У театрі «Гармидер» відбулась прем’єра. Є квитки на другий показ

Постановка відбулась цієї суботи, 19 жовтня. Ще за кілька днів до неї квитків у продажу вже не було. Наступний показ відбудеться через місяць — 16 листопада.

Про що вистава

П’єса «Шлюб» — постановка за п’єсою польського автора Вітольда Ґомбровича. Написана 1946 року. В її основі заплутана історія солдата, який повертається з війни. Вона відбувається чи то в реальності, чи уві сні, чи в іншій реальності.

Головний герой бачить, що його дім уже не є домом, а якимось шинком, а батьки не можуть його впізнати. Солдат хоче повернути постійно час назад.

«Ця тема здалася дуже близькою нашому суспільству. 21-й сезон театру „Гармидер“ — це якраз про майбутнє вже сьогодні. Це якраз на часі — говорити про посттравматичний синдром, про інший світ, який бачать наші воїни, коли повертаються з фронту», — пояснює режисерка Руслана Порицька.

Нова постановка

Театр уже запланував наступний показ.

Коли: 16 листопада, 18:00.

Де: мистецький простір «Ангар», вул. Залізнична, 9.

Квитки до 16 листопада коштуватимуть 250 грн, у день вистави — 300 грн.

Подвійний виклик

Вистава стала своєрідним викликом і для режисерки, і для перекладачки Лариси Андрієвської . Досі цей твір не ставили в Україні.

Спочатку Руслана Порицька не хотіла братися за цю постановку, бо знала, що Вітольд Ґомбрович   — дуже складний автор.

«Але коли я прочитала її в дуже гарному перекладі Лариси Андрієвської, то це була якась така абсолютна любов, що я сказала: ні, я все-таки хочу це поставити», — розповіла Руслана Порицька.

Перекладачка п’єси Лариса Андрієвська також категорично заявляла собі, що ніколи не перекладатиме «Шлюб».

«По-перше, це неможливо перекласти, по-друге, це неможливо ставити, по-третє, це нестерпно й травматично… „Шлюб“ — понад мої можливості, що творчі, що інтелектуальні, пори те, що цій роботі передувало десятиліття дослідництва», — каже пані Лариса.

Зрештою, про переклад дуже попросив видавець.

«Мені сподобалося! Передусім тому, що далі буде тільки легше. Адже я справді втнула один з найскладніших творів у польській літературі, де перший монолог Генрика визнано ще й „найтемнішим“ текстом. Мене справді не відлякали навіть “Шевці”  Віткація . Досі я бачила лиш одну постановку “Шлюбу” — вона блискуча, проте цей факт не мусить тиснути на подальших інтерпретаторів, адже Ґомбрович свідомо пропонував реципієнтам тільки форму, яку можна наповнювати щораз по-новому», — зазначила Лариса Андрієвська

Як готували постановку

Виставу готували протягом кількох місяців. Дозвіл на постановку цього твору дала Ріта Ґомбрович, остання дружина Вітольда Ґомбровича, яка опікується правами на його твори.

Руслана Порицька розповіла, що під час підготовки були навіть містичні моменти.

Щоб осмислити твір, актори виїхали на кілька днів за місто на, так би мовити, творчу лабораторію. Тут зробили основу вистави, проводили репетиції. І коли репетирували на відкритому просторі, в кінці другого акту здійнялася буря. Руслана Порицька вирішила, що так буде і у виставі, хоч у Ґомбровича такого немає.

«У нас теж після другого акту вітер все розносить по сцені, і звучить музика Вагнера. Це теж симптоматично, бо це якраз музика війни, агресії і тоталітарного режиму».

Руслана Порицька.

Складні персонажі

На думку режисерки, найскладнішою у «Шлюбі» є роль солдата Генрика (грає Андрій Дудкевич), тому що все, що діється — діється в його голові.

Непростою є і роль нареченої (грає Яна Пех), з якою Генрик протягом усього спектаклю хоче взяти шлюб.