У Луцьку презентували результати дослідження про скульптора Сарцевича

Проєкт «Сарцевич: віртуальне повернення луцького генія наївного мистецтва» відновлює ім’я луцького скульптора-наївіста та його «Сад скульптур», який існував у місті у 1960—1980 роках, але не зберігся до нашого часу.

3 грудня у мистецькому просторі «Ангар» команда проєкту презентувала результати своєї роботи: дослідження, інтерв’ю, публічні розмови та інтермедії. Учасники розповіли про власний шлях — від архівних пошуків до знайомства з родиною Сарцевича. Також на події показали документальну стрічку «Genius loci / Дух місця» та 3D-моделі скульптур митця.

Довідка: проєкт реалізовує платформа «Алгоритм дій» за підтримки Українського культурного фонду.

Як розпочався проєкт?

Дослідження життя і творчості Станіслава Сарцевича стартувало в червні 2025 року. Все розпочалося з того, що платформа «Алгоритм дій» працювала над ревіталізацією простору «Або Або» у колишній будівлі «Укртелекому», що на перетині вулиць Лесі Українки та Кривий Вал.

Плануючи майбутню роботу, команда вирішила дослідити район, у якому знаходиться приміщення. З таким запитом платформа звернулася до режисерки та співзасновниці театру «Гармидер» Руслани Порицької. З цього і почалася історія знайомства з іменем та спадком Сарцевича.

Зрозумівши, що багатьом лучанам досі невідома постать скульптора, «Алгоритм дій» вирішив створити окремий проєкт, присвячений митцю.

Потому тривала піврічна кропітка робота: кураторка проєкту Руслана Порицька зустрічалася та спілкувалася з людьми, які знали особисто або досліджували мистецтво Сарцевича, а генеалог Артур Альошин працював з архівними матеріалами.

Що вдалося зробити?

За час реалізації проєкту команді разом з компанією Skeiron вдалося оцифрувати 16 скульптур та два рельєфи, відібрані як найрепрезентативніші для візуального відтворення, та створити їхні тривимірні моделі.

Крім того, за архівними фотографіями відтворили 15 утрачених робіт, серед яких «Дівчина у вінку», «Гімназист» і «Мадонна з немовлям». Сьогодні вони існують одночасно як фізичні фрагменти й цифрові реконструкції, що дозволяє побачити їх такими, якими задумав митець. Усі 33 роботи митця, які вдалося зберегти, зараз зберігаються у фондах Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» в Києві.

Історію Станіслава Сарцевича вдалося розказати через сім розмов із родиною, мистецтвознавцями, культурологами, артменеджерами та художниками.

Також спільно з онлайн-журналом misto.media створено серію розмов з учасниками проєкту «Сарцевич: віртуальне повернення луцького генія наївного мистецтва». У них йдеться про те, як через архіви, спогади, цифрові технології та театр можна повертати забуті імена митців і відновлювати тяглість культурної пам’яті.

Протягом осені відбулися три публічні лекції та дискусії про життя та творчість скульптора, де вдалося поспілкуватися з мистецтвознавицею Зоєю Навроцькою, засновником артцентру «Я Галерея» Павлом Гудімовим та директором «Музею Івана Гончара» Петром Гончаром.

У листопаді 2025 року команда проєкту спільно з компанією ideil. розробила сайт, де можна переглянути архів відомостей про митця, 3D-макети скульптур, серію інтерв’ю та публічних лекцій. Також на сайті є документальний фільм «Genius Loci / Дух місця» про повернення імені Станіслава Сарцевича.

Що далі?

Проєкт не завершується. Зараз команда працює над тим, аби створити платформу з кількох сайтів про різних митців Луцька.

Зі слів керівниці проєкту та платформи «Алгоритм дій» Елли Яцути, вони вирішили, що варто створити фундацію, яка буде працювати у двох важливих напрямах.

Перше — це правильне збереження та робота з культурними цінностями, які збираються в межах досліджень. Йдеться про аналіз світових та українських практик. Фундація має взяти на себе відповідальність за грамотне збирання культурних артефактів і інформації, упорядкування й опрацювання цих матеріалів, а також за їхню промоцію та представлення.

«Якщо ми створимо інституцію, яка буде комплексно та системно працювати, можливо, ми зможемо створити в Луцьку прецедент: об’єднати істориків, дослідників, краєзнавців, а також працівників музейних, бібліотечних та архівних установ задля спільної роботи над темою збереження спадщини, відновлення імен і розповідей про тих людей, які важливі для нашої Волині. Зараз ми в етапі формування концепції цієї фундації», — підсумувала Елла Яцута.