Ковель зустрів учасників благодійного пішого маршу з Нідерландів

14 червня ковельчани зустріли учасників міжнародної ініціативи «Місія Київ» — пішої ходи протяжністю 2600 кілометрів, яка стартувала 1 червня в Гаазі. Українські ветерани прийняли місію від ветеранів з Нідерландів на кордоні з Польщею і бігтимуть до Києва весь наступний тиждень, щоб подолати 600 кілометрів.

Мета акції — зібрати 30 000 євро на реабілітацію захисників.

Учасники акції від України:

Юрій Цинтилевич — розвиває біговий клуб у Спілці поранених військових України «Міцні 300»;

Олександр Мірошниченко — засновник бігового клубу в «Міцні 300»;

Ігор Романюк — координатор ветеранських програм громадської організації «DoLadu».

До пробігу містом приєдналися й місцеві жителі. Дорогою їх спиняли люди, щоб висловити вдячність та повагу.

«Волинь — в саме серце. Зустрічають дорослі й діти, дякують, бажають успіху. Ти розгортаєш дитячий малюнок — а там 20 гривень. Від дитини. До сліз. До мурашок. Подібні моменти дають крила.

І всюди, як зірки. Люди виходили з будинків, сигналили з машин, махали руками. Нас супроводжувала поліція. Нас відчували. Нас чекали», — ділиться враженнями Олександр Мірошніченко.

А біля пам’ятника Тарасу Шевченку у центрі міста випала нагода для короткого спілкування.

Попередній слайд

Наступний слайд

Реабілітація воїна — це початок нового життя, нового розуміння себе

«Найстрашніше починається не на фронті. Бо на фронті твій найкращий друг — адреналін. Найстрашніше — коли повертаєшся. І вчорашній герой раптом стає „проблемою“, — каже Юрій Цинтилевич.

Власним прикладом він із побратимами показує іншим бійцям, що повернення до цивільного життя — можливе попри всі складнощі.

«Пів року після звільнення у мене була серйозна депресія: закритість, відлюдкуватість, неприйняття. Складно було бачити два світи — війна та цивільне життя з людьми, байдужими до війни.

Психоемоційні травми невидимі, але вони не менш тяжкі, ніж тілесні», — в коментарі misto.media поділився 28-річний Ігор Романюк, який служив з 2018 до 2023.

Самостійно з цим станом він впоратись не зміг. Допомогла програма DoLadu CAMP . Лише за 4 дні фахівці показали йому інструменти, з якими він зміг свій стан суттєво полегшити. З’явилось бажання жити, пізнавати себе, робити корисне для себе і побратимів.

Після звільнення людина припиняє воювати на полі бою, але має гостру потребу бути й надалі корисною для країни. Саме на цьому треба вибудовувати ветеранську політику, формувати адекватне сприйняття захисників серед народу, частиною якого вони є, розповідають учасники.

«Місце ветеранів — посеред інших людей в суспільстві, а не в окремому спеціально відведеному просторі. Якщо це станеться, то навіть відпаде потреба ветеранських хабів. Вся країна має стати простором, комфортним для ветеранів», — каже Юрій Цинтилевич.

Тому ця подорож до Києва — це нагадування суспільству, що важливо не лише збирати кошти на озброєння захисників, а й вкладати ресурси на їх відновлення та залучення до активної участі в житті країни. До слова, переказати донат можна за лінком.