дому, хоча мають обмеження у вантажі. Доцільніше завантажити літературу в електронному форматі на цифровий гаджет. Попри все, паперові видання сюди все одно везуть.

Книги, які опинилися на станції, додому ніхто не забирає — усе залишається тут. Це традиція з часів британців. Наприклад, учасник британської антарктичної експедиції 1988 року Грегор Вентерс привіз з собою на тоді ще станцію «Фарадей» книжку Talking Pictures. The Story of Hollywood, залишив її тут зі своїм підписом.

Є тут також книга відомого гродненського яхтсмена Скіпа Новака, який прославився участю в навколосвітніх регатах в 1970-х та 1980-х роках, а тепер організовує екзотичні експедиції у високі широти на вітрильних яхтах. У 2004 році він був на станції й залишив у подарунок книгу «Фазізі» з автографом: «Best wishes to Vernadsky Station. January 16, 2003. Oops, 2004».

Традицію поповнення антарктичної бібліотеки книгами з «великої землі» продовжили й українські науковці.

«Я родом з невеличкого містечка Іршанськ, що на Житомирщині. Привіз від нашої громади збірку поезій житомирського поета Анатолія Пантуса. Це одна з форм поповнення фондів бібліотеки полярниками», — каже метеоролог Олексій Мельничук.

Дизеліст-електрик Єгор Звержинський розповідає, наготував в дорогу роман Анастасії Левкової «За Перекопом є земля». Ніяк не доходили руки прочитати вдома. Але похапцем збираючись, про книгу забув. Прибув на станцію, а роман — тут, чекає його в бібліотеці від попередніх зимівників.

Бували й централізовані поповнення бібліотеки. Наприклад, у 2021 році Національний антарктичний науковий центр оголосив акцію «Книги в Антарктиду», вона тривала два місяці і зібрала близько 80 примірників. Тоді до ініціативи долучилися видавництва «Білка», «Абабагаламага», «Наш Формат«, „Смолоскип«, „Віхола«, письменники Сергій Жадан, Марія Матіос, Василь Шкляр, Андрій Курков, Софія Андрухович, Тарас Прохасько, Андрій Кокотюха, Віталій Портніков та інші.

Виконали тоді й особливе «спецзамовлення» учасників 26-ї української експедиції — привезли книгу орнітологині Наталії Атамась «Пташині історії«, у якій один розділ присвячений пінгвінам, та історичний роман Антона Санченка про перших мандрівників у вічні льоди „Круз і Лис. Напередодні«. Книги передали разом із 27-ю експедицією, яка прибула на острів українським науково-дослідницьким судном-криголамом „Ноосфера“ — флагманом українського науково-дослідницького флоту, який належить Національному антарктичному науковому центру.

Книжковий клуб за вечерею

Книжкові тренди на станції диктують самі полярники. Варто комусь із зимівників прочитати, наприклад, «Марсіянина» Енді Вейра, як за романом шикується черга. Потім під час вечері може зав’язатися обговорення прочитаного. Спонтанно виникає книжковий клуб.

«Іноді можемо зачепитися слово за слово і здійняти цілу дискусію. Суперечки бувають доволі палкими. Книги часом викликають бурю емоцій», — ділиться метеоролог Олексій.

Зі слів дослідників, для «повного щастя» в бібліотеці на крижаному острові бракує української класики: Михайла Старицького, Івана Котляревського, Лесі Українки, Івана Франка. Кажуть, бракує Йогана Гете, Вільяма Шекспіра, Жуля Верна, Джека Лондона в українському перекладі.

«Не зайвим був би Коран та Тора на станції. Серед полярників можуть бути юдеї й мусульмани. Біблія є, Бхагавадгіта — теж. Вважаю, такі книги повинні „жити“ поруч в нашій бібліотеці», — міркує Олексій.

Колекція вінілів

Не книгами єдиними розважаються зимівники «Академіка Вернадського». Естетська втіха полярників — колекція вінтажних вінілів. Старий програвач бережуть, як зіницю ока — замінюють деталі, привозять з материка запчастини. Тут тобі й Pink Floyd, Rolling Stones, Talking Heads, Black Sabbath, класична музика, джаз, поп — на всі смаки. На видноті — стос вінілів завширшки метр. Чоловіки запевнили — це лише п’ята частина збірки. Роздивитися багатство повністю ще ніхто не зміг. Кажуть, треба окрема людина для цієї справи. Науковцям — ніколи.

«Відкриваю шафу з платівками і беруся за голову — передивитися усе, що є — нереально. Треба окрему людину, яка буде наводити порядки та каталогізувати музичну колекцію 24/7. Втім, є своя естетика у цьому творчому хаосі», — каже метеоролог.

От тільки нових платівок на станції нема.

«Дорого. Вартість платівки дорівнює ціні кількох гарних книг. Та й довезти сюди крихкий вініл проблематично — інший вантаж може його пошкодити. Кожна платівка на станції — це диво», — зітхає Єгор Звержинський.

***

Антарктика — місце не для слабкодухих. Але навіть тут є час почитати для душі під акомпанемент крижаного вітру за вікном та олдскульного року на старому вінілі. Книга й музика для полярників — це 14-й співрозмовник, привіт з дому, коли він — за тисячі кілометрів.

На «Академіку Вернадському» література накопичується з року в рік, як столітні сніги. Це капсули часу, залишені дослідниками наступним експедиціям. Так формується традиція — культурна естафета, передана крізь крижане мовчання.

Можливо, колись на пожовклому форзаці поруч із британським підписом буде ще один: з Луцька, з Житомира, з Києва. Бо наші голоси навіть у тиші мають лунати далі.

Аби потрапити на крижаний континент у складі наступної, 31-ї Української антарктичної експедиції, дослідником або в команді життєзабезпечення (лікар, кухар, сисадмін, дизеліст-електрик та механік) можна подати заяву на сайті НАНЦ до 13 серпня.

Бібліотека станції «Академік Вернадський».

Дата відкриття: 1947 рік.

Адреса: мис Марина острова Галіндез архіпелагу Аргентинські острови за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова.

Площа: чотири кімнати.

Місткість локації: 13 осіб.

Книжковий фонд: приблизно 2 000 примірників.