Чому доказова медицина є найрозумнішим вибором для українців під час війни
Лікар сімейної медицини Антон Асонов пояснює, чому «антибіотик про всяк випадок» та народні методи — це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити, і як навчитися обирати лікування, що справді працює. Рубрика «Колонки» у misto.media містить авторські матеріали — це майданчик для різних думок. Погляди, висловлені в цій колонці, є суб’єктивним баченням автора.
-e231c2bec0c86e1a71fa0ffbf0b4b0aa.png)
Що ви оберете для себе або своєї дитини, щоб одужати від типової застуди за той самий час?
Один варіант передбачає «імуномодулятори» без доведеної ефективності, антибіотик «про всяк випадок», інгаляції із засобами, які не є лікарськими препаратами, і все це за власним коштом.
Інший варіант значно простіший: рясне пиття, жарознижувальні за потреби, сольовий розчин у ніс.
Очевидно, що більшість людей інтуїтивно обере другий шлях, який є раціональнішим і з погляду впливу на здоров’я та коштів. Водночас щороку українці витрачають мільярди гривень на БАДи, «народні засоби» та препарати без доведеної ефективності. У мирний час це виглядало б як сумнівний вибір, а під час війни стає відверто неприйнятним.
Війна завжди означає дефіцит часу, ресурсів, енергії та стабільності, і саме в таких умовах особливо добре видно, яка медицина справді працює, а яка лише створює ілюзію допомоги. Мій щоденний лікарський досвід переконує, що доказова медицина сьогодні є не теоретичною концепцією, а найбільш практичним і раціональним вибором для українців.
Йдеться про підхід, за якого рішення щодо діагностики, лікування й профілактики ухвалюються на основі найкращих наявних наукових доказів, а не традицій, особистих переконань чи аргументу «так роблять усі». В основі цього підходу лежать результати досліджень, міжнародні рекомендації та зважений баланс користі й ризиків для конкретної людини.
Кожне непотрібне призначення не є дрібницею, адже воно означає зайві витрати, додаткові ризики та втрачений шанс спрямувати ресурси туди, де вони справді необхідні. У воєнний час ця різниця набуває принципового значення.
Показовим прикладом є артеріальна гіпертензія. Доказовий підхід передбачає підтвердження діагнозу, вплив на фактори ризику та регулярне приймання препаратів, які знижують ризик інсульту й інфаркту.
Недоказовий підхід часто створює лише відчуття лікування через курси крапельниць, «судинні» препарати або приймання ліків лише, якщо артеріальний тиск підвищений. У проміжках між такими курсами тиск залишається неконтрольованим, а ураження серця, мозку та нирок стають не випадковістю, а прогнозованим наслідком. І це відбувається в країні, де щороку реєструють десятки тисяч інфарктів і понад сто тисяч інсультів. Це не тільки людські трагедії, а також значні економічні збитки для родин та країни в цілому.
Доказова медицина не обіцяє швидких див, проте чесно пояснює, що відбувається з організмом, які ризики існують і чого очікувати далі. Саме такий підхід формує довіру між лікарем і пацієнтом, дозволяє зберігати ресурси та, зрештою, життя!
-3e3e3f5dab676e66a1eea0b67db8c9de.png)
-7298c79105380037c8afd4f506315c48.png)
-695961b648a1e274100164641466c05e.png)