У Греції знайшли три раніше невідомі примірники Острозької Біблії

Про знахідку повідомив історик і директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило.

Знахідка важлива не лише для історії книгодрукування. Збережені українські стародруки свідчать про багаторічні культурні та духовні зв’язки українського духовенства, чернецтва й козацтва з Афоном.

Кожен із трьох примірників має окрему історію походження та пов’язаний з українською духовною і культурною спадщиною.

Один із примірників, ймовірно, пов’язаний з українським письменником-полемістом Іваном Вишенським, який міг привезти її на Афон наприкінці 16 — на початку 17 століття. Версію підтверджують маргіналії  на іншому острозькому виданні 1595 року з цієї ж афонської колекції. На ньому зберігся дарчий напис Василя Суразького  Івану Вишенському.

Другий примірник пов’язаний з учнями Паїсія Величковського . Спочатку книга зберігалася в Нямецькому монастирі в Румунії, який очолював український духовно-культурний діяч Паїсій Величковський. Звідти його учні передали примірник на Афон.

Третій примірник у 1754 році передали з Полтавського полку на Афон. Книга належала ієромонаху Каллісту Меновському, наміснику кафедри Чернігівської архієпископії. Василь Луговий  передав її до українського козацького скиту «Чорний Вир». Про це свідчить маргіналія в самому примірнику. У 18 столітті в цьому скиті переважно жили українські козаки-ченці. Через це його також називали «Духовним Запоріжжям» на Афоні. Патроном і меценатом скиту був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський.

Під час експедиції дослідники також нарахували в колекції афонського монастиря 32 кириличні стародруки 16–17 століть, видані в Київській митрополії, та 143 українські стародруки 18 століття. Більшість із них належала бібліотеці скиту «Чорний Вир».

Дослідники також виявили видання, які передали на Афон безпосередньо з Острога від князя Василя-Костянтина Острозького. Цьогоріч минає 500 років від його народження та 450 років від заснування ним Острозької академії.

Острозька Біблія вийшла друком у 1581 році. Це перше повне видання Святого Письма церковнослов’янською мовою, яке налічує 1256 сторінок. У світі досі було відомо приблизно про 350 її примірників. Три знайдені на Афоні книги доповнили цей перелік.